Візит Путіна в Китай: геополітика без практичних результатів

У Пекіні в четвер, 16 травня, відбулася зустріч голови Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіна із так званим "президентом" Росії Володимиром Путіним. У спільній заяві за її підсумками були порушені економічні моменти, а також російсько-українська війна, яку китайці та росіяни називають "українською кризою".

З одного боку, Сі начебто говорив у зручному для РФ стилі. З іншого боку – нічого конкретного сказано не було.

Експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігар Тишкевіч прокоментував "Телеграфу" попередні підсумки путінського вояжу до Китаю.

На думку політолога, для Путіна цей візит, перший міжнародний після його "інавгурації", став політичною демонстрацією розвороту Росії на Схід. Для Китаю, зазначає експерт, це було прийнятним, оскільки він вибудовує свою зону впливу.

"З погляду геополітики — це той самий багатополярний світ, про який Сі говорив на брифінгу. Тільки в китайському розумінні, ймовірно, про двополярний світ КНР — США", — каже Ігар Тишкевіч.

З погляду конкретики, за великим рахунком, сторони ні про що проривне не домовилися, вважає він.

"Росія хотіла участі Китаю в будівництві газопроводу через Монголію. Але, хоч газових питань і торкалися, домовленостей тут, схоже, немає від слова "зовсім". КНР не проти, щоб РФ будувала нову трубу. Але – за свої гроші. А чи будуть китайці купувати цей газ — питання. Підіймалася тема платежів. Китай почав пригальмовувати їх для росіян щодо імпорту китайських товарів. Раніше платежі проходили у трьох валютах: долари, рублі, юані.

КНР цікавить поширення юаня. І коли РФ стала досить залежною від китайського імпорту, Пекіну легко стало створити проблему платежів у доларах (посилаючись на західні санкції), педалюючи перехід на інші валюти. Нині ж, коли сальдо російсько-китайської торгівлі на користь КНР, там не бачать сенсу накопичувати у себе рублі. І Пекін стимулює Москву на перехід у розрахунках в юанях. Виникають проблеми з переказами рублів", – пояснює Ігар Тишкевіч.

Для РФ, продовжує він, природним інтересом є збільшення частки оплати у російських рублях. Але тут інтереси її та Китаю – прямо протилежні. Тож і з цієї теми не домовилися.

"Щодо ситуації в Україні, тут, схоже, поки що КНР також залишається на своїй думці. Судячи з виступу Сі на спільній пресконференції з Путіним, китайський лідер говорив, що і Пекін, і Москва виступають за політичне рішення, за мирне врегулювання. Водночас керівник КНР наголосив, що таке врегулювання має бути згідно з принципами територіальної цілісності.

У бік Росії зіграло хіба що уточнення, що ще й "з урахуванням занепокоєння зонами безпеки для інших держав". Виходить, російську позицію вустами Сі озвучено не було. Тоді як у заявах про ізраїльсько-палестинський конфлікт – конкретики досить багато", – наголошує Ігар Тишкевіч.

Він підкреслює, що згадувалися також інтереси Китаю у розвитку співробітництва з РФ у сфері логістики. Причому окремо підкреслювалася тема портів.

"Для КНР важливий північноморський шлях. Але китайці готові туди входити в особливому форматі. У РФ є таке поняття як "території випереджального розвитку" (російською — ТОР). Непросто вільна економічна зона, але – територія, де обмежено діє російське міграційне і податкове законодавство. Фактично – держава у державі. Таких ТОР на Далекому Сході створено чимало. І у більшості з них ключову скрипку грають китайці.

Тож для КНР у межах північноморського шляху важливим є вхід саме через такі ТОРи, що дозволяє вибудовувати свою логіку функціонування цього шляху в принципі. У Росії, як я розумію, цього бояться. Поки що створили спільну робочу групу, яка обговорюватиме це питання. Але домовленостей поки що немає", – констатує експерт.

Ну а те, що російські ЗМІ не надто оптимістично висвітлюють результати путінського візиту до Китаю, концентруючись на емоційній оцінці у стилі "зустрілися лідери двох великих держав", свідчить про відсутність будь-яких проривів, вважає Ігар Тишкевіч.

Він резюмує: Китай і далі спостерігатиме за діями Росії – як на міжнародній арені (йому вигідно, коли РФ ставить під сумнів старі норми стримувань та противаг), так і в Україні. Для Пекіна, як і Вашингтона, важливим є китайсько-американський проєкт. І на момент, коли КНР та США домовляться про певний формат існування, можлива активніша позиція Пекіна, зокрема щодо України, прогнозує експерт.