Хто крайній по гроші? Пітчинг Держкіно. Ігрові режисерські дебюти та анімаційні повні метри

Статті

Кіно

Скажу чесно, оглядати пітчинг 19-го конкурсу Держкіно важко. І це не наші звичайні драматичні страждання із закочуванням очей. Це радше флер «марної праці». Важко дивитись і не відчувати ентузіазму щодо майбутніх фільмів. 

По-перше, через те, що легітимність конкурсу досі під великим питанням, і його результати в якийсь момент можуть бути скасовані (а відповідно, і презентації мають шанси залишитись тільки презентаціями і не стати фільмами). 

По-друге, гризе підступне почуття несправжності всього дійства через те, що найуспішніші та найтитулованіші режисери й продюсери в конкурсі участі не беруть, тому що бойкотують його.

І Youtube теж з підозрою до цього пітчингу ставиться.

Але менше з тим, судячи з того, з яким незворушним ігнором до думки галузі керівництво Держкіно робить свої справи, у 2025 та 2026 роках маємо шанси називати «українським кіно» те, що зараз пітчингують.

В описах проєктів я залишаю орфографію та пунктуацію заявників. Тому що їхні формулювання подекуди бувають показовими.

 

Повнометражні ігрові дебюти

«Втомлені». ТОВ «Іллєнко Фільм Продакшенс», режисер Юрій Дунай. Просять 12 млн грн (це дозволений максимум у категорії режисерських дебютів, тому переважна більшість конкурсантів не заморочувалась драфтом бюджету, а просто поставила стільки, скільки дають).

Заявка:

«Ветеран війни Люба, яка страждає на ПТСР після важкого поранення, приїжджає в реабілітаційний центр. Там вона знайомиться з Андрієм, який проходить реабілітацію після втрати кінцівки. Між ними виникають почуття, але конфлікт з байдужим соціумом веде до трагічної розв‘язки».

Режисерський дебют оператора-постановника Юрія Дуная підтримує продюсер проєкту, колишній голова Держкіно Пилип Іллєнко. Сценарій написала Соломія Томащук. Юрій Дунай з нею вже працював на фільмі «Між нами» (в тому числі був її співавтором сценарію), де вона була режисеркою. Тепер вони зробили рокировку. 

Незважаючи на те, що один з двох головних героїв помирає, режисер хоче, щоб в кінці фільму ми (глядачі) лишились оптимістами і побачили світло в кінці тунелю. Хочеться додати «побачили і пішли на нього» (на світло). Все ж таки важко уявити приємні почуття, коли герой, за якого ти вболівав весь фільм, в кінці гине.

Продюсер стрічки пообіцяв вписатися в бюджет завдяки невеликій кількості локацій.

Питань у експертів до виступу Юрія Дуная та Пилипа Іллєнка не виникло. У нас в принципі теж. Тому що, хто як не колишній керівник «годувальника кіногалузі» – Держкіно – знається на структурі презентацій проєктів.

«Сайбер», режисер – Юрій Забур'янний,  ТОВ «32.05 ФІЛИЗ»  просить 12 000 000 грн

Заявка: 

«Талановитому футболісту Єгору (18) була запропонована пропозиція підписати професійний контракт із футбольним англійським топ-клубом. Але повномасштабне вторгнення армії РФ в Україну, руйнує всі плани – Єгор через ракетний обстріл лишається обох ніг. Відтепер хлопчику прийдеться навчитися жити по-новому, в цьому йому допомагає його дівчина, красуня Юля (18), його сусід по койці у лікарні, безтурботний життєлюб морпіх Рома (25), та перспектива стати професійним кіберспортсменом».

Учасники презентації з хвилюванням представили нам продюсера фільму, не назвавши ім’я, а таємничості додали фахівці трансляції, які не дали нам ані звуку, ані картинки, лише живіт військового, який напевно щось говорить. Не виключено, що навіть щось змістовне. 

