Уже цієї середи, 18 вересня, відбудеться зʼїзд суддів України. Крім іншого, обиратимуть суддю Конституційного суду України (КСУ), новий склад Ради суддів України (РСУ), вноситимуть зміни до Кодексу суддівської етики тощо. Організовує це дійство сама Рада суддів, яка, згідно із задумом, має боротися за незалежність суддівського корпусу. Натомість на практиці вона здобула репутацію структури, що радше покриває кругову поруку й «заминає» корупційні скандали.
Чим мала б займатися Рада суддів?
РСУ є органом суддівського самоврядування. Саме вона скликає з’їзд суддів України й забезпечує виконання його рішень. Окрім того, до її обов’язків входить:
- обирати членів конкурсних комісій, які перевіряють на доброчесність і компетентність кандидатів у члени Вищої ради правосуддя (ВРП), Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), кандидатів у судді КСУ;
- забезпечувати незалежність, правовий та соціальний захист суддів;
- звертатися до державних органів для гарантування безпеки суддів.
Хто очолює ці процеси?
З 2019 року Раду суддів очолює Богдан Моніч. Членом РСУ він став іще 2014 року. З так званих плівок Вовка стало відомо, що сам Павло Вовк (ексголова ОАСК), Андрій Портнов (заступник голови адміністрації президента Януковича) й Андрій Богдан (голова офісу президента у 2019–2020 роках) координували звільнення Олега Ткачука з посади голови РСУ та просунули свою «зручну» кандидатуру (а саме Моніча) на його місце:
«Ми вирішили за*уярити Ткачука. Порахували, хто рейтинговий, порахували, що в принципі, якщо Бутенко неоднозначний, то можна «зіграти» в Моніча», — такі слова Вовка зафіксовані на аудіозаписах із його кабінету.
Перше, що зробив Моніч на посаді голови РСУ, — зупинив розпорядження про перевірку Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК). І надалі він дуже лояльно ставився до ОАСК і його голови. Після оприлюднення «плівок Вовка» Моніч не лише не засудив Вовка, а й публічно став на його захист, а дії Національного антикорупційного бюро (НАБУ) щодо розслідування цієї справи назвав деструктивними. Сам факт того, що Вовк, який є уособленням судової корупції, має такий вплив на РСУ (зокрема може вирішувати, хто буде її головою), свідчить про залежність і заангажованість цього органу суддівського самоврядування, а отже, постає запитання: чи цей орган узагалі потрібен, чи приносить він користь судовій системі?
Крім того, Богдан Моніч може бути причетний до так званої бурштинової справи — кримінального розслідування НАБУ за фактом отримання хабарів колишнім нардепом Бориславом Розенблатом за сприяння іноземній компанії у видобутку бурштину в Україні. Моніч був у колегії суддів, яка залишила в силі рішення суду першої інстанції щодо зупинення дій спецдозволів на вивчення родовищ бурштину.
Чим Рада суддів займається насправді?
- Свідомо затягувала формування Етичної ради та делегує недоброчесних кандидатів у відбіркові комісії.
Одним із «провалів» Ради суддів є її саботаж створення Етичної ради, яка мала перевірити чинних членів і кандидатів до Вищої ради правосуддя (органу, відповідального за призначення та притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, зокрема звільнення). Втім, РСУ свідомо не виконувала вимог закону, щоби не допустити очищення ВРП, яким мала зайнятись Етична рада.
Спершу 2021 року Рада суддів підтримала звернення попереднього складу ВРП щодо неконституційності закону про очищення ВРП. Лише під тиском міжнародних партнерів РСУ таки делегувала своїх представників до Етичної ради, але зробила це аж за 40 днів після закінчення встановленого законом терміну.
Крім того, Рада суддів провалила довірену їй законодавцем надважливу роль у судовій реформі — добір та делегування кандидатів у конкурсні комісії, які перевіряють на доброчесність кандидатів до ключових органів у судовій системі (ВРП, ВККС та КСУ). РСУ без належної перевірки делегувала кандидатів, у доброчесності яких були серйозні сумніви: Ярослава Романюка, голову Верховного суду часів Януковича, який підтримував диктаторські «закони 16 січня»; Володимира Сіверіна, діти якого неодноразово отримували в подарунок дорогу нерухомість; Юрія Трясуна, який звільнив з-під варти беркутівця, підозрюваного у вбивстві трьох майданівців.
- Покриває корумпованих суддів.
РСУ є бездіяльною у безлічі резонансних справ. Наприклад, вона не реагує на звернення щодо зникнення матеріалів справи стосовно суддів Майдану, яку розглядала секретар РСУ Олена Журавська; щодо незаконного втручання в систему авторозподілу задля уникнення відповідальності за водіння в стані сп’яніння судді ОАСК Любові Маруліної тощо.
Ще однією гучною справою стали «плівки Бабенка» (2015), у яких голова Апеляційного суду Черкаської області Володимир Бабенко тиснув на суддю Сергія Бондаренка, вимагаючи ухвалити неправомірне рішення на користь заводу Дмитра Фірташа — виселити з квартири вчительку. Бондаренко відмовився виконати протиправну вказівку й зазнав систематичного тиску та перешкоджання його роботі. Він звернувся по захист до РСУ, але її тогочасна голова Валентина Сімоненко не побачила нічого кримінального в діях Бабенка, а розголос цієї справи, якого домігся Бондаренко, вважала таким, що псує імідж судової влади. До речі, Бабенко з 2021 року перебуває в розшуку за незаконне відчуження приміщення суду вартістю понад 15 млн грн.
