П'ять законів дурня: як розпізнати людей, які шкодять і собі, і оточуючим

У 1976 році італійський історик економіки Карло Чіполла опублікував есею "Основні закони людської дурості", яка стала класичним дослідженням природи дурості.

Він сформулював п’ять універсальних законів, що пояснюють, як дурість впливає на суспільство та індивідів. Ось ці закони:

Людина завжди недооцінює кількість дурнів серед оточуючих.

Незалежно від того, скільки дурнів ви уявляєте навколо себе, реальна їх кількість завжди більша.

Люди часто помиляються, оцінюючи інших за зовнішніми ознаками, такими як освіта чи статус. Ймовірність того, що людина є дурною, не залежить від її інших якостей.

Дурість не пов’язана з рівнем освіти, соціальним статусом чи іншими характеристиками. Вона є універсальною і рівномірно розподіленою серед усіх груп населення.

Дурень — це людина, яка завдає шкоди іншим людям без вигоди для себе або навіть собі на шкоду.

Це так званий "золотий закон дурості".

Дурні діють ірраціонально, створюючи втрати для інших і не отримуючи жодного зиску.

Недурні люди завжди недооцінюють руйнівну силу дурнів. Люди постійно забувають, що взаємодія з дурнями завжди призводить до негативних наслідків незалежно від обставин.

Дурень — це найнебезпечніший тип людини. На відміну від злочинців, які діють раціонально задля власної вигоди, дії дурнів непередбачувані й руйнівні для всіх. Вони здатні завдати шкоди суспільству більше, ніж організовані злочинні угрупування.

Чіполла також запропонував графічну модель, де всі люди поділяються на чотири категорії:

• інтелігентні (користь для себе й інших);
• простаки (шкода собі й користь іншим);
• бандити (користь собі й шкода іншим);
• і дурні (шкода для всіх).

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Дегенеративний тероризм. Чому ідея Путіна з обстрілом міст "Орешником" виглядає як крайня дурість