Відступ ЗСУ до Дніпра: визнання реальності чи нагнітання паніки

На тлі розмов про загрозу окупації Часового Яру, командир окремої президентської бригади ЗСУ підполковник Павло Куриленко зробив невтішний прогноз щодо розвитку подій на фронті. За його словами, якщо росіяни продовжуватимуть потужний наступ одразу на декількох напрямках, а Україна найближчим часом не отримає необхідного озброєння від західних партнерів, нашим військовим доведеться відступити до Дніпра.

Наскільки виправдана така оцінка поточної ситуації на лінії зіткнення, "Телеграф" запитував у військових аналітиків.

Паритет сил — у минулому

На думку Павла Куриленка, вже за декілька місяців на Україну чекає повномасштабний і потужний наступ з боку РФ: ворог атакуватиме район на стику Запорізької та Донецької областей і намагатиметься просунутися в напрямку з Харківської на Полтавську область.

"Після цього бойова лінія буде розширена, а також збільшиться глибина лінії фронту. Ми зможемо розірвати їхні логістичні маршрути, щоб вони не змогли перемогти, навіть переважаючи наші сили. Ця лінія застигне по Дніпру, і ми втратимо територію України аж до Дніпра", — заявив військовий.

На перший погляд, прогнози Павла Куриленка виглядають дещо апокаліптичними, адже їхнє справдження означатиме окупацію фактично половини території України.

Втім, ситуація на полі бою дійсно складна. Часи, коли військові скаржились на глухий кут у війні через паритет сил, — у минулому. За словами президента Володимира Зеленського, сьогодні співвідношення кількості артилерійських снарядів в ЗСУ і ЗС РФ становить 1 до 10, а вильотів бойових літаків — 1 до 30 відповідно.

В інтерв’ю PBS глава держави заявив, що для утримання підконтрольних Україні позицій нам необхідно зрівнятися в кількості снарядів з ворогом.

"Я кажу вам відверто − без цієї допомоги (від союзників. − Ред.) шансів перемогти у нас не буде. (…) Ми ж не просимо якусь особливу зброю. І ніхто не просить дати 500 чи 300 літаків − Росія, до речі, 300 літаків використовує тільки на території України! У будь-якому випадку при цій статистиці вони (РФ. − Ред.) нас будуть щоденно штовхати назад", — сказав Зеленський.

З тим, що підполковник Куриленко може мати рацію, погоджується військовослужбовець і волонтер Мирослав Гай. За словами офіцера ЗСУ, для ведення активних бойових дій — в наступі чи обороні — українській армії необхідні певні ресурси.

Якщо ЗСУ не має можливості наступати через відсутність переваги у повітрі, потрібної кількості артилерійських снарядів, а також підготовлених резервів особового складу, логічним рішенням стане перехід до стратегічної оборони.

— Легше за все проводити її на рубежах, де є штучні перешкоди: густозабудовані міста або вода… Інша річ, що наразі не спостерігається концентрація сил противника на Харківщині. Мова не про Куп’янськ, а саме про північну частину цього напрямку. Тому казати про окупацію Харкова зараз дещо недоречно, — каже військовий в коментарі "Телеграфу".

Щодо того, чи варто взагалі оприлюднювати подібні прогнози від військових і яким чином їхні "занепадницькі" заяви впливають на хід війни, Мирослав Гай впевнений: нічого конфіденційного Куриленко не озвучив — не надто райдужний для нас стан справ є очевидним для будь-якого військового аналітика. Ба більше, аналогічні думки неодноразово лунали від західних політиків як аргументу для посилення підтримки України.

"Художнє" перебільшення, що грає на руку ворогу

Попри дійсно важку ситуацію на фронті, розмови про відступ української армії аж до Дніпра є явним перебільшенням, вважає військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко.

Ймовірно, таким чином підполковник Куриленко намагався справити потужний ефект на міжнародну спільноту, щоб стимулювати союзників до якнайшвидшого надання нам військової допомоги.

