Чому ми почуваємося хронічно втомленими та як із цим боротися
Чому ми почуваємося хронічно втомленими та як із цим боротися

Чому ми почуваємося хронічно втомленими та як із цим боротися

Сучасний світ вимагає від нас постійної продуктивності. Насичений ритм життя часто пзбавляє нас достатнього часу для відпочинку. З'являється постійне відчуття втоми, яка свідчить не тільки про фізичне виснаження.Втома - це цілий комплекс переживань, що пов'язаний із перенапруженням нервової системи, емоційним вигоранням та втратою внутрішнього ресурсу.Сьогодні ця втома стає схожою на нову пандемію - масову, хронічну і невидиму.Gazeta.ua разом із психологинею Валерією Ковбуз продовжує серію матеріалів в яких спеціалістка надає важливі поради для покращення фізичного та психологічного стану українців.У цьому тексті спеціалістка розповідає, чому багато людей мають хронічну втому та почуваються постійно виснаженими.Ми живемо у часи надлишку інформації, шуму, контактів, очікувань. Наш мозок, як комп'ютер зі старою оперативною пам'яттю - намагається опрацювати занадто багато процесів одночасно.Сповіщення, робочі листи, новини, постійна тривога через глобальні події - все це залишає мало шансів на справжній спокій. Додаємо до цього потребу чогось "досягати", "бути корисним", "не зупинятись". У результаті - маємо ідеальний коктейль для хронічного виснаження.Багатьом із нас знайоме відчуття, ніби ми постійно втомлені, навіть якщо не робили нічого. Сил не вистачає ні на роботу, ні на спілкування, ні на звичайні побутові речі. Це не про слабкість чи лінь - це про виснаження, яке стало звичною частиною нашого життя.Постійна тривожність і невизначеність. Війна, кризи, зміни, втрата опор — усе це виснажує навіть тих, хто "тримався". Ми постійно напружені.Змішування ролей. Ми працюємо з дому, живемо на роботі, розчиняємося у ролях батьків, партнерів, колег і часто втрачаємо себе.Недостатній "якісний" відпочинок. Гортання стрічки новин або серіал до ночі - це не відпочинок. Це спроба втекти від реальності. А мозок — не обдуриш.Перший крок - визнати, що втома — це не вада і не провина. Це - сигнал. Так само, як біль у тілі, виснаження говорить: "Зупинись. Послухай себе". Ми потребуємо не ще однієї поради "організуй свій час", а внутрішнього дозволу дбати про себе.Другий крок - перевірити свій ресурс. Що вас наповнює? Коли востаннє ви щиро сміялися або просто нічого не робили, без почуття провини?І третій — щоденна турбота про себе. Це не обов'язково йога на світанку чи тиждень мовчання в горах. Іноді - це просто можливість сказати "ні", вимкнути телефон, пройтися пішки без навушників або поговорити з кимось, хто вас розуміє.Ми маємо навчитися поважати свої внутрішні батареї. Бо світ навряд чи стане повільнішим. Але ми можемо навчитись дбайливіше ставитися до себе.
Джерело матеріала
loader
loader