РФ "перегрілася", резервів майже немає. Путін зупинить війну? Інтерв'ю з Фейгіним

У російському центробанку заявили про катастрофічну ситуацію в економіці РФ. Вона "перегрілася" в рекордних за останні півтора десятка років масштабах, її резерви практично вичерпані. Чи означає це, що незабаром глава Кремля Володимир Путін буде змушений припинити загарбницьку війну в Україні – просто тому, що коштів на армію та озброєння вже не буде?

Теоретично саме так і мало бути, але реалії путінської Росії інші. Фактично кремлівський диктатор одноосібно розпоряджається всіма ресурсами, які є у країні. При цьому особливості менталітету росіян такі, що люди готові погодитися із ще більшим зниженням рівня життя, умовно перейти, на хліб за картками. Хороша новина в тому, що охочих брати участь у путінській війні серед росіян дедалі менше, і в тому, що винищувачі F-16 та нові західні озброєння можуть кардинально змінити картину цієї війни.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив російський правозахисник Марк Фейгін.

– Глава центробанку Росії Ельвіра Набіулліна заявила, що економіка РФ опинилася в стані "перегріву" – найбільш рекордного за останні 16 років, що резерви робочої сили та промисловості практично вичерпано і становище справді складне. За вашими оцінками, чи виникли об'єктивні причини, які не дозволяють Путіну вести довгу війну? Насамперед економічні причини.

– Економічні причини, напевно, наявні. Про те, про що заявила Набіулліна, чітко свідчать і інші експерти, більш досвідчені в економіці, ніж я. Наголошують, що справді ті чинники, які виникли через санкції і через перекіс у бік військових видатків бюджету, чинники необхідних інвестицій у військову індустрію, безумовно, наразі накопичилися. Власне, справді економіка працює на межі.

Проблема в іншому – що резерв того, що може дозволити собі російська влада та Кремль, набагато більший, ніж ми про це думаємо. Тобто вони здатні знижувати й надалі, наприклад, рівень споживання населення, бюджетні асигнування на невійськову сферу. Вони готові увімкнути друкарський верстат. Тобто інфляція і решта – це допустимі витрати, куди влада готова йти. І ми не розуміємо, наскільки вони можуть погіршувати ситуацію з економікою та які висновки робити.

Грубо кажучи, вони можуть за картками хліб роздавати. Звісно, я утрирую. Але головний чинник – обурення населення, чи готове воно жити як у Північній Кореї, чи ні? І ось тут ми ознак якогось організованого невдоволення не бачимо. Проблема в цьому.

Тобто економічні чинники, безумовно, свідчать, що так економіка існувати неспроможна, система перестає повноцінно функціонувати. Але хочу наголосити, що резерв готовності населення прийняти ці зміни до гіршого невичерпний – ми це бачимо.

Тому всі ці фактори в сумі не складаються у бажання негайно припинити війну. Так, вони роблять зусилля, так, Путін зацікавлений у переговорах та припиненні вогню, так, він зацікавлений у досягненні результату. Але біда полягає в тому, що фактори, які змушують його негайно припинити війну, переоцінюються в Україні та на Заході, навіть економічний фактор.

Ось Путін запустив ракети, кожна вартістю 200 мільйонів, витрачено мільярд грошей, а ефекту немає. Він дурний, витрачає гроші... Але вони не думають про це. Вони не мають цього чинника грошей з погляду досягнення цілей – військових і політичних. Він вторинний. Вони можуть продовжувати на мобілізаційному ресурсі, випускати потрібну продукцію, гнати на фронт людей. У них цей резерв є, і виміряти його дуже складно. Вони ще рік так можуть чи два. Чорт його знає, я не можу сказати.

Ці фактори наростали і у 2022, і у 2023 році. Вони продовжуються і в 2024, але поки не сталося нічого такого, що катастрофічно позначилося б на цій ситуації. Щоб просто зупинилося виробництво танків, літаків, ракет, патронів тощо. Цього також немає.

Ми до кінця не розуміємо резервів, можливостей російської економіки стосовно російського населення. Якби росіяни обурилися, що більше не будуть працювати, якби було оголошено загальний страйк, це було б вираженням відсутності економічних можливостей для продовження війни. То був би тригер. А решта які? Ну, знизять зарплату, ну, купівельна спроможність знизиться, ну, знизиться рівень споживання, то й що? А далі продовжиться все як і було.

– Звичайно, ми з вами не економісти, але чи могли б ви припустити, яке основне джерело цих невичерпних ресурсів? Чи може, наприклад, йтися про "гаманці Путіна" чи про доходи від продажу нафти та газу?

– Пам'ятаєте, як у казці Шарля Перро кіт біг і казав: це все володіння маркіза Карабаса? Так ось, усе, що є в Росії, належить Путіну і нікому іншому. Він розпоряджається всім просто сам. Витрачати все, чим він розпоряджається, він може на все, що хоче. Жодних обмежувачів у нього як у диктатора немає. Хто його обмежить? Державна дума? Населення? Де цей фактор, який може змусити його робити так, а не так?

Тому насправді ми говоримо про резерв економіки Росії загалом. Путінський "гаманець"? Припустімо, якісь активи в нього зосереджені у різних місцях за кордоном, сотні мільярдів доларів. Але їх проблематично використовувати як інвестиції у війну. Є певний НЗ, але це незрівнянно з можливостями російської економіки, тому що все одно зрештою все, що є, це російська економіка. І він це використовує. Нема такого особистого сховку, трильйона доларів, який у нього лежить і він його не чіпає. Це так не працює. Путіну належить усе.

– Але є ще один фактор, від якого не втекти. Кремль змушений підвищувати виплати контрактникам, оскільки охочих йти на війну в Україну в державі дедалі менше. Чому їх менше?

– Тому що ті, хто бажав, хто відчував гостру потребу в грошах, уже загинули чи понівечені. Безперечно, ресурсний потенціал знижується. І знову ж таки, намагатися стимулювати набір на війну у великих містах також безглуздо, бо порівняні гроші вони можуть заробити і так. У великих агломераціях таких проблем немає.

Плюс це пов'язано із ризиком смерті. Понад два з половиною роки минуло, люди повертаються та розповідають, що там відбувається, вже не з пропагандистської передовиці, а реальні люди. Вони розповідають, що це не рибалка, не розвага, що люди там дохнуть як мухи. Ось і доводиться стимулювати грошима. Які ще є стимулятори? Нову мобілізацію оголосити? А якщо не підуть, а якщо обуряться?

– Підсумовуючи, могли б ви припустити, куди рухається процес, як можуть розвиватися події далі? Ви сказали, що ресурс у країни-агресора є, просування окупаційних військ на сході України, на Покровському напрямку, на жаль, також продовжується.

– Коли я нещодавно був в Україні, я був на Покровському напрямку, практично на передовій. І я хочу сказати, що нові озброєння, насамперед літаки F-16 та інші засоби, які можуть бути надані Україні, можуть змінити хід руху військ на цьому напрямку та взагалі зупинити наступ Росії.

Що стосується прогнозу загалом, то всі чекають на вибори у США, хто переможе – Трамп чи Гарріс. Цей політичний чинник вплине і на військові обставини.