Де сховався головний провокатор Партії Регіонів? Історія невдач колаборанта Вадима Колесніченка

Колишній народний депутат від «Партії Регіонів» Вадим Колесніченко, відомий своїми проросійськими поглядами та гострою антиукраїнською риторикою та скандальною репутацією. Після Революції Гідності у 2014 році він зник.

Соратник Януковича втік до Севастополя, де усі ці роки відчайдушно, але безуспішно намагався пролізти в органи окупаційної влади, з тріском програв усі місцеві вибори, займався бізнесом і врешті розпочав кар'єру «політичного експерта».

Нові деталі цієї історії зради розповідає «Главком».

Колесніченко та українська політика

Вадим Колесніченко – український політик, відомий своєю проросійською позицією та численними скандалами. Він тричі обирався народним депутатом України, починаючи з 2006 року. Входив до комітету з питань правосуддя, очолював підкомітет з питань звільнення суддів, а також був заступником голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді. 

У 2010 році Колесніченко опинився в центрі скандалу, коли під час інтерв'ю використав термін «дебіл», коментуючи питання, пов'язані з Севастополем та Чорноморським флотом. Крім того, у 2013 році він виступав проти законопроєкту про обов'язкове складання іспиту з української мови для претендентів на державні посади, називаючи його проявом фашизму. У 2015 році екснардеп від Партії регіонів Колесніченко врешті назвав Росію своєю батьківщиною.

Колесніченко активно лобіював широке використання російської мови в Україні, очолюючи Всеукраїнську громадську організацію «Російськомовна Україна». Одним з найбільш резонансних епізодів його депутатської діяльності стало співавторство скандального «мовного закону Ківалова-Колесніченка». Цей закон викликав масові протести та обурення в українському суспільстві.

Після Революції Гідності у 2014 році Вадим Колесніченко достроково склав депутатські повноваження та евакуювався до Севастополя, де сприяв анексії Криму Російською Федерацією. На окупованій території Севастополя Колесніченко очолив місцеву організацію російської партії «Родіна» та намагався двічі обратися до так званих «Законодавчих зборів Севастополя», але зазнав невдачі. Його партія не подолала прохідний бар'єр, а сам він програв вибори в окрузі. У 2017 році Колесніченко також намагався балотуватися на посаду «губернатора» Севастополя, але окупаційна влада «віддячила» зраднику України і… не допустила його до виборів.

На початку листопада 2024 року за матеріалами ДБР Шевченківський районний суд Києва засудив Колісніченка до п'яти років позбавлення волі за підбурювання працівників міліції до перевищення влади із застосуванням насильства та розпалювання національної ворожнечі й ненависті. 

Також торік Колесніченку було повідомлено про підозру в державній зраді, розпалюванні національної ворожнечі та виправдовуванні збройної агресії РФ проти України. Слідство встановило, що він публічно заперечував українську державність та підтримував агресивні дії Росії.

Отримуючи ляпас за ляпасом від окупаційної влади, Колесніченко не припиняє славити Росію і намагається заробляти, якщо не політикою, то підприємництвом. 

Бізнеси та суди

Цього року колишній «регіонал» Вадим Колісниченко зареєстрував товарний знак, співзвучний з назвою фірми, яка йому належить – «Пласт полімер». Про це повідомляє «Главком» з посиланням на російську Федеральну службу з інтелектуальної власності.

Заявку на патент товарного знаку «Пласт полімер виробнича компанія» було подано ще у грудні 2023 року, але російська служба видала рішення тільки цьогоріч – 7 лютого. Правовласником цього товарного знаку ТОВ «Пласт полімер» буде до 2033 року.

Згідно з російськими реєстрами, ТОВ «Пласт полімер» на 50% належить Вадиму Колесніченку, він же у цій фірмі й генеральний директор. Інша половина належить Синіциній Тетяні – і це єдиний бізнес, який їх поєднує. 

Фірму було зареєстровано у квітні 2023 року в Севастополі. Основний вид діяльності ТОВ – виробництво пластмасових виробів. У 2024 році виторг «Пласт полімеру» склав 3 млн рублів. Таким чином це товариство посіло 22 місце у рейтингу севастопольських підприємств, які працюють у галузі виробництва пластикової продукції.

Окрім вказаного підприємства, офіційно Вадиму Колесніченку в Севастополі приносить дохід іще ТОВ «Бімс». Це підприємство з’явилося у його власності на початку 2023-го. 

Основний вид діяльності цього ТОВ – оренда та управління власним або орендованим нерухомим майном. Також фірма може здійснювати торгівлю харчовими продуктами та тютюновими виробами й досліджувати кон'юнктури ринку, вивчати громадську думку. За 2024 рік виторг «Бімсу» склав 692 тис. рублів.

