Світлана Лобода розповіла Фокусу про те, чому досі випускає російськомовні пісні, чим займаються її діти і чи планують повертатися в Україну. А також про те, з ким з українського шоу-бізнесу підтримує стосунки.
Українська співачка Світлана Лобода розповіла в ексклюзивному інтерв'ю "Фокусу", де зараз проживає, чому продовжує співати російською, чим захоплюються її доньки та чи спілкується з колишньою продюсеркою Нателлою Крапівіною.
Розкажіть, де ви сьогодні живете? Чим займається сьогодні Світлана Лобода?
Я живу в Ризі, Латвія. Вдячна цій країні за гостинність. Багато гастролюю, записую нові пісні, знімаю кліпи. Усе моє творче життя як на долоні, ви всі його бачите. Безпосередньо цей 2024 рік присвячую 20-ти річчю своєї сольної кар'єри. Мій тур XXLo триває з великим успіхом. Я і сама з великим задоволенням виходжу на сцену, виконую свої старі хіти і в цей час маю наче побачення з самою собою, тією юною і безбашенною. Згадую той час, історію створення кожної пісні, людей, які допомагали в той період і отримую велике задоволення від цих емоцій. Бачити, що кожна пісня — це певний період у житті кожної людини, який вона в цей момент знову переживає і відривається на повну — це справді дуже кайфове відчуття.
Ви вже згадали, що цей рік — ювілейний для вашої кар'єри, 20 років на сцені. Чим ця дата особлива?
Зараз будь-яка кругла дата особлива. Ми живемо в такий час, коли потрібно дякувати за кожен прожитий день у спокої, а тут 20 років творчого життя. Я раніше скептично ставилася до святкування подібного роду ювілеїв, думала, навіщо чіплятися за ці дати, краще йти вперед і писати все нові й нові хіти. Але зараз мені дуже приємно дарувати людям емоції від того минулого безтурботного життя, переносячи їх у сьогодення, піднімаючи настрій і життєвий тонус людей. Ми разом на моїх концертах за допомогою музики переносимося в юність, де перше кохання, де перша невдача, де перше побачення, де вперше потрібно взяти себе в руки і йти далі, де навколо багато друзів і приємних емоцій і все це обов'язково повториться, можливо в іншому вигляді, але я за те, щоб бачити в житті більше прекрасного і доброго.
Наш світовий тур стартував ще наприкінці березня серією концертів у Новій Зеландії та Австралії, після цього об'їздили багато великих міст у США і зараз закінчуємо першу частину Європейської серії — Іспанія, Австрія, Польща, Латвія, Естонія, Чехія, Молдова... Дуже вдячна за солдаути в кожному місті й особливо за те, що навіть коли приходить велика частина місцевих, у залі все одно майорять українські прапори.
Днями з'явилася новина про те, що ви долучилися до проєкту "Global Spin" від американської музичної премії Греммі і стали першим артистом-учасником з усієї Східної Європи, представляючи Україну. Розкажіть як це сталося і що це для вас означає?
Незважаючи на те, що я вже людина доросла, але в душі, як і всі артисти, залишаюся мрійницею, хоч і досить прагматичною. Сьогодні я не дозволяю собі нехтувати будь-якою можливістю вийти на нові рубежі. Участь у міжнародному проєкті від музичної премії Греммі, це можливість відкрити для себе нові горизонти, бути побаченою і почутою аудиторією, з якою ми ще не знайомі. До цього прагне кожен артист. Водночас я не ставлюся до цієї події надто серйозно, у мене багато планів на майбутнє. Global Spin — одна з цікавих пригод, якими сповнене все моє життя.
Вас часто критикують у мережі за неоднозначну позицію щодо війни в Україні, незважаючи на те, що ви давно заявили, що проти війни і дуже активно допомагаєте Україні перемогти — відновлюєте будинки, перераховуєте величезні суми. Однак хейтери продовжують атакувати вас через російськомовні пісні. Що ви можете сказати цим людям?
Ви можете згадати за всі 20 років моєї творчої кар'єри період, коли мене не критикували? Багато журналістів і блогерів вигадують за мене відповіді на багато запитань, але ще ніхто не знайшов відповіді на головне: чому я на піку своєї кар'єри в Росії все вмить залишила, покинула, зупинила і поїхала за першої ж нагоди. Ви бачите, що мої колеги з України, які побудували менш успішну кар'єру, там залишилися і спокійно працюють, хоч і деградують — і творчо, і духовно. Так от, цього я боялася найбільше — моральної деградації, а також мук совісті, які, я впевнена, мене б знищили. Що стосується російськомовних пісень — то я вже давно поставила крапку в цьому питанні в попередніх інтерв'ю. Я ніколи не обіцяла, що відмовлюся від них. Я не пов'язую громадянську позицію з мовним питанням.
Знаю, що в багатьох інша думка. Якщо ми будуємо суспільство демократичне, то нехай кожен висловлює свої думки як йому хочеться і йому за це нічого не буде.
Чим сьогодні захоплюються Євангеліна і Тільда? Чи розповідали ви їм про те, що сьогодні відбувається в Україні? Можливо, хтось із них хоче стати співачкою?
