Від Курченка до Пашинського: що не так з Одеським НПЗ

Днями Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили про підозру екснардепу Сергію Пашинському — його і ще п’ятьох осіб підозрюють у заволодінні арештованими нафтопродуктами компанії Сергія Курченка.

Підозрюваний заявляє про політичний тиск, адже йдеться про ймовірний злочин, який стався ще 2014 року. Але ця історія не така проста, бо справа стосується можливого розкрадання майна Одеського нафтопереробного заводу — активу, що до Революції Гідності належав Сергію Курченку, а з 2014-го то був арештований, то переходив у власність держави. Доля заводу, на відміну від його нафтопродуктів, досі не вирішена.

Колись справді «ласий» завод сьогодні, здається, вже нікому особливо не потрібен. І все через величезні проблеми з його конфіскацією та управлінням протягом десяти років після арешту, хай би скільки це собі в здобутки записували різні чиновники та політики.

Підготовку цього матеріалу ми розпочали задовго до вручення підозри Пашинському, та, вочевидь, не даремно. Нинішній Одеський НПЗ — яскрава ілюстрація того, як не треба управляти арештованим і конфіскованим майном.

…до чого тут Пашинський

Історія бере свій початок з 24 лютого 2014 року, коли розпочалося розслідування справи про неправомірні дії службових осіб групи компаній Курченка «Східно-європейська паливно-енергетична компанія».

Доволі оперативно, вже у квітні 2014 року, суддя Печерського районного суду Києва наклав арешт на все нерухоме майно та земельну ділянку ПАТ «Одеський нафтопереробний завод». У листопаді арештоване рухоме майно Одеського НПЗ передали для реалізації Державному підприємству «Укртранснафтопродукт».

Майже одразу, 2015-го, з’явилися звинувачення у зловживанні під час продажу нафтопродуктів «Укртранснафтопродуктом». Цю компанію журналісти пов’язують із співвласником групи «Фактор» Сергієм Тищенком та екснардепом Сергієм Пашинським.

Як нещодавно стало відомо від НАБУ та СБУ, «Укртранснафтопродукт» під приводом «вимушеності продажу» у повному обсязі продав сировину за заниженими цінами. Причому отримані кошти вивели на підконтрольні компанії, а не до держбюджету. За версією слідства, йдеться про збитки на 967 млн грн.

Ситуація розвивалася стрімко, як для таких кейсів, тож у червні 2017 року Суворовський районний суд Одеси своїм вироком конфіскував ці активи, затвердивши угоду з обвинуваченим заступником директора з постачання ПАТ «Одеський НПЗ». При цьому правоохоронці виокремили з «основної справи» щодо Курченка ще й кримінальне провадження про цю конфіскацію. Згодом цей вирок скасують, і нижче розповімо про причини цього.

А у жовтні 2017 року вже іншим вироком за угодою держава стягнула нафтопродукти Одеського НПЗ або грошові кошти, отримані від їхньої реалізації. Але ці гроші ДП «Укртранснафтопродукт» розмістило на рахунках у банку «Фортуна». За інформацією ЗМІ, цей банк уже перебував у процесі ліквідації з 22 лютого того ж року.

Після винесення вироку про конфіскацію уряд передав завод Фонду держмайна, і той у січні 2018 року створив окреме державне підприємство для роботи із ним. Рішення Кабміну про передачу Одеського НПЗ до ФДМУ наразі оскаржується в суді, але допоки триває розгляд кримінальної справи проти Курченка, судовий розгляд цього позову зупинений.

…недбала конфіскація

Натомість вирок щодо спеціальної конфіскації активів Одеського НПЗ досить швидко набрав законної сили. Але власники активу не полишали спроб скасувати конфіскацію і завдяки потрібному рішенню Верховного суду домоглися перегляду вироку в апеляції.

Зрештою 2021 року судді Кропивницького апеляційного суду, які переглядали вирок, встановили процесуальні помилки та неточності.

На жаль, гучно анонсована колишнім генпрокурором Юрієм Луценком конфіскація Одеського НПЗ стала мильною бульбашкою через непрофесійність дій органів правопорядку. А конфіскований НПЗ уже перестав бути конфіскованим.

Так ці активи знову набули статусу арештованих у кримінальному провадженні щодо Курченка. І їхню долю вже може бути вирішено або в кримінальному провадженні, яке зараз слухає Приморський районний суд Одеси щодо самого пособника Януковича, або ж у порядку санкційного законодавства.

Нагадаю, Рада нацбезпеки і оборони наклала на Курченка санкції та заблокувала його активи, а це підстава для Мінʼюсту звернутися до Вищого антикорупційного суду з позовом про стягнення цього майна. Однак тут уже виникають питання про те, чи потрібні ці активи державі, з урахуванням їхнього нинішнього стану. Бо здається, що конфісковувати вже буде нічого.

У лютому 2019 року перший заступник начальника регіонального відділення ФДМУ в Одеській області Сергій Гусаков повідомив, що після завершення інвентаризації активів установлено: багато обладнання підприємства втратило свою функцію. Зокрема, через те, що не було законсервоване належним чином.

Тож навіть спеціалізовані державні підприємства на кшталт «Укртранснафтопродукту» за десять років так і не змогли забезпечити належну консервацію та проміжне управління цим арештованим активом.

Ба більше, у лютому 2021 року ФДМУ повідомив Одеську обласну прокуратуру про відсутність у створеному ним ДП «Одеський НПЗ» фінансування для здійснення належної охорони цього об’єкта.

Примітно, що на початку цієї історії брак уваги до проблем управління арештованим майном таки помітили, тому прийняли відповідний закон, а 24 лютого 2016 року уряд створив Агентство з розшуку та менеджменту активів. І тому для збереження активів Одеського НПЗ його у травні 2021 року передали АРМА.

З відомостей реєстру арештованих активів ми побачили, що востаннє конкурс на управління цими активами оголошувався у травні 2022 року, а у серпні 2023-го АРМА ініціювало перед Кабміном застосування спеціальної процедури. Голова Агентства мотивувала свою позицію так: «Стратегічними активами має управляти держава! Адже лише держава має ресурс для їхнього збереження».

І це твердження дивне, тому що, як бачимо, саме держава призвела Одеський НПЗ до такого стану.

На сьогодні інформації про визначення Кабміном управителя так і немає.

***

Усе описане вище показує, що у справі про конфіскацію Одеського НПЗ щось від самого початку пішло «не туди», і зараз доводиться пожинати плоди поспішності та недоліків законодавчого регулювання.

Річ у тім, що якість вироку про конфіскацію, та й узагалі процесів управління арештованим майном була і залишається вкрай низькою. На це вказують чимало факторів:

• вирок суду скасували через кілька років через величезну кількість порушень при його ухваленні;
• Фонд держмайна, якому передали в управління завод після конфіскації, звертався до прокуратури з листом, що не може забезпечити збереження цього майна через відсутність фінансування;
• майно Одеського НПЗ систематично розкрадали;
• актив передали АРМА у травні 2021 року, але Агентство ініціювало перед урядом пошук управителя для нього лише у серпні 2023-го.

При цьому є справа Курченка і є питання про поводження із поки ще його, хоч і арештованим, майном. Ці кейси пов’язані, і кожен із них потребує особливої уваги, навіть якщо йдеться про підозри колишнім чиновникам. Бо якщо не розібратися із цим зараз, надалі матимемо так само багато інших «мертвих» активів. І, що гірше, — позови від власників цих активів із вимогою про відшкодування завданих їм збитків.