Постійно чешу та деру шкіру: що таке дерматиломанія та як її побороти

Дерматиломанією або невротичною екскоріацією фахівці називають нав'язливу поведінку, спрямовану на шкіру: роздряпування ран, видавлювання запалень, розчісування нерівностей шкіри, здирання задирок, кусання губ і щік зсередини. Американська психіатрична асоціація розглядає дерматиломанію в рамках обсесивно-компульсивного розладу (ОКР).

Ознаки дерматиломанії

Більшість людей іноді колупаються в шкірі, але це не завжди пов'язане з невротичною екскоріацією. Вважається, що у людини дерматиломанія, якщо вона:

• не може перестати чіпати шкіру;
• дряпає рани, видавлює запалення або розчісує нерівності шкіри до кровотеч та синців;
• шукає родимки, ластовиння, плями або шрами на шкірі, щоб спробувати їх "згладити" або "поліпшити";
• часто чіпає шкіру неусвідомлено, наприклад, коли спить;
• розчісує шкіру, коли відчуває тривогу, стрес.

При цьому людина може дерти шкіру пальцями, нігтями, зубами чи інструментами: пінцетом, шпильками чи ножицями.

Чому виникає дерматиломанія

Дерматиломанію мають від 2 до 5% населення планети, переважно жінки. Її провокують стрес, занепокоєння, негативні емоції – вина чи сором, шкірні захворювання, наприклад прищі екзема, або інші плями, яких людина хоче позбутися. Коли людина розчісує шкіру, це тимчасово полегшує її стан, але потім відчуття тривоги та дискомфорту з'являється знову і розчісування перетворюється на нав'язливий ритуал.

Люди з дерматиломанією можуть уникати спілкування, тому що соромляться слідів після колупань або розчісування, відчувають сором і провину за те, що не можуть зупинитися. Також дехто впевнений, що це просто погана звичка, соромляться свого стану і не звертаються за медичною допомогою.

Але крім психологічних наслідків дерматиломанія може призводити до інфікування ран, появи рубців та кровотечі. Тому лікування потрібно розпочинати паралельно з дерматологом та психотерапевтом.

Що робити

Дерматиломанія – відображення внутрішніх проблем, пригніченої тривоги, агресії та спектру інших емоцій. Безглуздо лікувати тільки видимі прояви (пошкодження або шрами), якщо поведінка залишиться незмінною і людина щоразу вдаватиметься до такого ж способу реагування.

Помітити за собою нав'язливу поведінку буває складно, особливо коли вона приносить ілюзорне заспокоєння і сприймається як єдиний шанс впоратися зі складними емоціями. Але визнання розладу – перший і важливий крок.

Щоб побороти дерматиломанію, використовують когнітивно-поведінкову психотерапію з тренінгом зі зміни звичок. Психотерапевт може призначити антидепресанти, які використовують при супутній депресії або тривожних розладах. Тільки комплексне лікування допоможе контролювати поведінку при невротичному розчісуванні шкіри.