На що жаліються пацієнти та як працювали наші лікарі в окупації. Наталія Гусак про роботу НСЗУ в умовах війни

Повномасштабна війна в Україні завдала значної шкоди системі охорони здоров’я. Росіяни свідомо знищують медичну інфраструктуру, насамперед на Сході та Півночі країни. До цього варто додати ще й брак кадрів. Але, попри численні виклики, системі охорони здоров’я вдалося вистояти.

Факти ICTV поговорили з головою Національної служби здоров’я України Наталією Гусак про медичну допомогу пораненим, роботу лікарень на окупаційних територіях, готовність медичної системи до спалаху коронавірусу та плани на наступний рік.

– Пані Наталю, як повномасштабна війна змінила структуру медичних послуг, якими користуються українці? У чому полягають ключові зміни у роботі НСЗУ під час війни?

– Кожна війна негативно впливає на систему охорони здоров’я і загалом на здоров’я та життя людей. Ми розуміємо, що війна – це зростання травми, послуг реабілітації після неї, зростання інфекційних захворювань.

Ми також розуміємо, що війна – це навантаження на ментальне здоров’я українців. Відповідно, це і зростання хронічних захворювань. Загострюються також хронічні захворювання – інсульти, інфаркти.

Важливо розуміти, що війна – це обов’язково збільшення хірургічних втручань. Ми є тими, хто закуповує послуги для українців через програму Медичних гарантій, і вона реагує на виклики війни. Торік ми зафіксували механізми оплати так, щоб забезпечити цими послугами всіх українців по всій Україні.

Також з’явилися нові пакети. До прикладу – психологічна підтримка на первинці, посилення пакетів реабілітації, медичні огляди військовозобов’язаних.

– Фінансування медзакладів якось змінилося за ці півтора року великої війни?

– У нас відоме всім правило: “Гроші ходять за пацієнтом”. І безумовно, ми бачимо, що ті заклади, які взяли на себе більше навантаження з точки зору травмованих наших хлопців і дівчат, чи, до прикладу, психіатричні лікарні – вони отримують більше грошей, тому що надають більшу кількість послуг.

Якщо говорити про фінансування закладів, ми також розуміємо, що є території, до прикладу, Донецька чи Херсонська області, де кількості людей для того, щоб отримувати послуги і щоб заклад був фінансово стійким, не вистачає. Тому ми зробили спеціальний механізм для таких закладів, які розташовані на території активних бойових дій. Ми сплачуємо їм за статистикою 2021 року.

 – Тобто, ви робите виняток для таких закладів?

– Так. Це як інструмент реагування на ті виклики війни, тому що медичні працівники, які працюють там, до прикладу, у Краматорську, коли в одній добі 6 годин, це тривоги і постійні обстріли, а лікарі залишаються на місцях і допомагають людям. Вони також мають отримувати сталу заробітну плату. Якщо ми будемо сплачувати виключно за медичну послугу по загальних підходах, то, скоріш за все, цим закладам не вистачить навіть для того, щоб стабільно виплачувати хоча б зарплати. Це тимчасовий такий підхід, який дозволяє залишити медичні сервіси на тих територіях.

– А як стосовно закладів, що розташовані на тимчасово окупованих чи прифронтових територіях? Чи звітують вони перед НСЗУ?

– Так, вони звітують. У нас цього року зовсім інший підхід в оплаті. Ми сплачуємо лікарям і медичним працівникам зарплату за відповідними нормами і виключно тим, які працюють. Одночасно з цим ми бачимо, що в цих закладах є необхідні залишки на рахунках. Минулого тижня ми подали проєкт змін до постанови щодо порядку реалізації програм Медичних гарантій. Ми пропонуємо призупинити оплати цим надавачам, бо ми розуміємо, що у них є достатньо грошей щоб самим виконувати такі оплати.

– Чи відмовляєте ви в оплаті закладам, які можуть лікувати окупантів?

– Ми не сплачуємо за лікування окупантів. Бо цей механізм не включає оплату за послугу. НСЗУ забезпечує лише оплату праці медичним працівникам, які залишилися працювати в закладах, що перебувають в тимчасовій окупації і уклали з нами договір. І також ми розуміємо, що на окупованих територіях залишаються українці, які звертаються до наших лікарів. Маючи пакет для окупованих територій, ми даємо їм надію, що держава їх не покинула.

Також у нас є Міжнародні конвенції, які непотрібно забувати. Якщо ворог про них забуває і для них немає жодних міжнародних правил, то наші медики чітко працюють за міжнародною конвенцією.

Вони мають надавати допомогу всім, хто її потребує у воєнний час. Але ми маємо відгуки від медичних працівників Херсонщини чи Харківщини. Я там була особисто і чула історії, як до медиків приїздили і під дулами автоматів вимагали перейти на їхню сторону. Там лікарі продовжували надавати медичну допомогу в тому числі й окупантам.

Наприклад, на Сумщині розповідали, що наші медики допомагали російським полоненим. Це клятва Гіппократа. Одночасно з тим, вони всі як один розповідали, що підтримка уряду і держави з точки зору виплат їх підтримувала насамперед морально. Це свідчило, що країна з ними, що ми не втрачаємо той місточок між ними і нами.

– Щодо кадрів. Чи є сьогодні дефіцит сімейних лікарів?

