5 вересня на Форумі у Карпачі я брав участь у панелі, де говорили про патріотизм.
Багато поляків, присутніх на дискусії, висловлювали думку, що їм загрожує «брюссельський імперіалізм». Мовляв, він передбачає, що поляки не мають свого кордону, їх намагається «поневолити» Німеччина, яка грає головну роль в Європейському Союзі. Для Польщі це більша загроза, ніж російський імперіалізм.
Але ми, українці, чітко бачимо різницю між брюссельським та російським імперіалізмом. Ніхто у Брюсселі не думає, що не існує поляків, німців або французів. Всі європейські країни розвиваються економічно і всі підтримують одне одного в оборонній сфері. Натомість російський імперіалізм не просто хоче знищити кордони. Він хоче знищити кожного з нас. Кожному з нас він відмовляє у праві бути українцем, бо вважає, що українців не існує. Для кожного хоче створити Бучу чи Маріуполь.
Саме тому ми повинні бути частиною Європейського Союзу і НАТО, а не частиною «русского міра», як хоче Путін. Бо ідеологія «русского міра» претендує на те, щоб знищувати все непов'язане з Росією і неготове коритися російському диктатору.
Війна почалася тоді, коли українці захотіли бути частиною Європи у 2014 році. Це і є наш український патріотизм. Ми розуміємо, що лише в Європі ми збережемо свою мову, культуру і демократію, верховенство права.
Росіяни сьогодні говорять, що України не існує. А завтра вони скажуть, що ніяких поляків не існує, і взагалі вся наша територія – великий слов'янський світ. «Русскій мір», як вони кажуть. Не всі поляки це розуміють. Міністр закордонних справ Радослав Сікорський розуміє, бо закликає, щоб країни НАТО збивали ракети над Україною.
Інші політики не до кінця це усвідомлюють. Мої опоненти на тій дискусії абсолютно серйозно переконували, що Польща не може захистити Україну, бо тоді Польща буде втягненою цю війну. А так – війни у Польщі ніколи не буде. Наївні, наївні люди.
Прем'єр Туск, який дуже багато допомагав Україні та справді є нашим адвокатом, теж робить помилки. Він сказав, що Польща шкодує за знищеними історичними будинками у центрі Львова і зробить все для того, щоб їх відновити.
Але шкодувати треба за людськими життями. Будинки ми відновимо. Будинки – це лише цегла, а людські життя ми ніколи не повернемо. Бездіяльність вчора забрала життя дівчинки-студентки Українського католицького університету та її двох чарівних сестер, їхньої мами, інших львів'ян, які загинули від російських ракет.
Саме тому ми маємо зробити все, щоб поляки думали інакше. Наше майбутнє в Євросоюзі можемо будувати лише разом, спираючись на ці спільні традиції, які мали, коли мали ще Річ Посполиту – країну, яка об'єднувала Польщу, Україну, Литву. Але коли Гетьман Виговський у Гадячі після спільної перемоги над московитами запропонував справді рівноправне обʼєднання народів, Польський Сейм сказав «Нє позвалям»! А могли уже тоді створити прообраз ЄС.
І якщо ми виправимо помилки минулого, будемо друзями і партнерами, тоді жодна інша країна не зможе напасти на такий сильний союз, що, очевидно, має бути найсильнішим обʼєднанням рівноправних країн у межах Європейського Союзу і у межах НАТО.