Покровськ став головною ціллю росіян․ Що задумав ворог і які загрози створює наступ на місто

Останні кілька місяців ситуація на Покровському напрямку є вкрай складною – ворог постійно атакує й, на жаль, просувається вперед. Після відходу Сил оборони з Авдіївки, росіяни активно наступали, проте ЗСУ змогли зупинити окупантів. Та після того, як вони захопили Очеретине – ситуація знову стала критичною.

Ще на початку серпня під час інтерв'ю іноземним медіа президент Володимир Зеленський заявив, що після провалу наступу на Харківщині ворог згорнув свою операцію там і здійснює переміщення сил. За його словами, зараз росіяни вирішили зосередитися на Донеччині й головною ціллю обрали місто Покровськ. Попри прорив ЗСУ в Курську область, росіяни продовжують наступ на Донеччині й не відмовляються від своєї мети.

Станом на 20 серпня відстань від Покровська до лінії зіткнення становить близько 11 кілометрів. Крім активних наступальних дій, ворог веде постійні обстріли Покровська і прилеглих населених пунктів – Гродівки, Новогродівки, Селидового, Мирнограда та інших.

Чому Покровськ став головною ціллю для росіян та які загрози це створює для України – читайте у матеріалі 24 Каналу.

Окупація Авдіївки та курс на Покровськ

Наприкінці зими найбільш запеклі бої на фронті точилися в Авдіївці та на її околицях. Росіяни кинули усі сили на захоплення міста, яке 10 років було прифронтовим. Загарбники діяли за звичною тактикою – за допомогою всього арсеналу стирали місто з лиця землі. Тому 17 лютого вище військове командування ухвалило рішення про вихід Сил оборони з Авдіївки – відтоді руїни міста опинилися в окупації.

Лінія фронту після виходу ЗСУ з Авдіївки / Карта DeepStateMAP

Проте ворог не зупинився на Авдіївці. Росіяни продовжували наступати, фактично не даючи Силам оборони освоїтись та закріпитися на нових позиціях, тому впродовж наступних тижнів лінія фронту змістилася на близько 10 кілометрів від Авдіївки.

Однак Силам оборони вдалося на деякий час стабілізувати лінію оборони в районах сіл Бердичі, Семенівка й Тоненьке. Та наприкінці квітня окупанти прорвали оборону в районі села Очеретине та протягом кількох днів захопили село. Тривалий час точилися дискусії про те, чия ж помилка призвела до окупації селища, проте факт залишався фактом – Росія пробила оборону й ситуація знову ускладнилася.

Лінія фронту після прориву в Очеретиному / Карта DeepStateMAP

Тобто від кінця квітня і дотепер ситуація на напрямку залишається надскладною. І зараз ворог націлився на захоплення Покровська.

Мінливість планів ворога

Покровськ, як і Слов'янськ та Краматорськ, є пріоритетною ціллю росіян. Так чи інакше, проте підходи ворога до досягнення цілей є мінливими з огляду на ситуацію на фронті. Наприклад, після прориву в Очеретиному пріоритетом для росіян став вихід на трасу Покровськ – Костянтинівка, яка була важливим логістичним шляхом для Сил оборони.

Окупантам вдалося критично наблизитися до траси й від неї їх зараз відділяє невелике село Воздвиженка. Від лінії зіткнення до траси відстань становить менш ніж 6 кілометрів, тому її використання для Сил оборони зараз є ризикованим. Однак ворога в районі села вдалося зупинити й останні кілька тижнів усі спроби росіян захопити Воздвиженку й вийти на трасу є безуспішними.

Вихід на трасу означає для росіян не лише перерізання логістики, але й відкриття одразу двох шляхів для подальших просувань – як на Покровськ, так і на Костянтинівку.

Так чи інакше, ціль – Покровськ. Окупанти почали шукати інші шляхи й таки, на жаль, знайшли. Росіянам вдалося прорвати оборону в районі села Прогрес і за 2 дні захопити його, а далі – просування на Веселе, Сергіївку та Желанне. Водночас Комишівка, Новогродівка, Гродівка та інші прилеглі села ворог буквально знищує усім наявним озброєнням. Також окупанти обстрілюють Селидове, яке зараз розташоване за менш ніж 5 кілометрів до фронту. Дістається і Мирнограду, який відділяють від фронту лічені кілометри, і, звісно, Покровську.