У іншій справі 2014 року суддя Октябрського районного суду Полтави Лариса Гольник відмовилася за хабар закрити справу, в якій обвинуваченим був тодішній мер Полтави Олександр Мамай. Після публічної заяви Гольник про спробу підкупу голова її суду Олександр Струков почав створювати перешкоди для її діяльності, публічно ображав і застосовував щодо неї силу. Дійшло навіть до того, що невідомі з битами напали на Гольник та її чоловіка. Рада суддів роками не реагувала на звернення судді щодо тиску Струкова на неї. Лише 2017 року РСУ визнала неетичність дій і зловживання Струкова та подала скаргу на нього до ВРП. Утім… своєю пасивністю Рада суддів злила цю скаргу, а Гольник так і не захистила від зловживань голови суду.
- Відмовилася люструвати голову Державної судової адміністрації Холоднюка.
Зеновій Холоднюк був заступником голови Державної судової адміністрації (ДСА) за режиму Януковича. Саме тому він підпадав під дію Закону про очищення влади. Однак 2016 року всупереч закону Рада суддів відмовилася люструвати Холоднюка (лише один із 26 членів РСУ проголосував за його звільнення). Зрештою той пробув на посаді голови ДСА до 28 жовтня 2020 року, аж поки крісло під ним сильно захиталося після того, як його відсторонив Вищий антикорупційний суд.
Зеновій Холоднюк був неодноразово замішаний у справах, які мають корупційні ознаки. Він, імовірно, давав вказівку укласти без тендеру договір на суму 10 млн грн із компанією свого друга.
З так званих плівок Вовка стало відомо, що Холоднюк допомагав голові ОАСК Павлу Вовку незаконно взяти під контроль ВККС. Холоднюк достроково звільнив двох членів ВККС і призначив за квотою ДСА двох лояльних до Вовка осіб. Натомість ОАСК заблокував призначення на місце Холоднюка нового голови ДСА. У справі суддів ОАСК НАБУ оголосило підозру Холоднюку, але він уник відповідальності за спливом строків давності. Всіх цих незаконних учинків за участю Холоднюка могло б і не бути, якби РСУ виконала вимогу закону про люстрацію голови ДСА.
- Перешкоджає доступу до публічної інформації.
25 березня 2022 року Рада суддів ухвалила рішення, яким рекомендувала відкладати розгляд усіх запитів на публічну інформацію (тобто не надавати відповіді на запити) до закінчення дії воєнного стану.
Фундація DEJURE надіслала два звернення до РСУ з проханням змінити це рішення, однак отримала негативні відповіді. Варто зазначити, що саме в той час відновилися конкурси до КСУ, ВРП і ВККС. Більшість кандидатів до цих органів були суддями, тому для перевірки їхньої доброчесності публічна інформація була критично необхідною. Втім, незаконне рішення РСУ дало змогу судам приховувати ці дані. Лише за 10 місяців, після тривалої критики громадськості, РСУ скасувала це сумнівне рішення.
Крім того, Рада суддів і сама протиправно відмовляла в наданні публічної інформації, зокрема про кандидатів до КСУ. Аргументом тоді голова РСУ Богдан Моніч назвав те, що це вимагатиме «певних інтелектуальних зусиль».
У такому колегіальному органі багато вирішує й задає тренди саме керівництво. Дії попереднього й теперішнього складу РСУ показують тяглість того, як цей орган суддівського самоврядування обстоює інтереси недоброчесних і блокує реформи, спрямовані на очищення судової влади від корупціонерів. Якщо провали попереднього складу Ради суддів стосувалися індивідуальних кейсів (Холоднюк, Гольник, Бондаренко), то РСУ на чолі з Богданом Монічем намагається нівелювати судову реформу.
То що робити та чи потрібна нам Рада суддів узагалі?
Протягом років Рада суддів демонструвала, що вона представляє інтереси недоброчесних суддівських груп, ігнорує звернення суддів-викривачів і гальмує очищення судової влади від корумпованих «вершителів правосуддя». Існування РСУ не приносить нічого доброго, а навпаки — шкодить незалежності та доброчесності суддів.
Ба більше, деякі її повноваження, наприклад, забезпечення правового та соціального захисту суддів, є суто декларативними. А прикладом того, як Раді суддів немає чим зайнятись, є розроблений нею проєкт гімну судової влади в стилі «блатняк».
Єдиний ефективний спосіб уникнути цього негативного впливу — ліквідувати РСУ та передати її повноваження переважно до Вищої ради правосуддя, більшість членів якої є суддями. Тим більше, що Венеційська комісія неодноразово рекомендувала Україні спростити систему органів суддівського врядування.
Побоювання, що така передача повноважень спричинить конфлікт інтересів, є безпідставними. Адже Рада суддів не має повноважень упливати на те, що ухвалює з’їзд суддів. Вона виконує суто організаційні функції: визначає дату й місце проведення, розсилає оголошення в суди й публікує новину про це. Перебіг з’їзду — відповідальність його учасників і обраної ними президії. Після обрання нових членів ВРП з’їзд не має жодних реальних механізмів упливу на них, незалежно від їхніх рішень.
Окрім того, члени ВРП обираються лише на один строк, тому жоден із них не може скористатися своїм становищем, аби переобратися.
До речі, у Верховній Раді вже зареєстрований законопроєкт про ліквідацію РСУ та передання більшості її повноважень до ВРП. Проте він так і лежить без жодного руху з січня 2023 року. А Рада суддів тим часом і далі вдає роботу, й не схоже, що обрання її нового складу на прийдешньому зʼїзді суддів це змінить.