Лише довге гуглення дало можливість з’ясувати, що це не він, а вона – Ганна Черкаська. І шукати її дуже заважає більш відома пошуковику її повна тезка – журналістка і письменниця з Запоріжжя. Ганна ж – колишня художниця по гриму і засновниця продакшену, який планує працювати над стрічкою.

Але таємниці і загадки на цьому не скінчилися. На скрині презентації (де, до речі, прізвища написані з помилками) ми читаємо, що автор і режисер – Георгій Фероренко (щось мені підказує, що мало би бути Федоренко, а не Фероренко). А в заявці – Юрій Забур’янний. Може псевдонім? Тоді вже хоч представились би. Тим більше, що на сцені було двоє презентерів. Хоч говорив лише один.

Пітчинг цього фільму – наочний посібник, як не треба. І як важливо вміти публічно виступати, коли захищаєш свій проєкт. Або, якщо вже не вміти, то мати в команді людину, яка здатна це робити.

Для початку, замість розповіді про фільм нам запропонували огляд новин за два роки:

«Ворог робить все, щоб зробити з нашої країни країну-інваліда, він як той звір по шматочку відрізає життя, наші настрої, наші сенси, наші мрії. Він руйнує будівлі, він відрізає території, але є багато людей, які продовжують боротися і це чудово»

Далі презентер розказав, як грав у футбол і побачив чоловіка на милицях. І це наштовхнуло його на думку написати свою історію: «Ми, драматурги, помічаємо такі речі». Так ми дізнались, що перед нами автор сценарію і режисер. Але досі не дізнались, хто з них – Юрій чи Георгій. А перед тим прочитавши в заявці словосполучення «була запропонована пропозиція» та «лишається обох ніг», запідозрили, що пише Юрій, він же Георгій, можливо, десь так само, як і говорить.

«Ця повнометражна картина важлива, і перший посил – це мотивація. Важливий ще посил – це документування війни. Ми розуміємо, що ворог втрачає багато грошей, щоб якось принизити наш… оправдати свої дії. І я вдячний, що я зараз стою тут, презентую цей проєкт, який покаже цю реальність, яка відбувається».

Режисер обіцяє живу, рухливу камеру, яка допоможе створити ефект документальності: «Ми будемо зазирати в душу, в наміри героя».

Другий учасник презентації весь час стояв на сцені мовчки. Очевидно, що навіть експертам стало цікаво, тож єдиним питанням від них було «Хто це?». Виявилося, що це Іван Познишев, звукорежисер. Користь від нього була шалена, тому що він назвав головного презентера «Юрій», так ми дізнались, що режисер таки Юрій.

Оцінки від експертів після першого туру були доволі високі. Тому, не читавши сценарія, мені важко судити, як це поєднується із презентацією та формулюваннями в логлайні. Можливо, команді дійсно потрібен умовний промопродюсер, який здатен нормально розказати про кіно.

«Бачу тебе», режисерка – Юлія Бєляк, ТОВ «ВАЙТ ФІЛМС» просить 12 000 000 грн

Заявка:

«Після інтенсивного лікування, Герой України та володар ордена Золотої Зірки Матвій, повертається додому. Під час спроби зробити спільне фото зі своїм братом, він помічає, що на екрані телефону з'являється не він, а зображення незнайомої красивої дівчини, яка також в цей момент робить селфі. Тепер головне захоплення головного героя - це спостереження за життям чарівної незнайомки, яка дивно пов'язана зі смартфоном Матвія. Після поломки і ремонту телефона зв'язок з дівчиною втрачається, і герой вирушає на пошуки незнайомки, ще не розуміючи, як вона відреагує на скаліченого війною хлопця у інвалідному візку».

Сімейний підряд одеситів Бєляк Юлії та Бєляка Олександра добре відомий галузі завдяки декільком комедіям, знятим Олександром («Сотка», «Гола правда», «Нереальний КОПець»). Юлія була там продюсеркою та другою режисеркою. Зазвичай ці комедії не претендували на високу художню цінність, тяжіли лише до каси. Але тандем викликав повагу за те, що вони завжди знаходили недержавне фінансування для своїх стрічок.

