Нам не дають вибору, – психологиня пояснила, чому не слід публікувати деякі фото після обстрілів

Психологиня Олена Шершньова в етері 24 Каналу висловила думку, що кожен журналіст самостійно для себе ухвалює рішення, де проходить межа етики. З її слів, такі кадри можуть завдати людям первинної та повторної травматизації.

Які можуть бути наслідки для людей від чутливого контенту?

Психологиня розповіла про власний кейс з цього приводу. У свій час до неї по допомогу звернулась жінка після того як побачила відео, де обезголовлюють українського військового. Після цих кадрів вона не могла спати в темряві, а тільки з увімкненим світлом, а сон став переривчастий.

"Ця травматизація реальна для кожного з нас, коли ми бачимо незаблюрені знімки, коли нам не дають вибору чи бачити той шок-контент, чи ні. Я вже мовчу про етичний бік питання, про те, що у зображених на кадрах загиблих є родичі, які все це можуть важко переживати. Стосовно пам'яті загиблих це теж буває надто неетично", – вважає Шершньова.

Психологиня впевнена, що можна знайти баланс. З її слів, показуючи реалії війни та не викривлюючи факти, все одно варто пам'ятати про етику.

"Коли фільмують масштаби вибуху, кількість жертв, то чи принципово показувати саме оголене тіло людини? В таких деталях і полягає порушення етики, яке не впливає кардинально на рішення міжнародного суду, але може образити почуття родичів цієї людини, травматизувати тих, хто побачить цей знімок" – зауважила Шершньова.

Якщо такий кадр потрапить на очі дітям, тоді, зі слів психологині, це буде для них подвійна травма, бо вони побачать не лише вигляд мертвого чи пораненого, а ще й оголених його частин тіла. Це все, як пояснила Шершньова, може бути надзвичайно небезпечно для психіки.

Перше, на чому я б наголосила, це те, що має бути вибір у людини: бачити цей контент чи ні. Зараз соцмережі пропонують таку функцію і попереджають про чутливий контент. Закликаю всіх своїх клієнтів не переглядати його, а отримувати інформацію у текстовому варіанті,
– озвучила психологиня.

Журналістам, які працюють в умовах війни, на власні очі бачать горе, також варто дбати про свій ментальний стан. Психологиня пригадала приклад ситуації довкола знімка Кевіна Картера у 90-х роках. Він сфотографував дівчинку в Судані, яка була зморена голодом, повзла до табору, біля неї очікував її смерті стерв'ятник.

"Фотограф замість того, аби допомогти дитині, фільмував це і підбирав ракурс для знімка. Він отримав Пулітцерівську премію. Тоді теж була дискусія щодо цього, хтось казав, що без цього фото не вдалося б привернути уваги до Судану, а інші казали, що не допомогти дитині було не по-людськи", – розповіла психологиня.

Нагадаємо, що у відповідь на критику фотографи Костянтин та Влада Ліберови пояснили, що взявли до уваги бажання низки користувачів соцмереж і видалили свій знімок, де була зображена поранена після обстрілу жінка. Однак вони зазначили, що на фото не було видно її обличчя і наголосили, що документалістика потребує жорсткої правди.