Динамо Київ ходить по лезу, Шахтар відсторонився від перегонів, Лівий Берег — у вогні. Підсумки 20-го туру УПЛ

Головний тренер збірної України Сергій Ребров попросив, УПЛ відгукнулась, клуби погодились — саме таким чином ми з вами стали свідками того, що нині собою являє календар кількох найближчих турів національної першості, коли грати починаємо вже посеред тижня, а вихідними в підсумку дивимось більше на європейські ліги. За нинішніх умов, коли через вимоги безпеки на стадіонах збирається до 1,5 тис. уболівальників, за великим рахунком, ніхто сильно від цього не постраждав.

20 тур. 06.03.2025
13:00	Полісся	3:1	Чорноморець
13:00	Ворскла	0:0	Карпати Львів
15:30	ЛНЗ	1:2	Динамо Київ
18:20	Шахтар	1:1	Кривбас
20 тур. 07.03.2025
13:00	Лівий Берег	2:0	Верес
15:30	Колос	0:1	Олександрія
18:00	Зоря	2:1	Оболонь
20 тур. 08.03.2025
15:30	Інгулець	0:1	Рух

ЛНЗ майже повторив подвиг Ворскли, але гравець найбільш досвідчений гравець "бузкових" подарував перемогу Динамо

Чи далі ми заходимо в другу частину сезону УПЛ, тим більше стає схожим на те, що цей період прокладання шляху до омріяного чемпіонства Олександр Шовковський на чолі київського Динамо вирішив провести за прикладом легендарного Валерія Лобановського.

І ні, ідеться не про ті славетні конспекти, настанови з яких беруть собі за приклад тренери й сьогодення, а про той період, коли "біло-сині" відчували себе на рівень вищими за всі команди ліги, а отже доводилось шукати мотивацію перед кожною грою, хоча головне завдання на сезон залишалось завжди незмінним.

Метр тоді чи не під час кожної перерви просив команду проводити другий тайм так само активно, як і перший, і якщо Динамо відзначалось двічі до цього часу, то навіть якщо гравці десь дозволяли собі недопрацювати, на результат це не впливало. А от якщо забивали один раз, то виходило в підсумку те саме, що ми бачимо в останніх двох матчах столичного колективу проти Ворскли (1:1) та ЛНЗ (2:1). У випадку з черкасцями все вирішив автогол начебто досвідченого Іллі Путрі.

Відзначити в цьому матчі треба й Романа Григорчука. Початковий план на гру полетів у смітник ще посеред першого тайму, який "бузкові" провели просто жахливо в плані атаки, а спроба захищати ворота кількістю гравців також виявилась невдалою для них. До речі, і в епізоді з голом Вівчаренка так само не обійшлось без безпосередньої помилки Назарія Муравського, який завадив власному воротарю забрати простий м’яч.

А от після перерви, так, там почався справжній "григорчуківський" футбол на контратаках, яким він прибивав не одного гранда за свою кар’єру. Динамо теж ризикувало поповнити перелік цих "скальпів", і лише Кабаєв урятував команду від одного з таких блискавичних наступів наприкінці матчу. І хоча загалом виступ "біло-синіх" після перерви не вражав, вони свої три очки таки забрали, що, за великим рахунком, і було головним завданням. Усе інше — можливо, пройде з часом.

Час минає — Шахтар і нині там, цей "молодняк" Пушича наразі не здатен претендувати на чемпіонство

Щодо центрального матчу туру, то, без усіляких питань, ним вважалась гра на Арені Львів поміж донецьким Шахтарем та криворізьким Кривбасом. Причому зачіпала ця гра одразу два фронти боротьби в турнірній таблиці. "Гірники" отримали інформацію про чергові три очки Динамо за декілька хвилин до початку свого матчу, а "червоно-білі" знали про перемогу Полісся над Чорноморцем (3:1), тож усі прагнули виграти, а отже й ми не залишились без цікавого футболу.

Здавалося б, усі задоволені. Окрім Шахтаря. Бо це був черговий матч команди Маріно Пушича, у якому вона за наявності переваги над суперником, не розкрила свій атакувальний потенціал, тоді як в обороні стався черговий провал під час контратаки, яких у цьому сезоні навіть на внутрішній арені вже просто непристойно багато. Звідси й утрати очок, як це сталось у випадку гри проти Кривбасу.

