Тиждень перемовин: два візита — держсекретаря США Ентоні Блінкена до Києва та президента РФ Володимира Путіна до Пекіна є ключовими напередодні обговорення української формули миру в Швейцарії. Очевидно, сторони говорили про вирішення війни в Україні. Але чи прийнятні такі пропозиції?
Макрон та фон дер Ляєн проти Сі Цзіньпіна
Китайський лідер Сі Цзіньпін вперше за кілька років здійснив державний візит до Європи. Він готувався місяцями. До того Сі у Пекіні приймав як європейських лідерів — Франції, Німеччини, Іспанії, так і високопосадовців США. Зрештою маршрут для поїздки був визначений: Париж, Белград, Будапешт. Якщо до Сербії та Угорщини Сі приїхав фактично як господар — Китай фінансує інфраструктурні об'єкти у цих країнах, надаючи величезні кредити, то у Парижі його чекали, справді, для перемовин, а не тільки за столом у гірському ресторані. Як би не намагався лідер Китаю уникнути зустрічі з європейськими лідерами та не поїхати у Брюссель, Брюссель приїхав до Сі в особі президентки Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн. Говорили не лише про економіку та торгівлю, а й про геополітику, зокрема, про війну Росії проти України, або як кажуть у Китаї — "українську кризу".
І хоча експерти зауважують, публічно після паризького відрядження Сі нічого у питанні України не змінилось: Макрон та фон дер Ляєн в котрий раз намагалися переконати Китай не підтримувати Росію в її агресії проти України, а саме не надавати Москві зброю та товари подвійного призначення, а з вуст Сі щодо українського питання не прозвучало нічого нового — той нагадав, що Китай не стояв біля витоків цієї кризи, не був її стороною і не брав в ній участі, але за лаштунками перемовин у Парижі були обговорені меседжі, які Сі міг би презентувати Путіну в Пекіні. Останній запланував перший свій візит після обрання президентом саме до Китаю, 16-17 травня. Європейці намагалися спонукати Китай економічно вплинути на РФ. Говорять, розмова у Парижі була достатньо емоційна, що помітили представники медіа, вказавши, що побачили Сі червоним та роздратованим. Зрештою, Макрон і Урсула фон дер Ляєн уточнили: взаємовідносини Пекіна і європейського ринку залежатимуть від виконанням Пекіном санкцій щодо РФ.
"Спочатку був візит Блінкена до Китаю, а потім — Сі Цзіньпіна до Європи. На цих зустрічах могли обговорювати, наскільки США та союзники можуть вплинути на обмеження Китая в отримання важливих для нього технологій у разі подальшої підтримки РФ. І хоча Пекін говорить, що не постачає РФ нічого забороненого, але ці заяви не відповідають дійсності. Ймовірно, на зустрічах з Сі було продемонстровано докази таких поставок, сказано, що якщо триватиме так далі, то шукатимуть тих, хто у глобальній економіці може посісти місце Китаю, створюючи виробничі потужності Наприклад, за 20 років Індія могла б замінити Китай, — говорить Фокусу головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус. — Китай став таким глобальним, який він є зараз, через те, що 2001 році йому дозволили бути складовою глобальної економіки. До цього він експортував щороку на 300 мільярдів, у 2023 році — на 3,4 трильйонів. З Китаю створили велику виробничу площадку — фабрику світу. Якщо її обмежити, буде помітно".
Київське турне Блінкена
Між зустрічами у Парижі та Пекіні до Києва з ненаголошеним візитом 14 травня приїхав держсекретар США Ентоні Блінкен. Хоча неоголошеним цей візит можна вважати умовно — програма перебування була досить насичена і тривала — дводенна. Кияни, дізнавшись про приїзд, жартували, мовляв, цієї ночі точно маємо виспатися — навряд Путін спрямує ракети на столицю. І, дійсно, ніч з 14 на 15 травня у Києві минула без тривог.
