Художниця з Харкова створює мозаїку із розбитого після ворожих обстрілів скла
Декоративні скляні композиції молодої харків’янки прикрашають вулиці її рідного Харкова. Для Валентини Гук це важливо, адже увесь матеріал її авторських мозаїк, аж до найменшої скалки, харківський. Це проєкт «Дерево життя» - і як він створюється, Валентина Гук розповіла Коротко про.
Збирала скляні уламки по квартирі
У той день ворог знову тероризував Харків вибухами. Після одного з прильотів вибухова хвиля докотилася до квартири Валентини Гук. Дівчини саме не було вдома. Коли ж вона повернулася в квартиру, побачила у вітальні розбите скло власного балкону.
- Пам’ятаю той момент: мене наче током вдарило, - розповідає Коротко про харківська художниця Валентина Гук. – Я почала збирати те скло, а в голові вже роїлися ідеї майбутньої мозаїки. Кинувши прибирати, побігла у будівельний магазин, купила необхідні матеріали. Так почалася нова сторінка моєї творчості – мозаїка з розбитого скла.
Насправді про такий напрямок у творчості художниця, яка давно працює в стилі графіки, думала вже давно. Шукала певну ідею, яка б зачепила душу, але безрезультатно. А творити «в стіл», як каже сама Валентина, не хотіла.
21-річна харків’янка Валентина Гук з псевдонімом «Сонце» – типова представниця сучасної молоді. Цікава, різка, вперта. Як всі творчі люди, не може працювати «бо так сказали». Тому і забрала свої документи з Харківської академії мистецтв, де навчалася.
- Зараз займаюся своїми проєктами, в тому числі і скляним, - каже дівчина.
Створена з уламків скла перша мозаїка стала початком масштабного стріт-арт проєкту «Дерево життя». На сьогодні в доробку Валентини 6 скляних панно. Всі вони створені лише з «прилітного» скла. Прикрашають вулиці Харкова. Лише одна з робіт знаходиться в Ізюмі (Харківська обл.).
На сьогодні в доробку Валентини 6 скляних панно масштабного стріт-арту «Дерево життя». Фото: instagram Валентини Гук
«Мрія» у Харкові, «Цербер» - в Ізюмі
В скляних роботах Валентини Гук не побачите чорноту війни, якусь важкість. Навпаки, скляна мозаїка наповнена повітрям, а ще виблискує світлом. Наприклад, панно «Мрія» ("Дерево життя 1"). Знаходиться на вул. Мироносицькій, 33. Мисткиня створила цю роботу зі скла будівель з цієї ж вулиці після вибухів у 2022 році. Але на мозаїці не ворожі снаряди чи ракети, а хай і своєрідний, та все ж впізнаваний образ українського літака «Мрія».
Цікаве панно «Цербер», яке прикрашає фасад кав’ярні Makers, що на вулиці Соборна, 61/1, у місті Ізюм.
- Я спеціально їздила в Ізюм, збирала там уламки скла, - каже Валентина.
Авторка присвятила цю мозаїку військовому командиру, який загинув у бою, Олександрові Пустовіту.
Відверто кажучи, кореспондентка Коротко про в «Цербері» бачить не найстрашнішу істоту з давньогрецької міфології, а… квітку. З красивими і одночасно небезпечними, ніжно-блакитними і агресивно-чорними пелюстками, що тягнуться догори.
- Якраз у «Цербері» всі уламки натурального кольору, хоча, якщо необхідно для втілення задуму, я можу підфарбувати скло, - зізнається Валентина. – Але це тільки в синій, чорний кольори. До речі, щодо задуму. Знаєте, мені саме скло підказує. Дивлюся на уламки, і в голові вже складається шматочками мозаїка. А далі - справа техніки.
Панно «Мрія» ("Дерево життя 1") мисткиня створила зі скла будівель з вулиці Мироносицькій після вибухів у 2022 році. Фото: lyuk.media
Поки розмовляємо, звертаю увагу на руки цієї тендітної дівчини. Пальці, долоні де-не-де в порізах, заклеєні пластиром.
- Працюю зі склом без рукавичок, тому такі от руки, - пояснює Валентина. – Вдома також всюди скло. Коли приходять у гості друзі, я попереджаю про те, що десь тут можуть бути скалки. І не без казусів: от нещодавно мій друг розповідав, що після відвідин моєї квартири знайшов на собі дрібний уламок скла. Хоча, чесно скажу, зі склом я вже здружилася, знаю, як з ним працювати, тому порізів зараз менше маю, ніж на початку роботи над проєктом «Дерево життя».
- Ви приходите на місце прильоту, збираєте скло. Очевидно, що в людей виникають певні питання до вас...
- Так, виникають, іноді навіть відвертий негатив, але я спокійно пояснюю людям, для чого мені це скло, і проблеми з комунікацією зазвичай зникають, - говорить Валентина. – От тоді, коли збирала скляні уламки з Держпрому (28 жовтня 2024 року було пряме влучання у пам'ятку архітектури в стилі конструктивізму у центрі Харкова на площі Свободи. Зруйновані кілька поверхів будівлі. – Авт.), там була поліція. Я підійшла до поліцейських, розповіла про свій проєкт, показала те, що вже мала в доробку (фото на телефоні), і вони мене пропустили туди, куди я хотіла потрапити. Звісно, буває, що люди навіть слухати не хочуть мої пояснення, агресують. Тоді я не вступаю в суперечку, йду, щоб повернутися пізніше.
Мозаїка з уламків скла Валентини Гук вже стала частиною харківського стріт-арту. Нещодавно відбулася перша виставка її художніх робіт, в тому числі і панно. Дівчина не зупиняється, продовжує творити зі скла.
- На жаль, майже щодня у моєму рідному Харкові є прильоти, відповідно, матеріалу для панно вистачає, - каже Валентина Гук. – Дещо навіть роблю на замовлення. І хоч із замовником попередньо узгоджую ескіз, все одно якихось рожевих поні на моїй мозаїці з такого скла ніколи не буде. Це абсолютно інша тематика твору, інший настрій.
Авторка присвятила мозаїку «Цербер» військовому командиру, який загинув у бою, Олександрові Пустовіту. Фото: lyuk.media