І, звичайно, чергові "нулі", уже треті поспіль за ліком у 2025 році, після першого тайму, які залишають по собі лише одне запитання — а як ця команда в принципі хоче доводити свою перевагу над конкурентами, якщо не робить і першого кроку для цього? Знову заводити гру у вирішальну фазу та дотискати, як це було проти Лівого Берега (1:0) та Олександрії (3:0)? Так там був фактор першого м’яча саме від "гірників". А що робити, якщо суперник робить цей крок першим? Команда Юрія Вернидуба наочно продемонструвала, що буде в такому випадку.

Перевага за майже всіма статистичними показниками, але чого вона вартує, якщо гру доводиться витягати хоча б на нічию Бондаренку з лави для запасних, і тільки тому, що той явно голодний до футболу, бо перестав потрапляти навіть до стартового складу, а з поверненням Марлона взагалі незрозуміло, коли тепер отримає черговий шанс. У той самий час роботу Кривбасу просто неможливо не відзначити — тут і правильна тактика, і доречний підбір виконавців під конкретні завдання, і зрештою забиває навіть Мендоза, від якого м’яч відлітав на кілька метрів за ходом першого тайму.

На лівому березі Києва з’являються не тільки чергові "свічки" ЖК

Уся структура Лівого Берега, яку дуже старанно роками вибудовує цей клуб, — це приклад українського футболу "здорової людини". Тут і академія для дітлахів будь-якого віку, і своя впізнавана айдентика, свої вболівальники, яких навряд чи колись удасться переманити до будь-якого іншого столичного клубу, і загалом родинна атмосфера.

Усе це створює продукт — основну команду "лелек", яка, якщо б запитали ще десь на початку липня минулого року, була готова спокійно собі крокувати далі на шляху до Прем’єр-ліги десь у Першій лізі, і ніхто б жодного поганого слова таким "повільним" амбіціям не сказав. Але стався прискорений розвиток, і Лівий Берег, як той підліток у пубертаті, спочатку не надто розумів, що йому робити в нових умовах. Але коли зрозумів, то тепер інші "дорослі" не знають, як дати цьому супернику ради.

Рівненський Верес не програвав у попередніх двох матчах 2025 року й приїхав на адміністративну межу столиці продовжувати серію до трьох перемог та починати задивлятись десь на передмістя зони єврокубків. Амбітно? Звичайно, бо такою є нині команда Олега Шандрука. Але, як і в першому колі, Лівий Берег для Вереса виявився просто кісткою в горлі, яку "червоно-чорні" нині за жодних обставин не змогли б ані проковтнути, ані виплюнути. Зрештою, їхній футбол просто "загинув".

Команда Первака зіграла з низьким блоком та акцентом на контратаки, першу ж із яких реалізувала, а далі вже було справою техніки тримати у схожому стилі й надалі. Легендарна рівненська "пружина" в такому випадку просто не мала підстав для того, що стиснутись, а отже й розпрямлятись більше їй було вже нікуди.

Саме тут план Шандрука й було нівельовано, а чергова впевнена гра Максима Механіва на лінії не залишила шансів гостям у чужому штрафному. Кажуть, колись Лівий Берег був серед аутсайдерів без жодної перемоги. А тепер їх у киян уже шість на рахунку, десята сходинка й усього три очки до Вереса, який вони обіграли двічі. Той-таки Шахтар, наприклад, таким похизуватись у цьому сезоні вже не зможе.

Колос мав звільнити Поздєєва вже давно, але зараз соромиться навіть про це оголосити

Уболівальники УПЛ навіть із невеличким стажем мають пригадати приблизно той самий період минулого року, коли на чолі ковалівського Колосу працював Ярослав Вишняк і команда демонструвала просто жалюгідну гру в плані атаки. Без акцентів на домашні чи гостьові матчі. Тоді тренера "чорно-білих" зрештою звільнили, але, уже за сталою традицією, залишили в структурі клубу на геть не останній посаді віце-президента. На місце Вишняка прийшов Олександр Поздєєв і якісь рухи в бік покращення ми таки побачили. У будь-якому випадку, стало цікавіше дивитись матчі команди.

Але почався новий сезон, і поступово від того враження не залишилось навіть дрібних згадок. Команда зрештою знову опинилась на початку березня в ситуації, коли від її виступів верне навіть самих футболістів, що помітно безпосередньо на полі. Так, у цьому турі Колос грав проти Олександрії, яка, узагалі-то, перебуває в чемпіонських перегонах проти Динамо та Шахтаря, але те, як провів цей матч колектив "колосків", це просто антифутбол.