– Зараз ми проводимо позаплановий моніторинг по окремих закладах для того, щоб зафіксувати, чи всі працівники насправді працюють у закладі. Ми бачимо по системі, що з сімейними лікарями проблема залишилася на довоєнному рівні. Справді, в окремих регіонах сімейних лікарів нам не вистачало. До прикладу, Миколаївська, Чернігівська області, там як у довоєнний період їх не вистачало, так і зараз. Це не пов’язано з тим, що вони виїхали. Насправді їх просто не було.

– Нині, на жаль, зростають потреби у психотерапевтах, реабілітологах. Їх справді недостатньо? Де їх брати?

– Фахівці, які мають входити до команд з реабілітації, я б сюди відносила ще й фізіотерапевтів і їхніх помічників, протеузвальників. Їх, насправді, теж не вистачало, і не тому, що вони виїхали за кордон. Варто подивитися останні роки випусків з вищих навчальних закладів. У нас є стратегічна політика і оперативна в Міністерстві охорони здоров’я.

Стратегічна означає, що на ці спеціальності значно збільшилося державне замовлення вже цього року. Виші набрали більше таких студентів. Якщо говорити про оперативну, то окремі речі, які стосуються курсів перекваліфікації до навчання там, де це можна зробити – вони також діють в країні. Наприклад, лікарі первинки мають можливість отримати додаткові навички та вміння стосовно найпоширеніших станів психічних розладів, діагностувати їх та перенаправити пацієнта. Це також знімає навантаження з більш спеціалізованої ланки, в якій, насправді, недостатньо, на жаль, фахівців.

– Лікування військових – велика і важлива тема. Чи передбачені якісь особливі пакети для наших воїнів, які повернуться з фронту з особливими потребами?

– Державні фінансові гарантії визначають, що медичні послуги, які закуповуються для населення, мають бути однаковими для всіх, доступними та якісними. Тому ми виходимо з того, що програма Медичних гарантій не фіксує окремих спеціальних статусів.

Коли повертаються хлопці і дівчата з фронту, вони мають більшу необхідність в окремих послугах, тому ми змінюємо підходи до оплати реабілітації, піднімаємо тариф.

Ми розуміємо, що наші захисники потребуватимуть, особливо при ампутаціях, більшої кількості днів реабілітації. Таким чином, ми формуємо політику, яка стосується всіх, але реагуємо на ті потреби хлопців і дівчат, які повертаються.

Також, якщо говорити про оплату в хірургічному пакеті, то якщо ми в системі бачимо, що опіки, травми, ампутації зростають, то за такі випадки ми сплачуємо значно більшу суму.

Така ж історія і з психіатрією. Коли ми бачимо, що зростає кількість хлопців і дівчат, які проходять стаціонарне лікування, то ми переглядаємо оплати цим закладам для того, щоб забезпечити в повному обсязі надання послуг. Наразі ми фіксуємо саме такий підхід. Бо якщо йти іншим шляхом, то нам слід розуміти, від кого ми забираємо фінансовий ресурс, акумулюючи їх на окрему категорію осіб.

– Чи входить у реабілітацію протезування?

– Протезування – це окрема програма, яку курує Міністерство соціальної політики. Вона має свою суму коштів і свій механізм відшкодування. Програма Медичних гарантій покриває реабілітацію під час протезування. Ми нещодавно відвідували заклади, де проходять військові реабілітації після ампутацій. Ми наразі збираємо договори з протезними підприємствами, щоб військові мали змогу обирати протезні підприємства.

– Щодо наболілої теми ще до повномасштабної війни – коронавірус. Чи є якісь зміни? Як цього року оплачуватиме НСЗУ?

– Коронавірус – це інфекційне захворювання, за яке ми сплачуємо відповідно до пакету стаціонарного лікування. Пандемія нас навчила реагувати на такі випадки.

Цього року законтрактовано понад 190 закладів по всій Україні, які будуть готові надавати медичні послуги при надзвичайних ситуаціях. Це означає, що ці заклади мають постійні щомісячні доходи від нас. Незалежно від кількості людей, яким надана допомога. Але за ці доходи вони мають бути готовими в будь-який момент реагувати на будь яку надзвичайну ситуацію, в тому числі спалах інфекційних захворювань.

Також я закликаю всіх пам’ятати, що в нас є можливість пройти вакцинацію безкоштовно у сімейних лікарів. Вакцин, закуплених за державні гроші, достатньо.

– На що найбільше скаржаться люди до НСЗУ?

– Люди скаржаться на те, що з них можуть вимагати гроші за надання медичної допомоги. Також є випадки, коли їм відмовляють в отриманні медичної допомоги. Є нарікання на хамське ставлення. Ми цього року зробили безпрецедентну річ – зібрали скарги по закладах, і тепер кожен може на них подивитися.

Нагадаю, що у нас принцип “гроші ходять за пацієнтом”, і в тому числі одним із критеріїв вибору закладу, в який ви підете отримувати медичну допомогу, є отримана кількість скарг на цей заклад.

– Які плани НСЗУ на 2024 рік?

– Ми готуємо програму Медичних гарантій на 2024 рік. Це означає, що наступного року до нас перейде в адміністрування трансплантація. НСЗУ почне закуповувати ці послуги.

Вперше країна почне закуповувати послуги з репродуктивної медицини, тобто ми бачимо, що знижується кількість народжених дітей і вагітностей. Тому наступного року держава виділяє 1,5 млрд бюджетних грошей для того, щоб ті пари, які хочуть народити дитину, але в них з різних причин не виходить, змогли скористатися такими послугами. Безумовно, що в наступному році ми побачимо і збільшення фінансування на напрямок психологічного здоров’я українців, бо зростає попит населення, як і зростає попит на реабілітацію.