Наші діти переживають одні з найскладніших часів – часи війни та пандемії. Навчання у таких непростих умовах відходить на другий план – на перший виходить психологічне здоров’я.
Як спілкуватися з дитиною, як її підтримувати, хвалити чи сварити?
Психологи стверджують: якщо висловлюватися неправильно, навіть похвала може викликати у дитини залежність та стрес. А сварити дитину треба обережно та знати міру.
Як у наших складних умовах заохотити дитину до навчання, розповіла педагог, психолог та директор дистанційної школи
Майже століття тому лікар, педагог, лауреат Нобелівської премії Миру, автор відомого на весь світ наукового методу Марія Монтессорі писала у своїх працях, що коли ми використовуємо похвалу як винагороду, то формуємо в дитини залежність її діяльності від нашої оцінки.
Похвала у навчанні так само важлива, як важливе пальне для руху автомобіля. Але якщо залити в авто пальне поганої якості – далеко воно не заїде. Так само і з похвалою – вона може бути і корисною, і шкідливою.
Набагато раніше думку про небезпечний бік похвали висловив китайський філософ Лао-цзи, який сказав: якщо людина вимірює свій успіх мірою чужих похвал, її тривога буде безкінечною. Саме тому батькам треба вчитися хвалити дитину так, щоб обійшлось без стресів, яких і так вистачає у непростий воєнний час. Для цього достатньо запам’ятати кілька простих правил.
Оцінюйте вчинки дитини, а не її саму
Психологи провели цікавий експеримент. Після виконання завдання першій групі дітей сказали, що вони дуже розумні, а другу похвалили за зусилля. На наступному етапі діти з першої групи не наважувалися ризикувати, тому обирали лише ті завдання, які могли вирішити. Учасники другої групи намагалися вирішити всі завдання, хоч би якими складними вони були. Після завершення експерименту діти з першої групи відчули розчарування, а діти з другої – пишалися собою, хоч і не змогли виконати найважчі завдання.
Тетяна Серебрянська зазначає – якщо хвалити дитину за інтелект (ти такий розумний), то вона думатиме, що ця риса є постійною і вона нічого не може зробити, щоб її прокачати.
– Важкі завдання лякають перехвалених дітей, тому вони всіляко намагаються їх уникати, побоюючись, що поганий результат завдасть шкоди їхній репутації, – каже Тетяна Серебрянська.
Завжди слід відзначати старанність та зусилля дитини під час виконання завдання, а не її риси характеру.
Не знецінюйте досягнення дитини
Іноді батьки хочуть похвалити дитину, але роблять це так кострубато, що схвальні слова перетворюються на докір (наприклад: молодець, що сам одягнувся, але ти міг зробити це набагато швидше).
– Достатньо поставити крапку перед але, щоб дитина не почувалася винною, – каже Тетяна Серебрянська.
Ще один варіант похвали з негативним забарвленням: ти виконав домашнє завдання, бо я тричі про це тебе попросила. Ту саму фразу можна сказати з позитивним акцентом, наприклад: у тебе є сила волі. Ти виконав домашнє завдання.
Небезпечне навчання
Не всі українські діти мають можливість сьогодні навчатися.
– Нам так приємно констатувати, що на окупованих територіях багато людей хочуть здобути українську освіту, хочуть бути з рідною країною, – говорить Тетяна Серебрянська.
Психолог додає – ми вважаємо таких українців справжніми героями, адже від цього можуть виникнути проблеми з окупаційною владою.
Тетяна пригадує: якось на батьківських зборах, які проходили в режимі онлайн, мама учня перепросила за те, що розмовляє російською. Пояснила, що йде вулицею окупованого міста.
– З 2022 року учні з окупованих територій навчаються у нашій школі безоплатно. Хоча деяким батькам вдавалось оплатити навчання дитини, ми повернули їм кошти, розповідає Тетяна Серебрянська.
Коли минулого року ЗСУ звільнили Херсон, у школі одразу побільшало запитів з окупованого Криму.
Люди відчувають, що звільнення близько і хочуть отримати український атестат.
Не будьте відстороненими
Іноді педагоги спостерігають відстороненість батьків від процесу навчання дитини.
– Буває, що батьки повністю покладаються на школу, але навчальний заклад не може гарантувати 100% виховної функції, – каже Тетяна Серебрянська.
Тож педагог радить – хоча б раз на день питати у дитини про її навчання. Цікавитись, які предмети їй подобаються. Якщо дитина не хоче розповідати про школу, варто звернутися до педагогів. Можливо, вони пояснять ситуацію та допоможуть розв’язати проблему. З дитиною потрібно комунікувати, вона цього потребує. Не залишайте її наодинці зі своїми проблемами.
Не порівнюйте свою дитину та не проводьте паралелей
Варто бути обережним з порівнянням здібностей дитини та її однолітків чи інших членів родини. Здебільшого це негативно позначиться на емоційному стані дитини.
– Порівняння з іншими майже завжди погіршує взаємини між батьками й дитиною. По суті, дитина росте в негативному середовищі, де занижують її самооцінку, – стверджує Тетяна Серебрянська.
Можливо, під час спілкування з іншими батьками ви мимоволі будете порівнювати свою дитину з іншими учнями, але ці порівняння не мають вилитись у слова. Краще зосередитись на тому, що добре виходить саме у вашої дитини.
Готуємося до глобалізації дистанційного навчання
За даними останнього опитування, 63% українців не підтримують дистанційний формат навчання, оскільки не розуміють його переваг.
Це їхня суб’єктивна думка, оскільки у них не було відповідного досвіду. Але чи були ми готові 20 років тому до того, що у кожного в телефоні буде інтернет?
– 65% вищих навчальних закладів США вже оголосили дистанційне навчання стратегією свого розвитку, – каже Серебрянська.
У Давосі відбувся круглий стіл, присвячений дистанційній освіті. Головний висновок зустрічі – майбутнє за онлайн-освітою.
Тому зараз потрібні варіанти навчального процесу, які пом’якшать цей перехід. Наприклад, потрібну інформацію дитина може здобувати в онлайн-просторі, а практичні навички – в офлайн-просторі, на заняттях у класі.
Якщо дитину цікавить хімія, вона може цілий день провести у кабінеті хімії. Не зазубрюючи формули, а експериментуючи.
Вчителі майбутнього – це інструктори та експерти, які можуть здивувати та зацікавити дітей. А сама дитина має бути готовою до віддаленого навчання та психологічно стійкою.