Три поразки поспіль у 2025 році. Як наслідок, після гри ми бачимо цілком очікувані інсайди, що Поздєєва звільнили з посади головного тренера, і навіть якийсь коментар керманич уже встиг дати. Але офіційно про цю важливу подію клуб не оголошував, тоді як посеред матчу на трибунах ми побачили одне дуже знайоме обличчя. Чи це не натяк на майбутнє ковалівців?

Фейл туру — Інгулець

Матч проти львівського Руху петровський Інгулець мав проводити в якості номінальних господарів домашнього стадіону своїх суперників. Чому? Та все ж із тієї причини, що й раніше, про що все стільки разів було згадано, що загострювати на цьому увагу вже й не має особливого сенсу. Натомість є конструктивна пропозиція — можна змусити "козаків" зіграти на абсолютно всіх стадіонах УПЛ у якості "господарів", і таким чином цей сезон хоча б запам’ятається для клубу якимось досягненням.

Що ж до футболу команди Василя Кобіна, то в матчі проти Руху це було взагалі щось незрозуміле. Тиждень тому ми охоче обговорювали футбол Інгульця під час зустрічі проти Кривбасу (2:0), бо там була цікава протидія суперникам, тактики, стратегії на гру, яскраві виконавці себе проявляли. А тут… Узагалі нічого за підсумками першого тайму в атаці, тоді як після перерви "козаки" нагадали про себе таким чином, щоб краще вже й залишались у затінку.

Десь від 80 хвилини тренери петровського колективу почали гукати до своїх підопічних, щоб тягнули час, як тільки могли. Ну що ж, дотягнулись. Попередження Катрича в компенсований час за надмірно тривале вкидання ауту жодним чином не застерегло Волохатого від повторення подібного вже за мить, а там картка була вже другою, а отже вилучення, а отже гра в меншості на останніх секундах матчу, коли навіть за невеликої інтенсивності Руху попереду все одно було помітно, що команда Пономарьова нарешті хоче виграти гру.

А ще Кобін сам себе спіймав у пастку, коли спалив третій слот та використав усі п’ять замін уже на 75 хвилині, після чого в його складі травм зазнали нападник Кисленко та захисник Малиш, які потім ледь ноги пересували полем, а не грали у футбол. Так що Інгулець завершував не вдесятьох цей матч, а взагалі ввісьмох. Ще й зазвичай надій Паламарчук схибив у вирішальний момент. Фейл на фейлі.

Гол туру

Цього разу команди потішили 16 голами за вісім матчів, що навіть більше за попередній ігровий раунд на два голи, хоча загалом тур вийшов не надто привабливим у плані атакувального футболу. Безперечно, нам хотілося б більше, але й цього разу ми не залишились без конкуренції за звання автора найбільш яскравого результативного удару.

І знову, на нашу думку, Дмитро Шастал має залишати за собою це звання, як і після гри проти Чорноморця тиждень тому, бо цього разу він відзначився ударом майже з центру поля в порожні ворота Вереса.

Але не відзначити постріли півзахисника Зорі Петара Мічина у ворота Оболоні та нападника Полісся Олексія Гуцуляка у ворота Чорноморця також було б неправильно.

Найкращий тренер туру — Юрій Вернидуб (Кривбас).

Найкращий гравець туру — Петар Мічин (Зоря).

#	10 березня 2025	І	О
1	Динамо Київ	20	50
2	Олександрія	20	44
3	Шахтар	19	40
4	Полісся	20	34
5	Кривбас	19	32
6	Зоря	19	28
7	Карпати Львів	20	28
8	Рух	20	26
9	Верес	20	25
10	ЛНЗ	20	22
11	Лівий Берег	20	22
12	Колос	20	18
13	Ворскла	20	18
14	Оболонь	20	18
15	Чорноморець	20	15
16	Інгулець	19	12

21 тур. 11.03.2025
13:00	Олександрія	-:-	Оболонь
15:30	Верес	-:-	Полісся
15:30	Динамо Київ	-:-	Зоря
18:00	Карпати Львів	-:-	Шахтар
21 тур. 15.03.2025
15:30	Рух	-:-	Ворскла
15:30	Кривбас	-:-	Лівий Берег
21 тур. 16.03.2025
13:00	Інгулець	-:-	Чорноморець
15:30	ЛНЗ	-:-	Колос