/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F53%2F10dc4e5f2d16d1c9a1df0607ada48bdb.jpg)
Спадкоємець Путіна: кого і коли володар Кремля бачить наступним президентом Росії
Володимир Путін заявив, що постійно думає про ймовірних наступників. Хто, чому та за яких обставин може претендувати на цю роль, з’ясовував Фокус.
В інтерв’ю відомому росiйському пропагандисту Павлу Зарубіну для документального фільму «Росія. Кремль. Путін. 25 років» президент РФ дав зрозуміти, що коли вирішить йти з займаної посади, то не призначатиме собі одного наступника, а відбере кількох людей.
«Я постійно думаю про наступника, але, зрештою, вибір буде за росіянами. Повинні з’явитися одразу кілька людей, які б змогли домогтися довіри народу», — підкреслив Путін.
Найближчі родичі, друзі і колишній охоронець: хто замість Путіна
Як відомо, наступні президентські вибори у Росії заплановані на 2030 рік. При цьому після конституційних поправок зразка 2020-го, які фактично обнулили попередні терміни, 72-річний Путін на майбутніх виборах може балотуватися знову. Між тим, як у росЗМІ, так і в західних медіа систематично з’являється інформація про те, хто може стати наступником Путіна.
Стандартний, так би мовити, набір складається з трьох прізвищ: експрезидента, а нині заступника глави росРадбезу Дмитра Медведєва, діючого прем’єра РФ Михайла Мішустіна та помічника Путіна, екссекретаря РНБО РФ Миколи Патрушева. Досить часто у цьому контексті фігурує син Патрушева — Дмитро, який наразі обіймає посаду віце-прем’єра РФ.
Серед гіпотетичних наступників Путіна також називають: 69-річного секретаря російського Радбезу Сергія Шойгу, міністра оборони Андрія Бєлоусова, одного з братів Ковальчуків, заступника глави адміністрації президента РФ Сергія Кирієнка, мера Москви Собяніна, губернатора Білгородської області В’ячеслава Гладкова, а також очільника Російського фонду прямих інвестицій (РФПІ) Кирила Дмитрієва.
Суттєва політична вага уродженця Києва, 49-річного Дмитрієва, який наразі є ключовим перемовником Кремля з Білим домом, на переконання експертів, обумовлена, передусім, тим, що його дружина Наталія Попова була однокурсницею і досі залишається близькою подругою молодшої доньки Путіна Катерини Тихонової. Власне, сама Тихонова, як і її старша сестра Марія Воронцова, також досить часто фігурують у шорт-листі ймовірних наступників Путіна.
До гіпотетичних спадкоємців Кремля можна віднести і колишнього охоронця Путіна, а нині помічника президента РФ та секретаря Державної ради Росії Олексія Дюміна. Принаймні його фігуру всерйоз розглядають аналітики Центру російських і євразійських досліджень ім. Девіса при Гарвардському університеті. Зазначається, що 52-річний Дюмін досить популярний серед російських військових та пропагандистів і є надзвичайно близьким до Путіна, якого у 2016 році, будучи охоронцем, врятував від ведмедя в горах.
Так звані ліберальні росЗМІ пишуть, що, очолюючи раніше Тульську область, Дюмін у своїй діяльності виходив далеко за межі губернаторських повноважень, зокрема, приймав безпосередню участь в операції щодо анексії Криму, а також курував процес евакуації з України до РФ президента-втікача Януковича. Крім того, повідомляється, що далеко не останню роль Дюмін відігравав в розв’язанні кризи, яка виникла під час відомого бунту колишнього путінського повара, нині покійного Євгена Пригожина.
