Хто такі мінусники? Історія запровадження в СРСР найдавнішої форми покарання

СРСР – країна політичного терору. Окрім традиційних методів – фізичного знищення, позбавлення волі, заслання – практикувалася і так звана географічна ізоляція. Громадян, визнаних владою "соціально ненадійними", висилали з домівок та забороняли жити у певних місцевостях, умовно названих "режимними".

"Режимним" був в тому числі й Київ і 50 км зона навколо міста. Видання "Радіо Свобода" розповіло, хто такі "мінусники" та чому в СРСР запровадили цю форму покарання.

Хто такі "мінусники"

Більшовицький режим вдавався до цільової "санації"" певних територій. Саме поняття "мінусник" виникло у середовищі репресованих та використовувалося у побутовому спілкуванні. Нині цей термін можна побачити в художній літературі, мемуарах чи публіцистиці.

"Мінусники" – це люди, яких змушували виїхати з певної території. Вони підписували документ про заборону мешкати в певних місцевостях.

Таке покарання часто мали "політично неблагонадійні особи", а в виникло воно в ході здійснення розкуркулення, запровадження паспортної системи, "очищення прикордонної смуги" тощо.

Вже з 1917 року більшовики видали декрет про революційні трибунали з новим видом покарання – вигнання зі столиць тих, хто виступав проти нового режиму.

У 1922-1924 роках вийшла низка директив, якими вперше визначили "географічний мінус" – Москва, Ленінград, Київ, Харків, Одеса, Ростов-на-Дону), у народі названий "мінус 6".

У 1930-1940 межі режимних територій значно розширилися.

Хто був "мінусником"

"Мінусниками" одразу ставали:

• представники буржуазії, інтелігенція, підприємці, церковні діячі тощо;
• особи, покарані так званим географічним мінусом (існували спеціальні комісії з вислання, наприклад, при НКВС/ДПУ);
• українські селяни, вигнані в процесі колективізації;
• "ненадійні" громадяни, вигнані з територій, де вводилася паспортна система;
• представники окремих "підозрілих" національностей з прикордонних територій;
• дружини, діти, рідні "ворогів народу";
• жителі заходу України, яким забороняли повертатися додому після звільнення зі спецпоселень ГУЛАГу;
• політв’язні ГУЛАГу;
• радянські військовополонені.

Режимні території

Радянська влада встановила перелік місцевостей, де "мінусникам" заборонялося проживати.

У травні 1953 року офіційно існувало вже 340 режимних міст і місцевостей. Режимною була 50-кілометрова зона навколо найбільших міст: Києва, Харкова, Одеси, Дніпра тощо. Інколи могла встановлюватися і 100-км зона.

Раніше OBOZ.UA розповідав, як діяла розрахункова система ГУЛАГу та за що можна було отримати ці квитанції.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.