Суди на військовими. Чому ДБР і цивільна юстиція не повинні мати над ними "влади"

В Україні з початку 2000-х років системно знищували військову юстицію, яка мала б розслідувати військові злочини та злочини, вчинені військовослужбовцями в зоні бойових дій. Через це такі кримінальні справи розглядають цивільні особи, які не знають, як збирати доказову базу і не можуть дати належну оцінку їхніх причин і наслідків.

Про це в ефірі YouTube-каналу Telegraf UA розповів доктор філософії у галузі права, радник міністра внутрішніх справ України (2015-2021) Володимир Мартиненко. За його словами, навіть Державне бюро розслідувань (ДБР) як відносно цивільний орган не має належної компетенції для розслідування таких справ.

Правник пояснює, що потрібно зібрати первинну доказову базу, проаналізувати її і висунути правильну підозру і довести до суду.

– Цими всіма етапи у нас займаються відносно цивільні органи. Бо ДБР хоч і атестоване, але точно не перебуває на лінії бойового зіткнення. У нас уже йде 11 років війна, пари тижнів – три роки без відкритого вторгнення, але чомусь нема органів військової юстиції, нема військової прокуратури, яка би перебувала поряд із військовослужбовцями в зоні бойових дій і займалась виключно процесами, які пов'язані з військовими злочинами, – каже він.

Згадавши Військову службу правопорядку (ВСП), юрист зауважив, що вона має урізані повноваження: може проводити розслідування і документування, але не має права дізнання, що заважає ефективному її функціонуванню. Тому розслідування злочинів військових лягає на ДБР.

– Цей момент (відновлення системи військової юстиції. – Ред.) не те що на часі, він дуже перезрів і його треба робити негайно. Ще одна категорія – це злочини, які скоюють відносно військовослужбовців. По них також треба проводити розслідування і притягати до відповідальності тих осіб, які йдуть на скоєння злочину. Це великий і глибокий процес, тож для простого громадянина, який не вникає в юридично важкі конструкції, тут все виглядає дуже просто, – Володимир Мартиненко.

За його словами, коли цивільна система правосуддя займається розслідуванням злочинів, пов'язаних з військовими діями, це викликає багато запитань.

– Як приклад можу навести судові засідання відносно військових командирів, генералів, де розглядають якісь мотиви, чому те врахували, а те – не врахували. Люди, це військові командири, вони враховують величезну кількість інформації, яка в цивільній голові просто не вкладеться, тому що це специфічна інформація і специфічні підстави для тих чи інших дій. І мені здається, що ця конструкція точно має бути в системі військової юстиції, а не цивільним учасником цього судового процесу, – підсумував юрист.

Раніше "Телеграф" писав, чому засудження командирів може підірвати моральний дух армії.