З огляду на це, мені здається, що вони – одні з небагатьох команд, яким вдасться вписатися в невеликий бюджет, який передбачений для фільмів-режисерських дебютів. Адже комедії, які поодинокі кіновиробники знімали не на державні кошти, майже однозначно мають невеликий бюджет. Тобто досвід розтяжки між грошима і творчістю у них великий. Креативна команда у Бєляків теж стала – з ними завжди працювали одні й ті самі оператор-постановник і художниця-постановниця. 

Питань у експертів не було, напевно тому що і так зрозуміло, що родина знає, що робить, ясно, що вона це зробить. І так само ясно, яким приблизно буде кіно. Тому що від перестановки Бєляків їхній стиль навряд чи зміниться. 

«Коли весь світ на твоєму боці», режисерка – Ольга Тернова, ТОВ «МАРКЕР МЕДІА» просить 12 000 000 грн

Заявка:

«Історія пригод двох друзів, Дениса та Гриця, учнів 7го класу, які несподівано втягуються у карколомну історію, що назавжди змінить їхнє життя»

Продюсерська група – Андрій Танабаш та Елла Бобленюк

В описі, як бачимо, не густо про сюжет, але продюсер додав конкретики. 14-річні підлітки, завдяки магії, потрапляють в уявні світи. Кожен у свій. Один починає розуміти мову рослин, а інший потрапляє в полон до аборигенів. Тож, першому рослини нашепотіли про проблеми іншого, і далі йому треба допомогти другу, але так, щоб світи не перетинались. А потім ще й в реальність повернутись.

Режисерка-дебютантка в кіно раніше не працювала, вона – театральна режисерка, яка в Харкові колись створила «Театр на Жуках» («Жуки» – локальна назва району Харкова Жуковського). Разом із чоловіком, журналістом та письменником Дмитром Терновим, вони багато років пишуть п’єси. Тепер же написали сценарій, з яким і планує дебютувати Ольга.

Питання у експертів виникло, на наш погляд, цілком правомірне. Оскільки бюджети на дебюти дуже малі, а сценарій передбачає багато графіки, до того ж саме кінодосвіду, який би дозволив режисерці вчасно орієнтуватися на майданчику щодо майбутніх спецефектів, немає, то чи не варто скоротити сюжет. Тому що є шанс, що графіка з таким бюджетом і таким сценарієм виглядатиме дешево.

Втім, за бюджет, само собою, відповідає продюсер, він пообіцяв контролювати ситуацію.

А від себе додам, що у нас є приклад фільму, в якому графіка виглядає непристойно дешево, але це не завадило стрічці мати неочікуваний касовий успіх. Я про «Пекельну хоругву». А є приклад «Захара Беркута», де бюджет в три рази більший, а VFX-ведмідь все одно виглядає спірно.

«Покрови», режисер – Родіон Волков, ФОП Георгадзе Едуард Анзорович просить 11 097 396 грн

Заявка:

«Мати очікує сина з війни і живе мрією, що він повернеться додому, в рідні Карпати. Одного вечора, вона отримує гірку звістку, що він загинув. Горе і безмежна любов, змушують її опинитись на межі, між життям та смертю, але у найважчі хвилини, їй являється Син».

Автор і режисер Родіон Волков в 2018 році взяв серію інтерв’ю з матерями загиблих АТОвців. Ці жінки випускають книжки з історіями своїх синів. Створили благодійний фонд. Тож Волков для свого фільму взяв збірний образ героїнь своїх інтерв’ю та їхніх синів. Кіно має бути про материнську любов. 

Експертна комісія в особі Сергія Неретіна після перегляду тизера, який показали режисер та продюсер стрічки, дуже запереживав. Почитавши сценарій, він побачив в проєкті потенціал сучасного поетичного кіно, а подивившись відео, розчарувався. Несучасний підхід до зйомки. Неретін порадив авторам подивитися «Памфір» і повчитися знімати сучасно. Довелось Родіону Волкову та Едуарду Георгадзе зізнаватися, що тізер не вони знімали. То хтось для них зняв в Івано-Франківську. І від себе додам, що у людини з Івано-Франківська був дрон. Тому що стільки зйомок з повітря в тизері – просто хоч бери і роби промо Франківщини.

