Верховний Суд поставив крапку у справі, в якій оскаржувався перехід громади від УПЦ до ПЦУ

23 квітня у Реєстрі судових рішень з’явився повний текст постанови Верховного Суду від 3 квітня, якою було відмовлено у задоволенні касаційної скарги представника УПЦ Олександра Хрустюка, що вимагав визнати недійсними протокол зборів релігійної громади Покрова Пресвятої Богородиці Житомирсько-Овруцької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та змінений на основі рішення зборів статут. Події відбувалися у липні 2019 року у селі Калинівка Житомирського району й стали рішенням релігійної громади змінити канонічну приналежність з УПЦ (МП) на ПЦУ. 

Господарський суд Житомирської області та Північно-західний апеляційний господарський суд у 2022 році відмовили Хрустюку у задоволенні позову і Верховний Суд підтвердив їхні рішення. Верховний Суд зазначив, що позивач просив «суд втрутитись у справи такої релігійної організації як релігійна громада, шляхом визнання недійсним рішення її загальних зборів та прийнятого нею статуту в новій редакції».  

У постанові суду зазначається, що чинне законодавство та статут релігійної громади не визначали чіткі критерії належності того чи іншого члена до громади, а позиція позивача про те, що членство в релігійній громаді неодмінно пов`язане з послухом єпископові і настоятелю, а «зв`язок з церквою втрачається у разі виявлення непослуху членом громади» «робить неможливим реалізацію визнаного державою права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості в канонічних і організаційних питаннях, а саме право – ілюзорним».

«Зміна підлеглості в канонічних питаннях таким чином стає неможливою без санкції ієрарха церкви, з підлеглості якій має намір вийти релігійна громада. Якби держава законодавчо закріпила цей порядок або суди, застосовуючи Закон, визнавали б обов’язковість такої санкції ієрарха для того, аби зміна підлеглості в канонічних питаннях визнавалась державою, то мала б місце ситуація, у якій держава поставила б визнання релігійної громади в залежність від волі визнаної церковної влади, яка вочевидь такому визнанню громади опирається (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Metropolitan Church of Bessarabia and others v. Moldova», заява № 45701/99, § 123), що свідчило б про недотримання нею обов`язку бути  нейтральною та неупередженою у відносинах з різноманітними релігіями, конфесіями та переконаннями», – йдеться у постанові.

Спалахи насильства у зв’язку з церковним переділом стають звичною «приправою» до щоденних новин. Праведний гнів на «московських попів» із боку громадян, зокрема далеких від церкви, дає змогу ПЦУ прискорити перехід до своєї структури якщо не парафіян, то принаймні храмів та іншого майна. Чи принесе нинішній «храмовий переділ» перемогу та мир українському православ’ю, розбирається Катерина Щоткіна в статті «Чи виграє українське православ’я у війні за храми між ПЦУ та УПЦ МП» на ZN.UA.