20 років Помаранчевої революції. Роман Безсмертний назвав політика, якого дуже недооцінили українці

Народний депутат України Іван Плющ відіграв важливу роль у становленні незалежності України та формуванні її державності. Про це заявив народний депутат багатьох скликань Роман Безсмертний в інтерв'ю «Главкому», присвяченому 20-річчю Помаранчевої революції.

«Між тим, яким був Іван Степанович (Плющ, – «Главком»), і тим, як його представляють зараз, – величезна прірва. Бо в тому числі завдяки Плющу Україна утримувала курс на незалежність. Він дуже чітко уявляв, що таке Москва і що від Москви добра чекати не можна», – сказав Роман Безсмертний.

Нардеп зауважив, що Плющ підтримував належну комунікацію з партійно-господарською номенклатурою, яку, як вважали, лише він умів дисциплінувати.

«Він розумів цінність апарату – і в уряді, і в парламенті, і в адміністрації президента. І він цих людей з одного боку шпиняв, а з іншого – зберігав. Життя підтвердило правильність його думки щодо багатьох людей, які перебували і біля Кучми, і біля Ющенка», – йдеться в інтерв'ю.

Безсмертний також розповів, що у 1993 році Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Іван Плющ відвідали Прагу, де вони зустрілися з Вацлавом Клаусом, батьком чеських реформ. Там вони накидали план розвитку України, у якому йшлося про економічну стабілізацію, рух до НАТО та Європи.

«У 1993 році Кучма, Ющенко та Плющ відвідали Прагу, де вони зустрілися з Вацлавом Клаусом, батьком чеських реформ (Вацлав Клаус – прем’єр-міністр Чехії у 1992-1998 роках, президент Чехії у 2003-2013 роках – «Главком»), і тоді ж був накиданий план розвитку України. Я сам, на власні очі, бачив ці папери. Там було сім або вісім пунктів – про економічну стабілізацію тощо, про рух до НАТО та Європи тощо. Хоча тоді курс на євроінтеграцію був ще дуже й дуже умовним, бо до реалізації Маастрихтського договору ще треба було дожити (документ, який започаткував Європейський Союз, – «Главком»)», – зауважив нардеп.

Роман Безсмертний зауважив, що Плющ ставився до Ющенка, як до власного сина: «Тим паче, що власного сина він втратив… А я як батько можу сказати, що людина у таких випадках починає шукати, на кого можна вилити свої почуття… Шанував Ющенка і бачив у ньому майбутнє України. А якщо й говорив щось різке – ну то він такий був, наш Іван Степанович… При цьому він намагався побудувати між Кучмою та Ющенком мости, змусити їх знайти спільну мову. Дослухався до його порад Ющенко, на жаль, не завжди».