Дитина не хоче користуватися шкільним туалетом: що робити

У Великій Британії провели опитування 1000 батьків школярів на початку навчального року – 46% учасників відзначили той чи інший ступінь тривожності щодо відвідування шкільного туалету у своїх дітей.

Чому діти бояться шкільних туалетів

За даними різних опитувань дітей та батьків шотландські дослідники окреслили основні причини проблем із відвідуванням шкільних туалетів:

• дітям обмежують доступ до туалету – наприклад, лише на перервах;
• немає мила чи воно брудне;
• немає туалетного паперу;
• двері в кабінки не зачиняються;
• у туалеті погано пахне;
• діти бояться булінгу;
• соромно просити дозволу піти туалет;
• немає сидінь на унітазах або вони зламані;
• час на відвідування обмежений;
• немає кошиків для сміття або вони переповнені;
• не працює спуск або засмітився унітаз;
• неприємний запах сечі.

Навіть якщо туалет у хорошому стані, він може викликати у дитини тривогу. Досвід багатьох дітей до школи обмежений домашнім туалетом, який відрізняється від шкільного кардинально. А нечисленні відвідування громадських туалетів могли залишити важкі спогади, бо вони були брудними чи надто галасливими. Так, автоматичний спуск або робота сушарки для рук можуть по-справжньому налякати дитину та надовго відлякати її від відвідування громадських туалетів.

Як допомогти дитині

Якщо дитина тільки збирається в перший клас і є можливість обрати школу, варто приділити увагу туалетам у ній. До дня відчинених дверей їх, звичайно, приберуть – у навчальний час вони можуть виглядати інакше. Але можна оцінити розташування, наявність замків на кабінках, сидінь на унітазах, висоту дверей.

Ось як можна допомогти підготуватися дитині:

• Потренуватись в інших громадських туалетах. З одного боку, дитина адаптується до ідеї ходити в туалет поза домом. З іншого – трохи освоїться з технічною стороною — наприклад, із різними пристосуваннями для спуску води та сушарками для рук.
• Підготувати відповідний одяг для школи, який не ускладнить похід у туалет.
• Заздалегідь привчити дитину до рутини, наприклад, ходити в туалет через 20 – 30 хвилин після їжі; навчити базових правил змивати за собою, ретельно мити руки.
• Якщо є проблеми з нетриманням або закрепи, звернутися до лікаря та отримати план лікування.

Можна також до початку занять відвідати шкільний туалет разом із дитиною, подивитися, де що розміщується.

Якщо дитина вже ходить до школи і з'явилися проблеми з відвідуванням туалету, насамперед важлива відверта розмова. Потрібно спробувати зрозуміти причини тривожності дитини: пов'язані вони з якимось негативним досвідом, недостатньою чистотою, соціальною тривожністю чи ще чимось.

Можна озвучити своє занепокоєння щодо здоров'я дитини, розповісти, що стримувати позиви до сечовипускання та дефекації шкідливо, це може призвести до нетримання та запорів; що обмеження пиття теж шкідливе, крім того, не скоротить позиви. З тривожністю та негативним досвідом можна звернутися до дитячого психолога.