У березні 2025 року департамент майнових та земельних відносин Севастополя подав до суду на ТОВ «Бімс» через борг у понад 2 млн рублів. Про це «Главком» дізнався з російського судового реєстру. Як стало відомо з матеріалів справи, позивач вимагає від компанії сплатити заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою, а також нараховані штрафні санкції. Зазначена сума накопичилася за період з 22 грудня 2014 року по 30 вересня 2024 року. З цієї суми 1,3 млн рублів становить безпосередньо орендна плата, 131,4 тис. рублів – пеня за прострочення платежу і 742,6 тис. рублів – відсотки за користування чужими грошовими коштами.

І це не єдина справа щодо заборгованостей бізнесу Колесніченка, яку розглядає так званий Арбітражний суд Республіки Крим. У січні 2024 року окупаційна адміністрація Керчі подала до суду на ТОВ «Русский мельник». Предметом спору стало стягнення з компанії заборгованості з орендної плати за земельну ділянку та пені у розмірі 262,9 тис. рублів. У вересні 2024 року представники обох сторін подали спільне клопотання про затвердження мирової угоди. У результаті домовилися розірвати договір оренди земельної ділянки площею 142,5 тис. кв.м., а окупаційна російська влада Керчі зобов'язалася не нараховувати орендну плату за вказаним договором.

ТОВ «Русский мельник» було зареєстровано у Севастополі у 2018 році. На той момент Вадим Колесніченко та його батько, Василь Корнійович Колесніченко, мали в компанії частку у 50% на двох. Згодом Вадим Колесніченко став єдиним власником фірми, що займалася виробництвом продуктів борошномельної та круп'яної промисловості. Після закриття судової справи, про яку «Главком» згадував вище, ТОВ ліквідував сам власник.

Ще один невдалий бізнес Колесніченка був юридично зареєстрований у Краснодарі. Транспортне ТОВ «Торнадо» у 2021 році заснувала й була єдиною власницею тамтешня підприємниця Олександра Лугова. У лютому 2022 року 50% цієї компанії опинилися у руках колишнього українського політика Колесніченка. Але вже у травні 2022-го Колесніченко вже не мав стосунку до цього ТОВ. У 2023 році компанію було ліквідовано, адже Олександра Лугова збанкрутувала.

Кар’єра на телебаченні

Не щастить у бізнесі – пощастить у медіа. Певно, так вирішив Колесніченко, який має власну «аналітичну» програму на телеканалі «Перший севастопольський», названу на його ж честь: «Підсумки з Вадимом Колесніченком». На російській платформі RuTube телеканал має відповідний плейлист, який містить понад чотири сотні випусків цієї програми. Шоу виходить суботами о 20:00, і в ньому Колесніченко у саркастичному стилі «аналізує» світові події. Звісно ж, у цій програмі Росія представляється у найсильнішій та найвигіднішій позиції. Наприклад, у випуску від 5 квітня 2025 року він так коментує нові імпортні мита, запроваджені Дональдом Трампом: «А ми-то в цьому випадку виграємо. Євросоюз, економіку якого і так трясе, який зав'язаний на ринок США, втрачає дуже великий ринок – тут уже не до агресії проти Росії».

«Главкому» вдалося знайти вірш, присвячений телевізійній програмі імені екснардепа. Авторка на ім’я Ларида Кузнєцова опублікувала його на популярному у російських поетів-аматорів майданчику stihi.ru у травні 2024 року. У своєму творі Кузнєцова називає «Підсумки з Вадимом Колесніченком» «найправдивішою, сміливою та злободенною» програмою.

Перебувати у статусі політичного експерта на теренах російських ЗМІ Колесніченку дозволяє статус голови президії Міжнародної ради російських співвітчизників – представницького органу, що покликаний сприяти єдності російських співвітчизників за кордоном та їхній взаємодії з Росією.

І ще один штрих до портрета скандального екснардепа. Вище «Главком» згадував про його батька – Василя Корнійовича Колесніченка, який у період з 2018 по 2022 рр. мав з сином спільний бізнес. У спробах виправдати свої пропагандистські наративи, у 2009 році під час свого виступу на сесії, Колесніченко… поховав власного батька. 

Обґрунтовуючи внесення законопроєкту «Про заборону реабілітації і героїзації фашистських колабораціоністів 1933-1945 років», Колесніченко сказав (мовою оригіналу): «Именно поэтому во исполнение принципов устава и резолюции Организации объединенных наций, приговора и устава Нюрнбергского трибунала во имя светлой памяти миллионов украинцев, отдавших свою жизнь борьбе с фашизмом и памяти моего отца, который сгорел в танке в Белоруссии, защищая советскую Родину от немецко-фашистских оккупантов...».

Згідно з біографічними даними Вадима Колесніченка, він з'явився на світ орієнтовно через 15 років після згаданих ним подій у Білорусі. Його батькові ж на час інциденту мало б виповнитися приблизно вісім років.

Маргарита Огнева, «Главком»