З якою метою Путін оголосив конкурс кандидатів в наступники
Путін, говорячи про те, що постійно думає про своїх наступників, намагається запустити процес конкуренції різних башт Кремля, вважає політолог Олексій Якубін. Зокрема, у розмові з Фокусом експерт зауважив: «По суті, Путін відкрив конкурс потенційних наступників, в ході якого учасники мають демонструвати лояльність та ефективність з тим, аби отримати «приз». Для політичних режимів, де очільники знаходяться біля владного керма досить тривалий час, така тактика є достатньо популярною. З іншого боку, заяву Путіна про наступників можна розглядати під призмою його прагнення переорієнтувати підкилимну боротьбу у своєму оточенні. Інакше кажучи, Путін хоче, щоб вони боролися, як то кажуть, не на життя, а на смерть, не з ним, а один з одним. Таким чином, умовно ліберально-капіталістичне оточення, пов’язане з Дмитрієвим, конкуруватиме з «новим Жириновським» в обличчі Медведєва та іншими групами впливу. До речі, не забуваймо і про Кадирова, котрий на фоні невпинного зростання мусульманського населення в Росії, теж неодноразово натякав про свої амбіції у якості наступника Путіна. Одним словом, боротися буде кому».
На переконання політолога, саме на переорієнтацію усіх груп впливу на взаємну боротьбу скерована заява Путіна про наступників: «Запустивши процес внутріполітичного дербі, Путін хоче зайняти нішу своєрідного арбітра. При цьому, в контексті кандидатур розглядаються й умовно династичні речі. Наприклад, у якості наступниці називається щонайменше одна з доньок Путіна».
Між тим експерт не виключає, що зрештою ми можемо стати свідками досить непрогнозованих кульбітів. «Путін може переформатувати правлячу верхівку РФ так, щоб після закінчення його терміну діяло політбюро на кшталт того, яке є в Китаї. Це – умовно радянська модель, де був генсек і кілька знакових фігур в політбюро. Втім, не виключено, що Путін захоче обрати іспанську модель, яку в 70-х роках впровадив диктатор Франко, відновивши в країні монархію. До речі, тоді це дозволило Іспанії вийти з міжнародної ізоляції, зосередившись на євроінтеграції, тощо. З огляду на імперські фантазії Путіна та його оточення, такий сценарій не видається таким вже фантастичним», — підсумував Олексій Якубін.
Чи дійсно тема наступників є елементом гри для рос еліти
Своєю чергою політолог Олег Постернак у розмові з Фокусом робить наступний акцент: «Слід усвідомлювати, що тема наступників Путіна, яка то вибухає в інформаційному просторі, то затихає, апріорі пов’язана з кейсом транзиту влади у РФ. Як правило, історія з гіпотетичними наступниками керується Кремлем задля виявлення представників тих чи інших груп в оточенні Путіна, які мають відповідні амбіції. До речі, на станом на сьогодні багато хто, кого раніше сватали в наступники, вже випав з кремлівської обойми. В цьому контексті можна згадати колишнього міністра оборони РФ Сергія Іванова. В той же час повністю знищений репутаційно Дмитро Медведєв, який досить активно коментує російсько-українську війну та глобальний порядок денний загалом, але де-факто перетворився на клоуна».
Наголосивши на тому, що тема наступників Путіна є достатньо маніпулятивною, експерт додав: «Крім того, даний кейс – це елемент гри в середовищі російської еліти, який в будь-якому випадку слугує лише прикладним інструментарієм для досягнення цілей Путіна».
Загалом, свіжа заява Путіна про своїх наступників, на переконання Олега Постернака, обумовлена кількома факторами. По-перше, таким чином очільник Кремля реагує на часові виклики: «Дата 25 років президентства Путіна викличе у свідомості середньостатистичного росіянина запитання про те, а що ж буде далі, вже після Путіна. Тому, навіть попри те, що термін панування Путіна ще досить значний, тему наступника Кремлю все рівно потрібно підіймати».
По-друге, на думку політолога, говорячи про ймовірних наступників, Путін проводить своєрідне тестування свого оточення. «Путінське середовище — це комбінація різних груп при владі і ось він зондує ґрунт. В цьому сенсі часто говорять про сина Патрушева Дмитра, а також помічника Путіна Дюміна, але Путін фактично відкриває кастинг для всіх охочих», — наголошує експерт.
Кастинг охочих, прогнозує Олег Постернак, триватиме роками, адже це певна політична традиція в РФ. В цьому контексті політолог нагадує, що свого часу Єльцин також постійно перебирав наступників, говорячи то про Кирієнка, то про Нємцова, а часто й про тодішнього прем’єра Степашина.
Експерт вважає, що за підсумками виборів 2030 року Путін залишиться в президентському кріслі, а його заяви про наступників є ознакою стратегічного мислення на перспективу.