Лінія фронту станом на 19 серпня 2024 року / Карта DeepStateMAP

За словами президента Володимира Зеленського, після провалу Харківської операції росіяни почали перекидати ресурси на Покровський напрямок, який для окупантів зараз виглядає як найбільш перспективний, оскільки:

• на півночі Харківщини просувань у ворога нема, Сили оборони завдають ураження, зокрема і по російській території. Прикордоння Бєлгородської області фактично стало анонсованою росіянами "санітарною зоною";
• кампанія з наступом на Борову попри залучені ресурси не стала успішною, бої тривають у селах на заході Луганщини;
• попри залучені ресурси та сили, росіяни не можуть прорватися в Торецьк та захопити Нью-Йорк;
• у Часовому Яру після захоплення мікрорайону Канал спроби просунутися далі закінчуються безуспішно. Звісно, такими вони є виключно через потужний спротив з боку Сил оборони.

За останні тижні найбільші просування у росіян саме в напрямку Покровська. Тому, ймовірно, саме тому ворог на нього і націлився.

Початок операції ЗСУ в Курській області 6 серпня змусив росіян знімати деякі підрозділи з напрямків в Україні та перекидати на захист власної території. Проте підрозділи, котрі стримують навалу росіян на Покровському напрямку, констатують – у їхній зоні відповідальності ворожий тиск не зменшився.

У чому стратегічне значення Покровська

Покровськ зараз є одним із найбільших міст Донеччини, яке перебуває під контролем України. Через своє розташування місто було логістичним центром – звідти ідуть шляхи на Костянтинівку й Часів Яр, на Слов'янськ і Краматорськ, раніше – на Авдіївку. На стратегічному значенні міста наголошує й боєць 47-ї окремої механізованої бригади "Маґура" Владислав Данко у коментарі 24 Каналу.

Покровськ – це транспортний хаб, тому що тут є велика логістика українських сил. Хто бував в Донецькій області, розуміє, що звідси йде дорога на Краматорськ, Слов'янськ. Звідси йде дорога на Костянтинівку. Тобто тут розходяться дороги, звідси йде велика логістика. Тому саме це місто є ключовим для ворога. Ну і це крайнє велике місто. Після Покровська, нагадаю, до межі з Дніпропетровською областю залишаються тільки невеликі села,
– зазначає військовослужбовець.

47-ма ОМБр є одним із підрозділів, яким доводиться стримувати окупаційні війська на Покровському напрямку. На відміну від весни, окупанти зараз змінили свою тактику. Якщо раніше росіяни робили ставки на "банзай-атаки" із залученням бронетехніки, то тепер – піші штурми.

Ворог перейшов від штурмів на техніці до виключно піхотних штурмів. Якщо раніше ми спостерігали по 10 – 15 одиниць техніки, яка їхала з окупантами в бій, (а ми їх виявляли на підступах за 2 – 3 кілометри від лінії фронту й намагалися більшість з них, а то і всі, знищувати ще на під'їздах до наших позицій), то зараз техніки майже не видно. Тобто вона працює більше в тилу. Окупанти пересуваються або легкою технікою, або пішки. І в цьому їм дуже сильно допомагають посадки, адже там не завжди аеророзвідка може виявити ворога. Вони пересуваються невеликими групами, скупчуються в певних місцях і з тих місць продовжують свої штурми наших позицій. Ми докладаємо максимальних зусиль, щоб виявляти їх ще на підходах, однак природні умови не завжди це дозволяють,
– пояснює Владислав Данко.

Якою є ситуація в районі Покровська

За словами Владислава, чи не найбільша кількість штурмів з боку росіян припадає саме на Покровський напрямок – зокрема, на зону відповідальності підрозділу й особливо на піхоту бригади.

