Суворе радянське дитинство: навіщо дітей змушували спати на вулиці у мороз

Попри хвалебні зітхання старшого покоління на адресу СРСР, жилося там не просто, особливо дітям. Вони грали в украй травмонебезпечні ігри, жували лижну мазь і працювали в полі замість уроків. До цього маленьких радянських громадян змушували спати на вулиці, причому не лише влітку, а й узимку.

"Телеграф" спробував розібратися у причинах, навіщо дітей у яслах укладали спати на вулиці. Сучасні батьки навряд чи спокійно відреагували хоча б на одну з них.

По-перше, в СРСР вважалося, що сон на свіжому повітрі корисний дітям — це зміцнить їхній імунітет і вони менше хворітимуть. Друга причина, через яку цілі групи в мінусову температуру або літню спеку виводили спати на вулиці, полягала у зручності вихователів. На свіжому повітрі діти нібито швидше і міцніше засипали, а отже, вихователям не доводилося витрачати багато часу і сил на те, щоб їх заспокоїти.

Крім того, вважалося, що сон узимку на вулиці був своєрідною профілактикою туберкульозу. Із цим захворюванням у СРСР були великі проблеми, особливо у 20–30 роки. До того ж радянські медики стверджували, що спати на вулиці корисно для апетиту. Особливу увагу приділяли дітям віком до 2 років — саме в яслах найчастіше діти спали на вулиці.

Сон взимку на вулиці допускався за температури до -10 градусів. Щоб діти не замерзали, їм шили мішки з овечої шкіри. Але не всі дитсадки мали великий майданчик, де можна було б розміщувати ліжка на денний сон. Тому деякі дошкільні заклади облаштовували такі місця на дахах.

Але якщо вихователям та няням такий сон роботу спрощував, то батькам навпаки завдавав клопоту. Нерідко після такого діти не могли заснути у теплих квартирах, бо їм не вистачало кисню. Часто батькам доводилося відкривати всі вікна у квартирі, навіть попри погану погоду, щоб дитина могла заснути.

Практикували вуличний сон не лише у дитсадках, а й у таборах, санаторіях та інших закладах. А в таборі на додачу до такого сну ще й не було передбачено гарячої води, тому діти милися виключно в холодній.

З роками ця традиція почала відходити і в 70–80 роках сон вже перестали практикувати.

Раніше "Телеграф" розповідав про те, чому в СРСР не було шульги. З дитинства їх переучували і змушували писати правою рукою, часом навіть із застосуванням насильства.