Мої дівчатка зараз у дуже цікавому віці — кожна у своєму. Єва проходить перехідний підлітковий період з усіма наслідками, що з цього випливають, і мені зараз особливо важливо знаходити правильну тонку межу між роллю подруги і мами, тому що я вважаю, що дисципліна дуже важлива для формування майбутнього. Ми багато спілкуємося, читаємо, ходимо в театр і кіно, вона захоплюється японською культурою, добре малює, я намагаюся підтримувати її там, де можу.
Матильді нещодавно виповнилося 6, вона зустрічає цей світ із широко розплющеними очима, ходить до школи, постійно вигадує нові розваги, відвідує безліч гуртків... характер у неї ще той, змусить будь-кого грати за її правилами, вся в маму (сміється). У Тільди унікальний музичний слух, вона займалася скрипкою ще з 5 років, а цього року на день народження попросила фортепіано. Мені головне, щоб доньки стали добрими, сильними, мудрими, незалежними особистостями, яку б професію не обрали. Але щось мені підказує, що шоу-бізнесу вдома їм вистачає.
Як часто буваєте в Україні? Чи були випадки, коли доводилося ночувати в паркінгу через тривоги й обстріли?
В Україні була два тижні тому. Весь мій продакшн пісень, кліпів, постановок завжди складався в основному з українців, це був і є мій творчий хаб, так би мовити. Також мене запрошують на різного роду благодійні заходи, виступи, корпоративи. Протягом тижня була в Харкові поблизу лінії фронту. Підтримувала таким чином військових на нулі — морально, і не тільки. Також приїжджаю в Україну з метою здійснення проєктів мого благодійного фонду: відновлення різних пошкоджених об'єктів нерухомості, найбільше зосередилася на рідному місті — Ірпінь. У паркінгу не ночувала, але в бомбосховищі перечікувати повітряну тривогу доводилося не раз. Багато думок. Відчуття неприємні.
Ваші батьки проживають в Ірпені. Як їхні справи сьогодні? Чи не постраждало майно від обстрілів? Не хотіли б забрати їх за кордон?
Батьків прошу приїжджати до мене якомога частіше, але їм принципово важливо не залишати надовго дім і Україну. Навесні 2022 року в наш дім влучив снаряд, і всі, слава Богу, дивом залишилися живі й неушкоджені. Тоді вибило всі вікна, не було стіни й даху, ми все відбудовували. Люди похилого віку зазвичай дуже прив'язані до своєї домівки, до своїх рідних стін, тому для мене особливо важливо допомагати українцям відновлювати зруйноване житло, я бачу цей зв'язок на прикладах власних батьків.
Які стосунки у вас сьогодні з вашим колишнім продюсером Нателлою Крапівіною? Чи вдалося вирішити давній конфлікт?
Ми обидві емоційні, творчі люди, тому впродовж усієї співпраці було чимало періодів, коли ми ставили спілкування на коротку паузу, і згодом відновлювали — це було потрібно, щоб переживати й усвідомлювати ключові моменти для кожної з нас. Ми люди одного порядку зі схожою системою цінностей. Я рада, що вона теж не побачила себе серед московської когорти діячів, які підтримують війну, що вона зупинила свою успішну кар'єру і покинула Росію. Також сьогодні я дуже ціную кожного, хто присвятив мені в якийсь період частину свого життя. Це допомагає мені будувати майбутнє. Зараз у нас різні шляхи, але ми йдемо паралельно, спостерігаючи один за одним. У важкі хвилини, я впевнена, ми прийдемо на допомогу одне одному. Цього не змінити.
З ким з українських артистів припинили дружити і чому?
Дружба в шоу-бізнесі дуже специфічна. Часто вона триває періодами, як правило, пов'язана зі спільними проектами, інтересами, схожою метою. Коли напрямки розходяться — дружба завершується. Мій напрямок свого часу пішов в інший бік, я від цього багато отримала і багато втратила. Більшість людей, які були зі мною — зі мною і залишилися.
Але є такі, які намагалися на тлі мого імені очистити свою біографію. Я впевнена, що не дружба визначає порядність, а суть людини. Мені, наприклад, було приємно, коли в одному з інтерв'ю Дмитрові Гордону Олександр Пономарьов сказав, що Лобода вчинила гідно, покинувши Росію і обравши бік України. Враховуючи, що ми ніколи не були ні друзями, ні приятелями. Він не побоявся поділитися своїми думками, розуміючи, можливо, що не всі його прихильники це сприймуть. Я ціную моїх друзів — Анатолій Анатоліч завжди мене підтримує, тому що ми дуже давно знайомі і добре знаємо принципи один одного.
А були й такі, з якими я працювала роками, кліпи знімала, вважала їхніми друзями, але згодом в інтерв'ю, намагаючись завоювати нову аудиторію, та сподобатись, говорили нісенітницю про мене та намагались повчати, хоча історії життя у нас з ними дуже схожі. Просто деякі люди виявилися безЯйцеві.
Незважаючи на це, я вважаю, що сьогодні нам потрібна єдність і здатність прощати один одного, бути дорослими й усвідомлювати велику силу, якою володіють однодумці. Я вірю у світло і людяність — в кінцевому підсумку вони переможуть. Інакше в нашому з вами буті немає сенсу.
Нагадаємо, раніше ми писали, що Анастасія Приходько відповіла, чи спілкується з Меладзе і чому вона проти євроінтеграції України.
Крім цього, Фокус писав, що Олена Омаргалієварозповіла про чоловіка в армії і народження другої дитини.