Фицо усиливает давление: заставят ли Украину разблокировать транзит российского газа

Від початку року Україна не транспортує російський газ своєю територією.

Рішення не продовжувати контракт після 2024 року було складним, зробленим в умовах сильного тиску і шантажу з боку словацьких політиків.

Але, на відміну від прогнозів окремих експертів, нічого страшного не відбулося – українські труби не пересохли, а ціни в Європі не вибухнули.

Разом із тим спроби відновити транзит територією України тривають.

Зокрема, на відміну від Угорщини, словацька влада не блокує прийняття важливих для України рішень, проте вимагає включення до заяв ЄС згадки про необхідність "активізувати зусилля з пошуку дієвих рішень щодо питання транзиту газу".

Такі тези мають на меті змусити Київ відновити транзит.

Та чи виправдані ці сподівання Братислави?.

Де стратегія ЄС дала збій?.

Дії Києва повністю відповідають стратегії Євросоюзу з повної відмови від російського газу до 2027 року.

Цього планується досягти, з одного боку, через пошук інших джерел постачання, а з іншого – шляхом скорочення споживання газу всередині ЄС.

Якщо дивитися з перспективи 2022 року, зокрема в частині скорочення частки газу в енергетичному балансі ЄС, то можна стверджувати, що ця стратегія рухається в наміченому напрямку.

Зокрема, країни ЄС знизили споживання газу на 20% між 2021 і 2023 роком, обсяги поставок зрідженого газу також падають.

Так само різко скоротилася частка російського палива в загальному імпорті газу до ЄС – з майже 50% до повномасштабного вторгнення до 15% в 2023 році.

Проте у 2024 році тенденція перестала бути настільки динамічною.

З одного боку, плани відмовитись від трубопровідного транзиту газу територією України вважалися для ЄС черговим кроком у стратегії скорочення частки російського газу.

І саме тому Європейська комісія сприймала спокійно (якщо не оптимістично) рішення України не продовжувати контракт на транспортування газу.

Очікувалося, що це допоможе ще більше наблизитись до цілі 2027 року.

Але, з іншого боку, змінилася ситуація в імпорті російського зрідженого газу.

У 2024 році його обсяги зросли, причому Франція, Іспанія і Бельгія отримали 85% російського товару.

Тепер для цих країн задача на 2025 рік – або скорочувати обсяги закупівель за рахунок російського газу, або шукати альтернативу (що робити з великою часткою газу зі США – предмет окремої статті).

Що змінила зупинка транзиту Україною?.

Для України зупинка транзиту мала велике політичне значення – неможливо вимагати санкцій, відмови від усього російського (для ЄС це також болісний процес), і при цьому продовжувати надавати послуги агресору, дозволяти підживлювати окремі країни Східної Європи газом в обмін на лояльність і послух.

Крім того, прогнози про те, що газотранспортна система України не зможе працювати для українських споживачів, не справдилися.

Так, Росія посилила атаки на газову інфраструктуру, намагаючись знищити газотранспортну систему, видобуток і сховища; але цим вона займалася задовго до зупинки транзиту.

Натомість певні зміни відбулися на ринку ЄС.

По-перше, зросли ціни на газ в країнах Євросоюзу.

Зупинка транзиту мала свій вплив на це, але, згідно з оцінкою Міжнародного енергетичного агентства, до результату додались інші фактори – зима не була вітряною, що вимагало збільшення споживання газу для генерації електроенергії, а активний відбір газу зі сховищ призвів до нижчих на 36%, ніж у 2024 році, обсягів газу станом на лютий 2025 року.

Звісно, ринок відреагував вищими цінами, але про це попереджали багато аналітиків та організацій, зміна не стала несподіванкою.

По-друге, зросли обсяги постачання російського газу через єдиний трубопровід, який працює на ринок ЄС – "Турецький потік".

За даними ENTSOG, поставки газу через "Турецький потік", а далі через "Болгарський потік" у січні 2025 року зросли на 26,7% порівняно з аналогічним періодом 2024 року, і в лютому обсяги далі зростали.

Стратегія повної відмови від російського газу в 2027 році отримала ще один виклик, додатково до вже розпочатої тенденції зі зростанням частки російського товару в імпорті скрапленого газу.