«Вишиванка», режисер – Денис Захаров,  ТОВ «БІГ ХЕНД ФІЛМС» просить 12 000 000,00 грн.

Заявка:

«Нерішучий хлопець Тарас знаходить старовинну вишиванку, вдягнувши яку набуває козацького духу. Парубок відправляється на окуповану територію, щоб врятувати з полону своє кохання. І втративши чарівну сорочку розуміє, що насправді справжня сила в ньому самому». 

Режисер, який зніматиме свій дебют, знайомий майже всім кіношникам країни, адже Денис Захаров – режисер монтажу, який зібрав мало не третину того, що останніми роками виходило в прокат («Довбуш», «Поводир», «Будинок Слово» – лише як приклад). 

В історії, яку конкурсанти докладніше розповіли під час презентації, імпонує те, що всім «дивам» і магії автори дадуть логічне пояснення. Все нереальне відбувається в уяві героя, а насправді йому в такі моменти допомагають інші люди. Коли йому здається, що він один кришить ворога, в реальному світі це роблять військові, яких він просто не бачить через змінену свідомість і свій страх.

Втім, експерти, які на відміну від нас з вами читали сценарій, стверджують, що герої пласкі. І судячи з діалогів в тізері, я схильна експертам вірити. 

«14/24. ПАРАЛЕЛІ», режисер – Наталія Ноєнко, ТОВ "НОВА ФІЛЬМ" просить 11 990 000 (загальний бюджет – 12 540 000)

Заявка:

«У фільмі "14/24. Паралелі" розкриваються життєві історії трьох реальних людей - Сашки, Назара і Данькі, чиї долі переплітаються під час війни в Україні. Перед очима глядачів розгортається калейдоскоп випробувань, які перевертають їхні життя назавжди, показуючи, як війна відбивається на їхній судьбі та які глибокі рани залишає у душах кожного з них. Ця драматична історія про кохання, відданість і надію в найтяжчі моменти, яка заснована на реальних подіях і трагічних долях воїнів та їхніх рідних».

Наталія Ноєнко, яка для свого дебюту сценарій написала сама, одразу повідомила, що з ним уже працює скриптдоктор. Акторку на головну роль підібрали, планують знімати Наталю Бабенко («Пульс»). Референси візуального ряду авторка обрала неочікувані: дораму і телевізійну документалку.

Маю великі сумніви, що експерти – великі фахівці з дорам. А суть референсів – дати зрозуміти, на що буде схоже картинка, на щось вже знайоме.

«Таке собі життя», режисер – Олексій Соболев, ТОВ «УКРКІНО» просить 12 000 000 (загальний бюджет –  20 млн)

Заявка:

«Під час повномасштабного вторгнення волонтерка намагається стати матерію, попри всі складнощі. Але чоловік, якого вона обрала у якості донора, виявляється не тим, за кого себе видавав».

У сценарія є шанс бути доопрацьованим. Він бере участь в кінолабораторії в Італії. 

В першу чергу історія виділяється на тлі решти конкурсантів такою поки що рідкісною для українського кіно ЛГБТК-героїнею (я щось взагалі не пригадую головних героїнь – лесбійок в нашому кіно). А от міжнародний потенціал картини вже окреслений. Продюсерка проєкту перерахувала декілька європейських сейлз-агентів та дистриб’юторів, які вже зацікавлені в майбутньому фільмі. В Україні стрічкою планує займатися Film.ua Distribution. 

Знову ж таки, сценарію ми не читали, але судячи з того, на чому наголошується в презентації, то «донор, який виявився не тим, за кого себе видавав», скоріше за все, ухилянт.