Напередодні Блінкен демонстрував свою впевненість, мовляв, незважаючи на війну у цьому місті можна пересуватися, обідати у ресторані та грати на гітарі. Державний секретар США побував на Майдані Незалежності, виступив перед студентами Національного технічного університету, пообідав у відомій піцерії та заспівав Rockin’ In The Free World у підвалі одного зі столичних барів. Очевидно, намагаюсь сподобатися не тільки українцям, а й передати меседж американцям — мовляв, ми виконуємо обіцянку, підтримуємо Україну, як ви хочете, вона вже у відносній безпеці.
Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв говорить, що багато чого залишилось за лаштунками перемовин у Києві. Він переконаний, і візит до Парижу, і візит до Києву — це підготовка до Формули миру у Швейцарії.
"Після комплексу візитів під умовною назвою "Китай-Захід", до яких були долучені в першу чергу якраз американці та французи, саме вони тепер донесуть нам позицію Пекіну і стосовно участі у Формулі миру, і чотирьох пунктів Китаю, і частково щодо Вашингтонського саміту НАТО", — говорить він. І на позицію Китаю треба звертати увагу.
"У той час як американці нам обмальовують горизонти найближчих двох місяців, китайці зі своєї сторони роблять це з росіянами. Нічого дивного, то класична практика Холодної війни, і тепер це так працює", — додає експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма".
Що сказав Сі Цзіньпін Путіну
Поки Блінкен гуляв по Києву, президент РФ Володимир Путін у Москві збирав валізу до Пекіну, аби відвідати "дорогого друга". У них були заплановані не тільки переговори у вузькому та широкому форматі, а й неформальні тет-а-тет після концерту, зазначають у Кремлі. "Найважливіше в Китаї випити чай, наодинці особливо", — цитував помічника Путіна Юрія Ушакова "Інтерфакс".
Зустрічі Путіна та Сі вже давно стали регулярними, їх вже відбулось кілька десятків. Зокрема, напередодні повномасштабного вторгнення в Україну Путін також гостював у Пекіні, де говорив про "дружбу без кордонів та співробітництво без заборонених зон". І на практиці це працювало так, що саме Китай після початку нової хвилі агресії РФ, допомагає Москві обходити численні санкції, про що не раз говорили у США та у ЄС.
На цей раз з Путіним до Китаю поїхав новий міністр оборони Андрій Бєлоусов, його попередник, а нині секретар Ради безпеки, Сергій Шойгу, голова МЗС Сергій Лавров та ще кілька міністрів, два десятки губернаторів та голів державних компаній.
Напередодні свого візиту Путін дав письмове інтерв'ю китайському інформаційному агентству Сіньхуа. У ньому він знову заговорив про гарантії для Росії, скаржився на введені санкції та заявив, що готовий до перемовин щодо України. "Ми хочемо всеосяжного, стійкого і справедливого врегулювання цього конфлікту мирними засобами. І відкриті до діалогу щодо України, але це мають бути переговори, що враховують інтереси всіх залучених у цей конфлікт країн, зокрема й наші інтереси", — сказав він.
"Путін хоче зрозуміти, чи зміниться політика Китаю після візиту Блінкена до Пекіну і Сі до Європи. У Росії є побоювання того, що Китай може в один момент сказати, що мовляв у нас є США та ЄС, куди ми постачаємо товарів на трильйон доларів, і ці кошти для нас дуже важливі, — припускає консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус. — РФ боїться цього".
Експерти прогнозували, що Китай, для якого, на відміну від РФ, важливий європейський та американський ринок — разом 45% всього товарообігу Китаю, в той час як РФ — тільки 2%, й зменшуватиме підтримку Москви. Він обиратиме стабільність в обмін на не фінансування війни проти України. "І вже помітно, що обирає Пекін, який змінив власну риторику: дипломати перестали називати росіян "дорогі друзі", "союзники", а обмежуються словом "партнери". І навіть не "надійні партнери", як було до лютого 2022 року. Китай демонструє, що Росія йому потрібна, але просто як дешевий ресурсний хаб", — говорить Фокусу президент ліберально-демократичної ліги України Артур Харитонов. Або ж сигналізуватиме про підтримку РФ, вибудовуючи публічні відносини не тільки з Москвою. а й Тегераном.
