«Українські в'язні йдуть на фронт не заради амністії». The Telegraph з’ясувала мотив
«Українські в'язні йдуть на фронт не заради амністії». The Telegraph з’ясувала мотив

«Українські в'язні йдуть на фронт не заради амністії». The Telegraph з’ясувала мотив

Віднедавна до лав Сил оборони України почали залучати вʼязнів. Британська газета The Telegraph дізналася, навіщо вони йдуть на фронт.

Видання розпитало кількох чоловіків про їхні мотиви. Так, Олександр розповів, що зголосився змінити тюремну камеру на окоп із двох причин: чоловік хоче помститися росіянам, які вбили кількох членів його родини, а також після майже половини свого життя за ґратами – змінити свій шлях.

Олександр відбував покарання за пограбування. Проте через ухвалене рішення вже проходить навчання стрільбі у тренувальному таборі. За кілька тижнів він та його нові товариші пройдуть вишкіл і приєднаються до тисяч засуджених добровольців на передовій.

«Я не відчуваю жодного тиску, щоб піти служити. Я просто вирішив повністю змінити своє життя. У мене також є велика мотивація: багато членів моєї родини загинули в Маріуполі. Мені подобається мій вибір, тому що тепер замість того, щоб лежати на тюремному ліжку, я можу отримати нові навички і змінити своє життя», – пояснив чоловік.

Згідно з новою пропозицією українського уряду, ув'язненим, які стають до лав війська, залишкові терміни ув'язнення погашаються. Вони отримують умовно-дострокове звільнення, якщо погоджуються служити в армії без відпустки до кінця війни.

За даними Міністерства юстиції, тисячі людей вже зголосилися піти на війну, а новобранці вже проходять підготовку. Українські бригади готові приймати засуджених.

Міністр юстиції України Денис Малюська заявив минулого місяця, що існує конкуренція між військовими командирами щодо залучення увʼязнених, «оскільки існує нестача робочої сили, тому вони дуже хочуть мати доступ до цих людей».

По всій країні вже майже 5 000 ув'язнених зголосилися стати добровольцями в межах цієї програми. Міністр раніше заявляв: очікує, що загалом до програми долучаться від 10 000 до 20 000 ув'язнених.

Співрозмовники розповіли The Telegraph, що їх рухали різні речі, такі як патріотизм, помста або можливість перевернути новий аркуш і припинити цикл злочинів і покарань.

Свій вибір Олександр зробив не зважаючи на те, що покарання відбулося б за три місяці.

«Через три місяці я був би вільний, але мусив би працювати і ховатися від призовників», — сказав він, визнаючи, що деякі співв’язні вважали його «божевільним», коли пішов на угоду.

Дмитро, інший новобранець, каже, що його головна мотивація – захистити свою країну. 37-річний чоловік відбував п’ять років у в’язниці відкритого типу за крадіжку та розбій, коли взяв угоду. Йому залишалося відбувати покарання лише сім місяців, і він визнає, що його рідні вважають його «ідіотом».

Він каже: «Я зробив багато помилок у своєму житті, я люблю свою країну і вирішив попрацювати над своїми помилками. Також я не хочу, щоб сюди приїжджали росіяни. Моя головна мета – не змінити своє життя, моя головна мета – захистити свою країну, але, звичайно, моє життя зміниться. З нетерпінням чекаю нових позитивних емоцій».

Костянтину, якому зараз 32 роки, було лише 20, коли його вперше посадили у в'язницю. Його остання судимість була за викрадення автомобіля. Він сподівається, що армія дасть йому шанс змінити своє життя, а також стати на захист рідної Запорізької області .

Чоловік сказав: «Коли я прийняв рішення, деякі з моїх друзів подумали, що я граю зі смертю. Я повідомив про це свою родину, і вони були незадоволені цим. Вони хвилювалися. Це був вільний вибір. Проти нас не чинили жодного тиску».

Джерело матеріала
loader
loader