Туреччина та Угорщина готуються до президентства Трампа і визначають свій власний курс в НАТО — Politico

На перший погляд, Туреччина та Угорщина є повноправними членами НАТО. Угорщина витрачає 2,1% ВВП на оборону, що перевищує цільовий показник Альянсу й модернізує свою армію. Туреччина має другу за чисельністю армію в НАТО після американської. Але ані прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, ані президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган не є надійними партнерами для решти країн-членів Альянсу. Пара популістів — один з яких захищає християнські цінності, а інший дедалі більше схиляється до ісламізму — мають ширші спільні інтереси, повідомляє Politico.

Обидві країни намагаються загравати з Росією, ухиляються від підтримки України й проводять зовнішню політику, яка часто суперечить пріоритетам НАТО. Вони прагнуть, щоб НАТО був суто оборонним альянсом — іншими словами, щоб він не втручався у війну в Україні. Вони також готуються до можливої зміни уряду в Сполучених Штатах і намагаються зблизитися з Дональдом Трампом.

Орбан використав саміт НАТО як останню платформу для просування своєї самопроголошеної "мирної" місії — спроби припинити війну в Україні на умовах, встановлених російським лідером Владіміром Путіним. Угорщина також була єдиною країною НАТО, яка відмовилася від участі в новій місії Альянсу на підтримку України, яка координуватиме передачу західних озброєнь і навчання українських солдатів.

Натомість Туреччина створила проблеми з декларацією саміту НАТО, яка була оприлюднена ввечері 10 липня. В заяві НАТО йдеться про те, що Альянс "визнає цінність сильнішої й більш дієздатної європейської оборони, яка робить позитивний внесок у трансатлантичну і глобальну безпеку, доповнює НАТО і є оперативно сумісною з нею". Така позиція НАТО не сподобалась президенту Туреччини Ердогану.

Західні дипломати в НАТО вже кілька років спостерігають за відносинами між Анкарою і Будапештом. Найбільший головний біль для більшості союзників по НАТО виник, коли обидві країни повільно розглядали заявку Швеції на вступ до НАТО — подану в 2022 році і схвалену лише через понад 600 днів.

Хоча й Орбан, і Ердоган розірвали зв'язки з іншими членами Альянсу і зустрічалися з Путіним, їхні позиції щодо України не зовсім збігаються.

Угорський лідер намагається підірвати роль НАТО щодо України й повторює тези Путіна про війну, заявляючи, що Україна не зможе встояти проти переважаючих сил Росії. Угорщина також не має наміру слідувати за рештою країн ЄС у припиненні закупівель російського природного газу. Туреччина заявила про свою підтримку "територіальної цілісності, суверенітету і незалежності України" і постачає Києву зброю, водночас підтримуючи жваві торговельні відносини з Росією, включаючи великі обсяги закупівель газу.

Попри те, що політика Угорщини різко розходиться з політикою решти країн НАТО, Альянс залишається головним зовнішньополітичним пріоритетом для обох країн. 

Раніше міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто заявив, що потенційне повернення колишнього президента США Дональда Трампа у Білий дім є "шансом для миру" в Україні. Він також сказав, що у Будапешті бачать "шанс для хороших угорсько-американських відносин", якщо Трамп переможе на виборах у листопаді.