Інакше для чого автори би так зі старту виправдовувались: «Це не прославляння ухилянтів, а спроба поговорити про болюче питання, яке реально існує». При цьому, ми однозначно згодні з тим, що болючі питання і правда варті того, щоб їх проговорювати.

«Гарно так», режисер – Сергій Кулибишев, ТОВ «ФРЕНДС КРЕАТИВ ЛАБ» просить 12 млн (загальний бюджет 16 800 000)

Заявка:

«Музикальний фільм, в якому найулюбленіші пісні часів незалежної України об'єднані історією кохання сучасних героїв. Головна героїня, амбітна дівчина, будуючи кар'єру співачки, заріклася ніколи не влюблятися, адже переконана, що кохання - ворог для самореалізації жінки. Але коли вона несподівано закохується в музиканта, канадського українця, який приїхав в Україну, щоб вступити до лав ЗСУ, перед героїнею постає непростий вибір між мрією та почуттями».

По-перше, це мюзикл. По-друге, це мюзикл, в якому співатимуть актори. А не співаки гратимуть (сподіваюсь, це убезпечить нас від появи на екрані Олі Полякової).

Автор і майбутній режисер зайшов із козирів: «Дякую, що пропустили в другий тур, бо якщо я не зроблю цей фільм, то я не знаю, що зі мною буде. Бо мене аж підпирає». Як ми вас розуміємо, Сергію! Коли підпирає, терпіти не можна.

Сергій Кулибишев поклав в основу сюжету власну історію кохання, коли йому відмовила дівчина, яка мріяла лише про кар’єру співачки. І заінтригував, повідомивши, що вона таки цього досягла. Але імені не назвав. От цим ви нам боляче зробили, Сергію. Ми ж таблоїд! На найцікавішому місці зупинились.

Далі шановного автора підперло в дивному напрямку. Я аж тричі переслухала – чи не почулося.

Сідайте, значить, в рядочок, я зараз вам переповім теорію Сергія Кулибишева, який начебто топить за любов, а насправді трошки притоплює при цьому себе.

Отже, за словами Сергія, наразі дуже актуальна проблема в Україні – жінки стали дуже кар’єроорієнтовані. Тож тепер «про любов» – це чоловіки. А жінки більше про це не мріють. А все чому? А тому що (приберіть від екранів професійних психологів, будь ласка) діти зростають в неповних родинах, без батька. Немає чоловічої фігури в родині. Відповідно, героїня фільму обиратиме в фіналі кохання, чим спонукатиме українок робити те саме, «змінюватися в правильному напрямку», адже в країні війна і нам треба збільшувати народжуваність «в хорошому сенсі слова».

Дуже шкода, що автора трішки занесло в домострій. Адже сама ідея фільму мені цілком симпатична. Хто просив прокладати під неї таку спірну ідеологію – питання риторичне.

Чим же мені симпатична ідея. Наприклад, тим, що Сергій Кулибишев сподівається перетворити покази фільму в кінотеатрі на масове караоке. В фільмі плануються старі українські хіти, які добре відомі практично кожному українцю.

Під час виконання хітів на екрані обіцяє титри текстів пісень, щоб люди в залі могли підспівувать. Не знаю, чи спрацює, але дізнатися цікаво.

І також цікаво, як впорається зі своїм першим продюсерським кінодосвідом Олексій Гончаренко, який навіть кінокомпанію окрему створив для цього півроку тому. Раніше у нього був досвід саме телевізійних мюзіклів. 

«Стефа», режисерка – Катерина Молокопєєва,  ТОВ «КАЛИНА ФІЛЬМ» просить  11 975 000 грн

Заявка:

«З початком російської агресії в Україну, семирічна талановита артистка-початківець повинна вижити в спустошливому та насильницькому середовищі разом зі своєю матір’ю-одиначкою»

Ця презентація стала фактично бенефісом сценаристки Оксани Присяжнюк (творчий псевдонім Ксенія Заставська), яка в інтонаціях ведучої урочистих концертів розповіла про те, як написала сценарій, як отримала за нього незліченну кількість нагород на міжнародних конкурсах та фестивалях. Хоча чому незліченну, все пораховано – 31 нагорода – і в окремий слайд укомплектовано: «27 разів поруч із назвою сценарію переможно лунало Ukraine. Цим сценарієм я не давала забути про нашу війну і вважаю це найголовнішим, що я зробила за 60 років, які мені виповнюються сьогодні». До цього моменту накал виступу вже дійшов формату «виступ на мітингу».

