Чому фруктоза може бути небезпечнішою за звичайний цукор

Сьогоднішній раціон людини містить набагато більше фруктози, ніж це було у минулому, зокрема через поширення фруктозного кукурудзяного сиропу у харчовій промисловості.

Підвищене споживання фруктози асоціюється зі збільшенням ризику ожиріння та певних онкологічних захворювань, включаючи колоректальний рак. Експерименти на моделях тварин раніше показали, що фруктоза може стимулювати ріст ракових клітин.

Нове дослідження безпечності фруктози

Дослідники із США вирішили з'ясувати, які саме біологічні процеси лежать в основі впливу фруктози на організм. Особлива увага приділялася впливу фруктози на структуру ворсинок тонкого кишківника, які відіграють важливу роль в засвоєнні поживних речовин.

В рамках експериментального дослідження група мишей була поміщена на дієту з підвищеним вмістом фруктози, тоді як інша група мала звичний раціон.

Небезпечний вплив фруктози

Аналіз показав, що у мишей, які споживають фруктозу, спостерігалося збільшення довжини кишкових ворсинок на 25 – 40% порівняно з контрольною групою, що призводило до активнішого засвоєння поживних речовин і, як наслідок, до збільшення маси тіла та жирових відкладень.

Доктор Маркус ДаСілва Гонкалвес, представник Корнелльського університету та співавтор дослідження, підкреслив, що фруктоза за своєю структурою та метаболізмом відрізняється від інших цукрів, таких як глюкоза. Він зазначив, що первинні продукти метаболізму фруктози сприяють подовженню ворсинок і можуть стимулювати ріст пухлин у кишківнику.

Чому виникає негативний ефект

Дослідники також навели еволюційне пояснення зв'язку між фруктозою, довжиною ворсинок та жировими відкладеннями. Для ссавців, які ведуть сезонний спосіб життя і впадають у сплячку, фруктоза, доступна восени з плодами і допомагає накопичувати жир, необхідний для зими.

Гонкалвес підкреслив, що в помірних кількостях фруктоза не є шкідливою, проте проблема полягає у її надмірному вживанні у сучасному харчуванні, що перевищує фізіологічні потреби людини.

Надалі вчені планують перевірити, наскільки результати, отримані в експериментах на мишах, можна застосувати до людини.