Нові заяви Зеленського свідчать про те, що другий Саміт миру, який планувалося провести до президентських виборів у США 5 листопада, у зазначений термін не відбудеться. Які плюси та мінуси у часовій відстрочці для офіційного Києва, з’ясовував Фокус.
Володимир Зеленський заявив, що у листопаді підготовка до організації наступного саміту миру має завершитись, але сама дата саміту поки невідома. Про це президент сказав під час короткого спілкування з журналістами після зустрічі у Парижі з президентом Франції Емманюелем Макроном. "У листопаді план (другого саміту — ред.) буде вже "на столі" з усіма деталями, а дати я не знаю. Думаю, зараз ніхто її не знає", — зауважив глава держави.
Своєю чергою французький президент принагідно зазначив , що у жовтні будуть проходити спеціальні конференції за різними пунктами "формули миру", над якими працюють окремі групи країн, і офіційний Париж, зокрема, 17 жовтня організовує таку тематичну зустріч щодо пункту про ядерну безпеку. Що ж стосується безпосередньо другого саміту миру, то пан Макрон не став озвучувати свої прогнози.
Між тим напередодні свого візиту до США в останніх числах вересня Зеленський заявляв, що другий саміт миру відбудеться у листопаді і на нього запросять РФ. Таким чином, свіжа заява українського президента дисонує з озвученими нещодавно ним же тезами і захід в силу тих чи інших причин відтермінували.
В Путіна саміт миру називають "сходкою"
Раніше Bloomberg повідомляло про намагання Києва організувати саміт напередодні президентських виборів у США 5 листопада. Агентство, посилаючись на інформовані джерела, вказувало, що така календарна прив’язка свідчила про відчуття "невідкладності" з боку України, оскільки вона передбачає можливе повернення Дональда Трампа до Білого дому, який неодноразово заявляв, що закінчить війну ще до своєї інавгурації у січні, і виступав проти продовження військової підтримки Києва. Тоді неназваний український урядовець підтвердив плани щодо проведення саміту до виборів у Сполучених Штатах, а американські посадовці натомість на умовах анонімності висловили сумніви, що така подія відбудеться за участі і України, і Росії.
Що ж стосується РФ, то не далі як у четвер, 10 жовтня спікер Ради федерації Валентина Матвієнко заявила, що Москву не цікавлять організовані українською владою у майбутньому саміти і "Росія не бачить сенсу у таких сходках".
Нагадаємо, що інаугураційний Глобальний саміт миру пройшов 15-16 червня у Швейцарії і зібрав представників понад ста країн з усіх континентів. Причому дві третини держав-учасниць були представлені на найвищому рівні. Поряд з тим, не всі учасники долучилися до підписання фінального комюніке. В їх числі , зокрема, Саудівська Аравія, Таїланд, Індія, Мексика, ПАР, Вірменія, Бахрейн, Бразилія, Ватикан, Індонезія, Колумбія, Лівія та ОАЕ.
Ірак та Йорданія відкликали свої підписи згодом, а ось Вселенський Патріархат, Антигуа і Барбуда, Замбія, а також Організація американських держав, до якої входять 34 країни обох Америк навпаки долучилися до підписання документу невдовзі після саміту.
Чому дата проведення саміту миру повинна бути плаваючою
Ключовим плюсом того, що саміт миру не відбудеться до президентських виборів у США 5 листопада політолог Олексій Буряченко вважає те, що вже буде остаточно відомо ім’я переможця запеклих перегонів, у яких повсякчас фігурує кейс російсько-української війни. Зокрема, у розмові з Фокусом експерт зазначає: "Байден у такому разі був би вже, як то кажуть, однією ногою за межами Білого дома і очікувати від нього якоїсь потужної позиції на саміті миру, я думаю, не можна було б. Поряд з тим, проведення такого заходу за гарячими слідами американських виборів також не до кінця гарантувало б нам сильну позицію Сполучених Штатів стосовно різнопланової допомоги та підтримки України. Тому, на моє переконання, що не робиться — робиться до кращого, оскільки нам потрібен не саміт заради саміту, а відчутний результат та посилення діалогових позицій, які наблизять справедливий та сталий мир".