Де в цій формулі Словаччина?.

Логічно припустити, що зростання обсягів постачання через "Турецький потік" відбулося через необхідність забезпечити поставки газу для Словаччини, щоб замістити транзит територією України.

Разом із тим окремі журналісти звертають увагу, що фізичні обсяги з "Турецького потоку" до Словаччини не доходять, Словаччина може насправді брати газ з власних сховищ, які заповнені більш ніж на 40% і дозволяють країні завершити проходження зими.

Тому, схоже, трагедії в цій країні з забезпеченням газу немає.

Здається, не є трагедією і постачання газу до Словаччини в більш віддаленій перспективі.

Словацька сторона планує збільшити закупівлі російського газу вдвічі через "Турецький потік", починаючи з квітня.

Також ще у 2024 році Словаччина підписала договори про постачання газу з польською Orlen і може отримувати газ через австрійські, угорські та чеські газопроводи.

Тому варіанти в країни є.

Тим не менш, словацький прем’єр Роберт Фіцо продовжує наполягати на тому, що він хоче отримувати газ саме через територію України.

Напередодні засідання Європейської ради минулого тижня він вкотре влаштував шантаж, погрожуючи накласти вето на рішення про надання Україні фінансової та військової підтримки.

Як наслідок, у фінальному документі з’явилася фраза "активізувати зусилля для пошуку дієвих рішень щодо питання транзиту газу, беручи до уваги занепокоєння, висловлене Словаччиною".

Так би мовити, заспокоїти істерику.

Головний аргумент словацької сторони – це підвищення цін на газ в ЄС і в країні зокрема.

Хоча вони ростуть не лише через зниження російської частки в загальному імпорті газу, відновлення транзиту російського газу активно лобіюється як швидше рішення для зменшення цін на ринку.

Ймовірно, справжньою причиною для словацької сторони є не стільки цінова ситуація на ринку, скільки втрачена можливість заробляти на транзиті і перепродувати залишки газу іншим країнам ЄС.

За окремою інформацією, Словаччина заробляла на транзиті до 500 млн євро.

З імпортом газу через "Турецький потік" та інші країни така можливість фактично зникає.

Що далі з російським імпортом газу?.

По-перше, частка російського імпорту залежить від переговорів ЄС і США, які вже розпочалися.

На тлі вимог нової адміністрації США купувати більше американського газу невідомо, чи буде готовий ЄС переходити від однієї залежності (від Росії) до іншої, адже частка американського газу в імпорті вже зараз доволі висока – торік вона досягла 46%.

У лютому відбувся візит комісара ЄС з питань торгівлі Мароша Шефчовича до США, і газ точно був однією з його тем; результати домовленостей ми побачимо вже у найближчі місяці.

Крім того, країни ЄС активно шукають нові рішення для диверсифікації постачання скрапленого газу.

І хоча ця стратегія точно допоможе відмовитись від російського газу, але реалізовуватися вона буде не так швидко.

По-друге, безвітряна зима і нижчий, ніж минулого року, обсяг газу в сховищах буде змушувати ЄС і європейські компанії активніше шукати газ на ринку для підготовки до наступної зими.

Зараз ЄС обговорює, чи залишити вимогу заповнювати газові сховища на 90% напередодні зими – якщо це рішення буде прийнято, то обсяги закупівель імпортного газу в ЄС можуть зрости.

Це також буде тримати ціни на газ на доволі високому рівні, оскільки ЄС буде конкурувати з країнами Азії за ресурс на глобальному ринку.

По-третє, усе це, на жаль, даватиме додаткові аргументи словацькій стороні в її лобіюванні відновлення трубопровідного транзиту російського газу як "швидкого рішення" для ЄС.

Те, що Європейська комісія вже вдруге відклала оголошення свого плану повної відмови від російських енергетичних ресурсів, який мала оголосити 26 березня, каже, що боротьба триває.

Ймовірно, тиск від словацького прем’єра буде і на наступних переговорах.

А тому не лише партнерам з ЄС, але й українській стороні треба мати стратегію і рішення, як уникати такого шантажу.

Автор: Олена Павленко,.

президент Di.

Xi Group.