А от далі нарешті черга дійшла до режисерки. Катерині Молокопєєвій 23 роки. І саме про це експерти найдовше сперечалися з продюсеркою, а заразом і сценаристкою. Продюсерка Галина Храпко переконувала, що Катерину їй рекомендували іноземні кінематографісти на міжнародних кінофестивалях, а сценаристка Оксана Присяжнюк дивувалась, чому взагалі виникають якісь питання, коли в основі майбутнього фільму такий титулований сценарій. Експертів не переконали ані аргументи, ані фільмографія коротких метрів Молокопєєвої.

«Відпустка наосліп», режисерка – Валерія Фадєєва, ТОВ "ФАЙНЛ КАТ МЕДІА" просить 8 700 000 (загальний бюджет 11 600 000)

Заявка:

«Ключовим в кінокартині "Відпустка наосліп" є висвітлення Закарпаття як перлину українського туризму, включно із місцевими традиціями та місцевим виробництвом. Велику увагу у картині приділяємо культурному наповненню: їжі Закарпаття, краєвидам, святам, зокрема, традиції святкування Івана Купала. Соціальна складова фільму полягає у надважливості показати військовослужбовців у відпустці як гідних учасників суспільного життя».

Замість тизера нам показали проби головної акторки. При цьому, крім Тетяни Малкової, яка планується на головну роль, разом з нею в кадрі ще двоє відомих акторів – Володимир Ращук (актор – військовослужбовець) та Олена Хохлаткіна, яка будучи уроженкою Херсонщини і майже все життя проживши в Донецьку, вже мала досвід блискучого втілення героїні з регіональним акцентом гуцульщини («Памфір»), тут же обіцяє говорити по-закарпатськи.

Легка комедія, яка покликана розказати про інтеграцію військових в мирне життя. Компанія, яка подала проєкт на пітчинг, належить Андрію та Олесі Ногіним. 

Судячи з виступу режисерки та сценаристки, інтеграцію військових тягли в історію вже згодом. Щоб відповідати критеріям конкурсу.

Анімаційні повнометражні фільми для широкої глядацької аудиторії

ТОВ «Анімаград» – «Наша Файта», режисер Костянтин Федоров Бюджет – 53 000 000,00 грн. Обсяг державної підтримки 30 000 000,00 грн.

Заявка:

«Сергій, 30-річний заправщик, невдаха по життю, після випадкової смерті отримує від небес другий шанс. Але щоб його реалізувати і повернутись до життя, йому треба знайти людину, яка його щиро любить і якій він дійсно потрібен. У Сергія немає на Землі геть нікого, окрім батька, якого він в житті ніколи не знав, та вибору він немає. Пошуки приводять Сергія на війну у підрозділ «Чопські пірати», який складається з колишніх закарпатських контрабандистів. Серед них він знаходить друзів і зміцнює характер, але так і не знаходить батька. Проте він рятує життя дитині і, таким чином, знаходить людину, якій він потрібен, та батька у самому собі».

Проєкт від продюсерів «Мавки», представляти на пітчинг майбутній фільм прийшла продюсерка Анна Єлісєєва та один із трьох співавторів сценарію Михайло Карпенко. Михайло 15 років працює ведучим на закарпатських весіллях, звідки і набрався колориту для цього проєкту: «Закарпатці – то такі люди, які сповідаються двом людям: священнику і тамаді, тому я назбирав колосальний багаж цікавих історій».

Окрім офіційного тизера, шановній комісії експертів показали ще і жарт-звернення сільського голови. Мені воно здалося дотепним, але продюсерка просто на сцені по-суті відчитала сценариста за цю ідею: «Що ти, Міша, дивишся на мене. Я була проти цього відео».