Зауваживши, що Україні не слід заганяти саму себе у чітко окреслені терміни проведення саміту миру, політолог додав: "Ніякі дати наразі не викарбувані на камені, тому строки можна змінювати у відповідності до зміни політичної кон’юнктури у світі в тому числі. Самим себе заганяти у кут строків – слабка позиція, на якій хтось буде в будь-якому разі спекулювати. А взагалі, чому б, запитується, не провести такий саміт у лютому, коли вже відбудеться інаугурація нового президента США та формування кабінету Білого дому? Це було б дійсно гарне рішення, оскільки в грудні Байден буде вже дуже слабкий, а його наступник ще не приведений до присяги. Тим більше, що грудень у Сполучених Штатах – це мертвий політичний сезон".
Олексій Буряченко також зазначив, що поспіх з проведенням саміту миру до настання 2025 року є недоречним, адже в інакшому випадку з’явиться додатковий час для "синхронізації позиції з союзниками в плані висування аргументованого ультиматуму Російській Федерації, підсиленого рішеннями по далекобійності".
Крім того, часове вікно, переконаний експерт, дозволить Україні "спокійно напрацювати дорожню карту і вийти на другий саміт миру з позиції сили не просто на рівні риторики, а й на полі бою".
Те, що саміт миру під питанням — позитивний момент
Головний консультант центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус у розмові з Фокусом передусім акцентує на тому, що нових ідей стосовно другого саміту миру від України очікували партнери.
Принагідно зазначивши, що Київ лише реагував на побажання союзників, експерт констатував: "Тому, ми дійсно систематично заявляли, що такий саміт буде, але такий саміт за участі в ньому Росії, як того бажали окремі країни, став би легітимізацією РФ. Україні, як на мене, слід триматися тієї моделі, яку ще на початку повномасштабної війни визначила віце-прем’єр-міністр Канади українського походження Христя Фріланд, яка зазначила, що російсько-українська війна – це третій випадок у світі, коли є чітке розуміння, де добро, а де – зло. Попередні два – боротьба півночі і півдня США, тобто рабовласників проти нового світу і Друга світова. І в цьому контексті, на мій погляд, той факт, що саміт миру опинився під питанням – це радше позитив, аніж негатив, оскільки поки що ми не бачимо серед усіх країн світу розуміння, що розв’язана РФ війна проти України є боротьбою добра і зла. І допоки це розуміння не прийде, спроби побудувати предметний діалог не матимуть жодного сенсу".
Відповідаючи на уточнююче запитання, коли врешті-решт це розуміння може прийти, адже повномасштабна війна триває вже третій рік, Іван Ус зазначив наступне: "Ми живемо в надзвичайно цинічному світі, і я думаю, це розуміння може прийти у випадку суттєвого зменшення грошової маси в Росії, коли Москва не матиме змоги купувати окремих політиків і громадських діячів в країнах, які є нашими союзниками з тим, аби вони впливали "як потрібно" на свої уряди. А допоки у РФ є ресурси, ми бачимо, що деякі держави, в тому числі, ЄС, виступають за діалог України та Росії. Не можу тут не процитувати пані Урсулу фон дер Ляйен (голова Європейської комісії – ред.), яка днями сказала про те, що все ще є країни в Європі, які у війні звинувачують не імперські амбіції Росії, а спроби України здобути свободу. І це все одно, додала вона, якби вони звинувачували угорців у 1956 році за те, що вони вирішили виступати проти Радянського Союзу".
Констатувавши, що дійсно у світі наразі є чимало лідерів, які виступають за те, щоб вести переговори з Путіним, Іван Ус підкреслив: "Про що може йти мова, коли нещодавнє опитування у ФРН засвідчило, що більше половини німців хочуть, аби Шольц зателефонував очільнику Кремля?! Це означає лише одне: у західних суспільствах не має розуміння того, що до ситуації слід відноситися не як до конфлікту двох сторін, а як до війни однієї країни, що хоче зруйнувати світоустрій проти іншої, яка відчайдушно його захищає. І це розуміння, ще раз наголошую, не прийде доти, доки у Росії є ресурси для підкупу західної політичної еліти та громадських діячів".
Оцінюючи динаміку показників проекту держбюджету РФ на 2025 рік, експерт спрогнозував, що економічний крах Росії може трапитися "не просто колись в теорії, а якщо не в наступному, то в 2026 році". І Україні, акцентує Іван Ус, важливо протриматися до цього часу, оскільки поки що будь-які домовленості приведуть хіба що до замороження ситуації, не більше того. У разі ж, якщо Україна протримається до моменту економічного колапсу РФ, "на Заході лунатимуть голоси не про потребу домовлятися з Росією, а про необхідність перемагати її та ставити жирну крапку у цій війні".