Хочу відзначити на нашому напрямку піхотинців, які стримують цей шалений тиск з боку росіян, які переважають нас орієнтовно у співвідношенні 1 до 7, 1 до 8, а інколи й 1 до 10. І попри таку велику спеку вони тримають наші позиції, наскільки це можливо. Стримують ворога, не дають йому просунутися. І тут важливо закликати іноземних партнерів, наших союзників, надавати більше такої сучасної, точнішої техніки та зброї, яка б допомагала не тільки 47-й бригаді, а й суміжним підрозділам стримувати ворога,
– наголошує воїн.

Росіяни активно ведуть штурмові дії по всій лінії зіткнення в районі Покровська та обстрілюють прифронтові населені пункти в зоні від лінії зіткнення до Покровська та Мирнограда і по цих же містах включно.

Зараз у Покровській громаді триває евакуація. Складною є ситуація у Мирнограді – попри постійні обстріли там ще залишаються цивільні, та навіть ті, хто попри обов'язкову евакуацію дітей залишається у місті. Для того аби уникнути евакуації, батьки переховують дітей. За попередніми прогнозами, у мешканців Мирнограда для виїзду залишилися лічені дні, адже росіяни все ближче до міста.

У Покровську також триває евакуація, щодня сотні людей покидають місто. 19 серпня місцева влада оголосила обов'язкову евакуацію родин з дітьми. У прифронтових населених пунктах комендантська година подовжена і триває з 15:00 до 11:00, тобто 20 годин на добу. Таке нововведення, зокрема, стосується Мирнограда та Селидового.

Чого хочуть досягти росіяни

Покровськ є одним із найбільших міст підконтрольної Україні території Донеччини. Звісно ж, ворог розраховує на окупацію міста, проте досвід показує, що міські бої є складними для окупантів. На жаль, це супроводжується і постійними руйнуваннями міста.

Уже кілька місяців тривають бої у Часовому Яру, Красногорівці та Вовчанську. З цього можна зробити висновок, що, як мінімум, ворогу не вдасться просто так захопити місто. Питання тільки в тім, як окупанти діятимуть далі.

Наближення лінії фронту до Покровська спричиняє те, що місто втрачає роль логістичного хабу для наших воїнів. Для росіян це може стати проміжним "успіхом" і ворог може спланувати свої сили не на захоплення міста, а на інші напрямки. Наприклад, від Покровська іде пряма дорога на Костянтинівку, для якої ризики створює одночасно й тиск росіян на Торецьк.

Менш ймовірний сценарій – подальший наступ у напрямку Добропілля – Олександрівки, адже зараз окупанти не можуть просунутися до Краматорська через бої у Часовому Яру, тому можуть спробувати "обійти" і тиснути на місто з західного боку.

Потенційні загрози від наступу росіян на Покровськ на інших напрямках / Карта DeepStateMAP

Як діяти українцям

Війна – складна і мінлива. Однак важливо бути єдиними не тільки в моменти найбільших піднесень чи найстрашніших бід, а щодня і щохвилини працювати на єдину ціль. У лютому 2024 року, коли ситуація в Авдіївці ставала катастрофічною, рівень підтримки армії в тилу зріс колосально – усі збори закривалися швидко, однак битва за місто доходила до завершення.

Важливо підтримувати армію вже і зараз, аби не допускати ще таких ситуацій.

Потрібно не боятись. Потрібно вступати до наших лав. Потрібно донатити. Робити все максимально можливе для того, аби не допускати просування ворога, аби витримати ось цю їхню навалу, ці їхні штурми. Адже рано чи пізно окупант видихнеться. І тоді, ми всі сподіваємося, настане наш час, коли ми зможемо вдарити у відповідь. Для цього, звичайно, потрібні люди і озброєння. Третій рік деякі українські бійці перебувають в лавах Сил оборони, втомлені, але все одно не падають духом. Намагаються робити все, що від них залежить, аби тільки стримати ворога. Так само цивільне суспільство повинне не пускати руки, не падати духом і працювати,
– наголошує Владислав Данко, воїн 47 ОМБр.