Після чого нам показали вже справжній тизер. Він ще в процесі створення, тому не всі кадри повністю промальовані. 

Я особисто закохалася в ангела смерті Мікі, чорного кота, який фанатіє від Степана Гіги.

Креативним продюсером проєкту є Антоніо Лукіч, саме він товаришує з авторською групою сценаристів, і він же приніс цю ідею до «Анімаграду» на Film.ua. 

Питань у комісії не виникло. Та за великим рахунком і не мало виникнути. Презентували проєкт мейджори анімаційного повнометражного виробництва, та і загалом галузі. Потужності і кількість реалізованих проєктів групи компаній Film.ua дозволяють не нервувати на презентаціях та робити їх за всіма канонами.

«Периметр», режисер – Олександр Корешков, ТОВ «КІНОПЕРИМЕТР». Бюджет – 50 000 000,00. Обсяг державної підтримки 30 000 000,00

Заявка:

«Щоб захистити нашу країну, ми побудували Периметр уздовж кордону заввишки 50 метрів. 4 школяра прикордонного містечка знайшли старого бойового робота. Саме вчасно, бо Периметр прорвано і мутанти сунуть на місто!»

Представляли проєкт студія «Спрінг комікс», анімаційна студія «Карандаш» («Микита Кожум’яка») та режисер. Робота розпочалася за півроку до початку повномасштабного вторгнення, а отже автори вважають його пророчим. На старті це був лише фанфік «Гри престолів» і її Стіни, за якою живуть мутанти. Але виявилося, що Джордж Мартін тут ні до чого, бо в України є власні мутанти за периметром, не вигадані.

Герої анімації – сміливі українські підлітки. І автори розповідають нам про реальних прототипів: «Наприклад, Андрій Покрас, який в 2022-му (йому тоді було 15), завдяки своєму дрону, завчасно помітив колони військової техніки, що рухалися на Київ. Звичайний школяр став коригувальником, дав чіткі координати розташування колони. ЗСУ тоді знищили близько 70 одиниць військової техніки».

Дмитро Белінський, засновник анімаційної студії «Карандаш», повідомив, що їхня робота максимально спрощена через те, що «Спрінг комікс» практично вже створила повний сторіборд фільму і розробила персонажів. Аніматорам лишилось змусити їх рухатися. Працювати разом зі «Спрінг комікс» Дмитро захотів після того, як дізнався, що в окупованому Маріуполі в шкільній бібліотеці знайшли їхній комікс і зробили з цього показовий суд.

«Уроки англійської», режисер – Іван Тимченко, ПП "Платформа Кіно". Бюджет – 62 786 104,00 грн. Обсяг державної підтримки 20 000 000,00 гривень.

Заявка:

«“Уроки англійської” – це анімаційний документальний фільм, натхненний реальними подіями, які відбуваються з українськими дітьми внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Фільм складається з 6 історій, які розповідають діти під час онлайн уроку англійської мови, об'єднаних темою війни. Це історії про мужність і стійкість, надію і любов, мрії і, звісно, про вимушене дорослішання. Ми зафіксуємо почуття та досвід дітей з різними життєвими шляхами і за допомогою анімації розповімо широкій аудиторії як це бути дитиною під час війни».

Виходячи з презентації, це гібридний проєкт. Зйомки інтерв’ю, репортажні сюжети, і все це поєднане анімацією. Обіцяють, що анімації буде більше половини, саме тому подаються в категорію аімаційних повнометражних фільмів. Продюсери вже знайшли партнерів в Естонії та Швеції. Отже, це буде копродукція.

Стилістика анімації заснована на малюнках харківських дітей, які на початку повномасштабного вторгнення декілька днів жили в метро.

На цьому і експерти Держкіно, і ми з вами домучили другий день пітчингів. Морально налаштовуємося (ми) на перегляд третього і четвертого. Не перемикайтесь

«Антоніна»