Попри гучні заяви про намір швидко завершити війну між Росією та Україною, президент США Дональд Трамп не лише не наблизився до миру, а й сприяє її продовженню. У політиці американської адміністрації, яка діє непослідовно та фактично йде на поступки Кремлю, є серйозні прорахунки.
Таку думку у статті для The Telegraph висловила журналістка Ліза Хаселдайн.
Під час передвиборчої кампанії Трамп обіцяв завершити війну в Україні "за 24 години". Однак майже через три місяці після повернення до Білого дому таких зрушень не відбулося. У березні представники його адміністрації заявили про оптимізм щодо досягнення перемир’я протягом кількох тижнів. Білий дім навіть розглядав можливість укладення угоди до 20 квітня, коли святкуватимуть Великдень ‒ символічної дати, яка цього року збіглася у західній і східній християнській традиції. Це могло б стати значущим досягненням для Трампа, який прагне отримати Нобелівську премію миру.
Однак напередодні Великодня стало очевидно, що очікування не справдилися. Росія розпочала новий наступ на півночі України, зосередивши понад 67 тисяч військових поблизу Сумської області. За повідомленнями, внаслідок ракетних ударів на вихідних по обласному центру загинули щонайменше 34 людини. Очільник Кремля Владімір Путін не продемонстрував готовності до компромісу, продовжуючи наполягати на умовах, які Україна вважає неприйнятними ‒ серед них демілітаризація країни, юридичне визнання окупованих територій російськими та відмова від вступу до НАТО.
Адміністрація Трампа заявляла про досягнення часткового припинення вогню на енергетичних об’єктах, однак, за словами української сторони, воно було порушене майже одразу. Тим часом спецпредставник президента США на Близькому Сході Стів Віткофф повернувся із зустрічі з Путіним у Санкт-Петербурзі без видимих результатів. Попри це Трамп у своєму зверненні в соцмережі Truth Social закликав Росію "рухатися до угоди" і заявив, що переговори "йдуть добре", хоча визнав: "Є момент, коли ви просто повинні або змиритися, або замовкнути".
Журналістка вказує на дедалі очевиднішу тенденцію: президент США, схоже, більше зосереджений на досягненні будь-якої домовленості, ніж на її змісті чи наслідках для України. Показовою стала заява посла Трампа в Україні Кіта Келлога, який припустив, що країну можна було б розділити "майже як Берлін після Другої світової війни". Згідно з цією концепцією, контроль над західною частиною мали б здійснювати Велика Британія і Франція (без участі США), а Росія отримала б контроль над східними територіями. Між сторонами могла б бути створена 18-мильна демілітаризована зона.
Хаселдайн звертає увагу на те, що такий підхід фактично означає визнання російського контролю над окупованими територіями Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей. Це відповідає пропозиціям, які висловлювали й інші союзники Трампа. Зокрема, міністр оборони Піт Геггет у лютому заявив, що вступ України до НАТО є "нереалістичним", а Віткофф минулого тижня рекомендував віддати Путіну чотири українські регіони як "найшвидший шлях до завершення війни".
На думку журналістки, якщо це і є стратегія команди Трампа ‒ продемонструвати поступливість, аби схилити Путіна до переговорів, ‒ вона навряд чи спрацює. Замість послаблення позицій, це лише може посилити апетити Кремля. Путін, а не Україна чи США, нині перебуває в більш вигідному становищі на полі бою, стверджує авторка.
"Чи це морквина, яку команда Трампа сподівається розмахувати перед Путіним, щоб заманити його за стіл переговорів? Якщо так, то вони навряд чи спрацюють: демонструючи свої найкращі переговорні карти ще до початку переговорів, ви навряд чи отримаєте якісь поступки від опонента. Для людини, яка пишається тим, що нібито досконало володіє "мистецтвом укладання угод", це дивна помилка Трампа.
Команда Трампа, швидше за все, підштовхує Путіна до того, щоб побачити, що ще він може з них вичавити. Війна в Україні наразі все ще розвивається на користь РФ, яка, на відміну від України та США, перебуває в позиції сили", ‒ зазначає Хаселдайн.
Водночас, за деякими даними, Трамп розглядає можливість введення санкцій проти так званого "тіньового" російського флоту ‒ нафтових танкерів, що забезпечують значну частину прибутків для фінансування вторгнення. Однак, як пише Хаселдайн, незрозуміло, чи зважиться він на такий крок, якщо це ще більше ускладнить дипломатичні зусилля.
Україна зберігає ініціативу в Чорному морі. Однак Трамп готовий віддати цю "карту" Путіну.
Які ризики несе для України перемир’я в Чорному морі? Чого вимагає Росія за припинення вогню?
Про це в статті "Київ має козир у переговорах із Росією. Однак Трамп може нас його позбавити" пише оглядач Володимир Кравченко.