Не зруйнувати тіло і психіку: психотерапевт про те, як пережити втрату близької людини

Лікар-психотерапевт, дитячий психіатр Олег Романчук розповів, як пройти через важку втрату близької людини без руйнівних наслідків для тіла і психіки.

Гостре горе

Гостре горе – це початкова реакція на втрату, часто інтенсивна і всеосяжна. Вона може включати щоденне бажання возз’єднатися з людиною, яку ми втратили, значний емоційний біль, відчуття нереальності того, що відбувається навколо.

Крім того, спостерігається багато фізичних реакцій, наприклад, прискорене серцебиття, часте позіхання, запаморочення, затуманення свідомості, неконтрольовані сльози, безсоння, часті нав’язливі думки про померлу людину, труднощі з концентрацією уваги та пам’яттю. Усе це – нормальні адаптаційні реакції в контексті горя.

Інтегроване горе

Інтегроване горе – це стабільна реакція після адаптації до втрати, коли ми відновлюємо можливість отримувати задоволення від життя. Це стійка залишкова форма горя, коли ми поступово усвідомлюємо реальність і сенс смерті та переносимо стосунки з людиною, що пішла, всередину себе.

Ускладнене горе

Ускладнене горе дуже схоже на гостре, проте воно може тривати роками без зменшення інтенсивності переживань і діагностується як психічний розлад. Його симптоми:

• регулярні спроби ігнорувати горе;
• заперечення або переписування того, що сталося;
• інтенсивний емоційний біль;
• заціпеніння.

Не думати про втрату — небезпечно

Олег Романчук пояснює, що коли ми хочемо захистити від болю себе та рідних, нам здається, наче ця дорога легша та безболісніша. Але заморозити біль – не означає зцілити біль. Уникаючи болю, ми себе дуже обмежуємо і втрачаємо стосунки з померлою людиною.

Дослідження підтверджують, що поведінка уникнення підвищує ймовірність депресії, ускладненого горя і проблем із фізичним здоров’ям.

Щоб інтегрувати траур, нам потрібно в нього увійти. Ми не можемо продовжувати жити в цій реальності, якщо не усвідомили втрату. Але, як зауважує психотерапевт, нам потрібно багато підтримки, тому що цей біль важко витримати самому.

Як підтримати того, хто проживає втрату

Перша справа – це бути поруч. І бути поруч не один день. Основне, що ми можемо сказати словами, це я співчуваю. Все інше ми говоримо очима, дотиком і присутністю.

Ми часом думаємо, що є якісь слова, які можуть зробити так, що людині стане добре, біль мине, але таких слів немає.

Іноді ці слова – це так звані псевдовтіхи, вони тільки руйнують стосунки. Ми можемо підтримати практичною допомогою або запитати: як я можу тебе підтримати? Що я можу для тебе зробити?

Це справді непросто. Але розділяти біль – це один із найвищих проявів нашої людяності. І справжня дружба народжується, коли ми проходимо через випробування.

Ці важкі миті, коли ми були разом, іноді стають основою для дорослих стосунків, які є величезним скарбом на все життя.