— Проблеми через ненадходженням достатньої компоненти допомоги від наших партнерів на фронті справді є. Деякі позиції нам доводиться залишати, адже утримувати їх стає або неможливо, або вкрай невигідно. Втім, сценарій з відступом ЗСУ до правого берега Дніпра я вважаю дійсно апокаліптичним. Окупаційні війська РФ не мають достатньо ресурсів, щоб проводити настільки масштабні і глобальні наступальні операції з взяттям під контроль і утриманням таких великих територій.

Річ не лише в площі захопленої землі, а й у тому, що йдеться про міста і села. Окупація кожного з них коштує росіянам дуже дорого. Згадайте лише Авдіївку, на яку вони витратили п’ять місяців, або Часів Яр, до якого вони ніяк не дійдуть через Богданівку й інші села. Що вже казати про Харків, Полтаву і т.д. Для посунення лінії зіткнення до правого берега Дніпра, їм знадобиться мінімум кілька років, — каже експерт в коментарі "Телеграфу".

За словами військового аналітика Дмитра Снєгирьова, подібні прогнози є не лише хибними, а й вкрай шкідливими, адже підігрують російській пропаганді, спрямованій на розхитування внутрішньої ситуації в Україні і розповсюдження панічних настроїв серед військових і цивільних.

Що відбувається насправді і як це виправити

Експерт пояснює: небезпека сьогоднішньої ситуації на фронті полягає у тому, що ворог використовує тактику малих "котлів" на декількох напрямках одночасно. Так, просто зараз окупанти наступають двома флангами як на Лиманському напрямку — забезпечуючи оперативне оточення в районі Сіверська, так і на Бахмутському — в районі Часового Яру.

— Вони мають певні тактичні успіхи на Бахмутському, Авдіївському і Мар'їнському напрямку. Втім, щоб просунутися в бік Полтавської області і відтиснути нас до правого берега Дніпра, росіянам потрібно захопити Харківську область включно з самим Харковом. Це нонсенс. Якщо йдеться про відступ до Дніпра у Запорізькій області, яка на 60-70% окупована, — це інша розмова. Утім, навіть для цього передумов сьогодні нема. На жодному з напрямків.

Якщо давати прогнози на найближчий час, то до літа у росіян стоятиме завдання прорватися до кордонів Донецької області. По-перше, за їхніми розрахунками, цьому сприятиме ескалація конфлікту на Близькому Сході, що відволіче увагу і зусилля Заходу від України. По-друге, вони розуміють, що до кінця травня запрацює ініціатива з передачі нам півтора мільйона снарядів, що унеможливлює планування наступальних операцій росіян, — каже Дмитро Снєгирьов.

Повертаючись до загрози Харківщині, за словами експерта, не варто сприймати оголошення евакуації з більш, аніж 40 населених пунктів області як підготовку до окупації. Насправді жителів цих сіл намагаються убезпечити від керованих авіабомб, які можуть долати відстань у 50-70 км, тому активно використовуються росіянами для терору цивільного населення.

Хоча заява Куриленка виглядає як нагнітання паніки, у дечому він дійсно має рацію: українська армія стикається з гострим дефіцитом мінометних і артилерійських снарядів, каже аналітик.

— Снаряди — першочергова необхідність. Причому, як радянського 152-го, так і натовського 155-го калібру. Якщо це питання вдасться вирішити, розмова стане зовсім іншою. Крім того, ми потребуємо засобів ППО як малого і середнього радіусу дії для роботи безпосередньо на лінії фронту, так і дальнього радіусу для прикриття інфраструктурних об'єктів. Наступний пункт — засоби ураження, ствольна і реактивна артилерія, — каже Дмитро Снєгирьов.

Якщо наші західні партнери активніше працюватимуть хоча б у цих трьох напрямках, українські війська зможуть повернути паритет сил, щоб не лише не відступати до Дніпра, а й проводити наступальні операції з витіснення ворога за межі України.