Це буде сенсація! Сергій Жадан взяв інтерв'ю у Ліни Костенко, яка не дає інтерв'ю

«Поговорили з Ліною Василівною про 1920-ті й 1960-ті, про Тичину й Бажана, Кочура, Лукаша й Вінграновського, про спогади і переклади, про Харків і творчі плани. І, звісно ж, про війну, яка триває. Мудра і світла жінка. Чекайте на Радіо "Хартія"».

Судячи з реакції читачів – вони зраділи та чекають. Ще б пак! Ліна Костенко у нас як Селінджер – давно зробила ставку на непублічне життя без жодних інтерв'ю та коментарів. Звісно, бувають винятки, але це радше для дослідницької роботи. Наприклад, вона поговорила з Радомиром Мокриком для його книги.

Навколо цієї книги та розповіді про пані Ліну тоді ще розгорнувся мінісрач між Мокриком та Оксаною Забужко. Ось тут ми про нього писали. 

І взагалі, постать Ліни Костенко нині викликає досить полярні оцінки. Традиційно її заведено високопарно називати «совістю нації» та обов'язково включати до різноманітних списків моральних авторитетів. До яких, треба зізнатися, ваша Антоніна ставиться вельми скептично. По-перше, наша звичка наробити собі кумирів та ідеалізувати їх, постійно приводить до розчарувань.

А, по-друге, ліпити з митців бронзові пам'ятники – це щось із шкільної програми з української літератури, яка перетворювала цікавих, неоднозначних, багатовимірних та харизматичних людей у дєдушку Лєніна. Це вбиває будь-який інтерес до цих людей і неймовірно їх спрощує та позбавляє барв. 

Звідси – інший погляд на Костенко. Найбільш полум'яно її критикує та ж таки Забужко. Це було безліч разів, а востаннє – в інтерв'ю Еммі Антонюк. Ось що говорить пані Оксана:

«Вам сьогодні дістався слабкий відбиток тої абсолютної влади, яку вона мала у 80-ті роки. От в роки моєї літературної юності, це був, ну я не знаю, товариш Сталін в мініатюрі. От як вона скаже, так і буде».

Або:

«Ну яка вона дисидентка? У 1987 році Шевченківська премія Ліні Костенко за часів Щербицького сприймалася тоді як перші ознаки відлиги. У Москві вже почалася перебудова, а у нас ще тільки починалися зміни. І першим дзвіночком було те, що Ліна Костенко отримала премію».

Зішкрябали трохи бронзи із пам'ятника Ліні Василівні літературний критик Євгеній Стасіневич та комік Сергій Чирков у своєму подкасті «Запах слова». Вони говорять про те, що письменниці навряд пасує ось цей образ борчині з радянським режимом, який на неї зазвичай приміряють. Бо основною її формою реакції зазвичай було мовчання. Власне, те саме ми бачимо і нині. 

До речі, у цьому подкасті Забужко теж дісталося. Стасіневич говорить, що по-справжньому сміливими можна назвати її ранні тексти, зокрема «Польові дослідження з українського сексу». Бо далі, з його точки зору, письменниця все більше і більше занурювалася у коньюнктуру і писала (та говорила) те, що від неї хотіла почути широка аудиторія. 

І справді, ось цей міф про Забужко як Кассандру зараз має доволі дивний вигляд. Бо Кассандру ніхто не хотів слухати. А у пані Оксани гігантська аудиторія,яка ловить її кожне слово. Скажу навіть із точки зору медіа: якщо пишеш текст про Оксану Стефанівну, з великою долею ймовірності він набере багато переглядів через клікабельність самого імені авторки. 

Що ж, будемо чекати на інтерв'ю Ліни Костенко. Судячи з анонсу Жадана, це, усе ж, буде дуже тепла та компліментарна розмова. І збіса цікаво, що пані Ліна говоритиме про теперішню владу, бачення війни та суспільних процесів. І чи буде.