Висновок: що єднає позиції Заходу та Пекіну
Експерти зазначають, після цих візитів позиція світу не змінилась: він не готовий до розпаду РФ. І цей факт можна повторювати безліч разів на різних форумах і під час перемовин у різних форматах. Ніхто у країнах чи то великої сімки, чи то великої двадцятки не бачить перспектив краху РФ у тому розумінні, як це хоче Україна. Як це вже було з Радянським Союзом чи Російською імперією.
Але якщо немає бачення розпаду, є бачення збереження РФ у міжнародно визнаних кордонах. Так, всі європейські, американські та навіть азійські лідери, зокрема і Сі, говоритимуть публічно, що підтримує суверенітет і територіальну цілісність України, але насправді, шукатимуть компроміс, як догодити Москві.
Згадаємо рішення вільнюського саміту НАТО влітку 2023 року. Тоді Україні було відмовлено у політичному запрошені до членства в Альянс передусім через позицію США й Німеччини та запропоновано ідею створення двосторонніх безпекових угод, яких наразі підписано девять, зокрема, з Великою Британією, Францію та Німеччиною. І у цих угодах йдеться про обіцянки фінансової підтримки, надання зброї та боєприпасів, налагодження роботи оборонно-промислового комплексу, навчання українських військових. Тобто все те, що дозволить Україні протриматися та не програти. Умисно не кажемо перемогти, бо перемогу світ та Україна, очевидно, бачать дещо по-різному.
Світові лідери працюють над тим, аби вести всебічну політику стримування РФ, аби вона не могла вчинити ще одну хвилю повномасштабної агресії, рівня лютого 2022 року. Але якщо раптом таке станеться після зупинення війни повторно, країни-гаранти обіцяють проводити екстрені консультації протягом 24 годин.
Іншими словами — ці двостороні безпекові угоди присвячені не тільки нинішньому протистояню, але й майбутньому, до якого, сподіваються, не дійде.
"Припускаю, що міжнародні партнери бачать когось після Путіна. Є страх, що Росія розпадеться на малі шматочки, і страх використання ядерної зброї. Вони не знають, де опиниться ядерна зброя, хоча мають досвід розвалу набагато більшого монстру — СРСР", — говорить Фокусу політолог Олег Лісний.
І все, що залишається — думати про умови мирних переговорів: припинення бойових дій, фіксацію умовної лінії розмежування, прийняття тимчасово окупованих територій.
Незважаючи на заяви Путіна про мирні перемовини, він їх визначає для себе як капітуляцію України, РФ не бачить смислу зупиняти війну. І саме тому європейці намагалися сказати Сі, аби той передав РФ, що капітуляції бути не може, може бути тривала пауза, названа перемир’ям.
Наразі вже відомо, що під час пресконференції у Пекіні Сі Цзіньпін заявив, що Китай і Росія наполягають на "політичному вирішенні" війни в Україні.
Політично — це із залученням РФ до перемовин. Як ми знаємо, така позиція кардинально відрізняється від позиції України. Україна заявила, що не говоритиме з представниками влади Путіна і самим нинішнім господарем Кремля.
"Безумовно, Китай буде наполягати, аби Росія була однією зі сторін перемовин у Швейцарії. Але і Україна виступає критично проти цього. Можливо, її долучать на більш пізньому етапі, — думає Ус. — І партнери вимагатимуть цього від України за домовленостями з Китаєм. Але задум такий, що основні меседжі мають бути вироблені саме на Саміті миру у червні, з залученням Китаю та інших країн Глобального Півдня, а далі почнеться їх реалізація. Вже був випадок, коли на консультації до Саудівської Аравії приїхав представник Китаю. Росія була в шоці. Я, як людина, яка часто спілкується з російськими експертами на арабському телебаченні, пам'ятаю цей період, коли росіяни не могли відповісти на питання, як вони ставляться до цієї зустрічі, тому що критикувати її вони не могли — там був посланець Пекіну. Як дуже добре сказала колишня радниця прем’єрміністра України Дениса Шмигаля Євгенія Габер: "Якщо турки наполягають на присутності Росії на перемовинах в Туреччині — це не проблема. Капітуляцію РФ Україна готова підписати в Стамбулі. Додам, що і у Пекіні готова також підписати", — резюмує Ус.