/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F35%2F9a8f582fc0624d5865ef1a5086497ed7.jpg)
Украинский план Орбана. Как венгерский лидер хочет использовать Украину для победы на выборах
Якщо людина, яка нічого не знає про Угорщину, у ці дні раптом опиниться на вулиці Будапешта, Дебрецена чи будь-якого іншого угорського міста – то може скласти хибну думку про те, хто є найпопулярнішим політиком у цій країні.
Ні, йдеться зовсім не про Віктора Орбана.
Угорщина буквально завішана однотипними плакатами, постерами та білбордами із зображенням Володимира Зеленського на передньому плані.
А позаду нього, на фоні – президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн та євродепутат, президент Європейської народної партії Манфред Вебер.
Втім, для читачів "Євро.
Правди" очевидно, що це не є знаком поваги до нашої держави чи чогось подібного.
Ці плакати, листівки і рекламні газети з гаслом "не дамо їм вирішувати замість нас" є частиною масованої кампанії Орбана з генерації ненависті до України серед угорців.
Ну, і до Брюсселя заодно.
Будапешт не вперше розпочинає публічну гру проти України, щоб у фіналі поступитися.
Загальновідомою класикою стала історія про те, як угорський прем'єр "вийшов на каву" на саміті ЄС у грудні 2023 року, коли там голосували щодо питання про перехід України до наступної стадії у вступному процесі.
Та дипломати знають, що подібних історій було набагато більше, просто вони не привертали аж такої уваги.
Це створило небезпечну ілюзію, що після сеансу шантажу Орбан все одно погодиться.
Втім, тепер ситуація принципово інша.
Менше року лишилося до виборів в Угорщині, на яких ставки для Орбана надзвичайно високі: уперше з 2010 року він має усі шанси втратити владу.
На кону не тільки посади та гроші: для близького кола корумпованого прем'єра Угорщини відставка може обернутися тюремними термінами або потребою втекти з країни.
А для нас головна проблема у тому, що Орбан обрав Україну головною темою своєї кампанії.
Атака на Україну та її європейське майбутнє, створення з неї "ворога", що загрожує існуванню угорської держави – ідея, навколо якої угорський прем'єр намагається згуртувати свій електорат.
І цей опис – не перебільшення.
Тобто зараз не йдеться про торгівлю Орбана з Брюсселем, як це було досі.
Важлива деталь: Орбану потрібно підживлювати легенду про "українське втручання" в угорську політику.
На жаль, за останні дні Київ припустився кількох помилок на угорському напрямі, давши угорському режиму саме те, чого він прагне (втім, цьому питанню ЄП планує присвятити окрему статтю).
А ще треба усвідомлювати, що шанс на перемогу Орбана є чималим.
Угорський лідер, боючись поразки, готовий переступити усі червоні лінії; зокрема, зараз він готує "закон про іноагентів" путінського зразка, щоби закрити незалежні медіа у країні.
Тож є шанс за рік отримати ще небезпечнішого Орбана, для якого міф про "українську загрозу для Угорщини" стане чимось на кшталт національної ідеології.
Наразі в України та Європи є лише одна можливість змусити Орбана змінити цей наратив.
Вона потребує втручання Дональда Трампа, і це непросто.
Але цю можливість необхідно використати.
Не референдум, але про Україну.
Спершу про безпосередні наслідки.
Посадовці України та ЄС неодноразово заявляли, що під час польського головування, тобто до кінця червня 2025 року, Євросоюз точно почне практичні переговори про вступ України.
Питання було лише у тому, скільки кластерів відкриють – чи то два, чи то три.
Україна ставила за мету відкриття трьох кластерів – "Основи", "Внутрішній ринок" та "Зовнішні відносини".
Всього переговорні глави поділені на шість кластерів, тобто йшлося про відкриття половини переговорних глав, і це дуже амбітно.
Усі ці плани, по суті, перекреслені.
Зараз джерела "Європейської правди" погоджуються: шанси на відкриття першого кластера, тобто на практичний початок вступних переговорів, у цьому півріччі дорівнюють нулю.
Віктор Орбан не лише поставив за мету заблокувати відкриття переговорів, а й зробив усе, щоб іншого шляху в нього просто не було.
І не лише через Україну.
Річ у тім, що для Орбана чинний уряд Польщі, який головує в ЄС до кінця червня, є одним з ключових противників всередині ЄС.
Дарувати Дональду Туску таке досягнення, як успіх на українському напрямку, Орбан точно не стане.
Ще на початку року, коли наміри блокування України не були остаточно сформовані, в Угорщині придумали механізм, як загальмувати це принаймні до кінця червня.
Для цього Орбан оголосив так звані "національні консультації" щодо України і її вступу в ЄС.
Ці "консультації" триватимуть до 20 червня.
А далі на політичне рішення і на проведення міжурядової конференції просто не лишиться часу.
Ще одна деталь: Орбан ще зо три місяці тому оголосив, що надалі буде керуватися думкою, яку на цьому опитуванні висловлять громадяни.
Але навіть це не було сигналом тривоги ані для Брюсселя, ані для українських фахівців, які опікуються Угорщиною.
Варто зауважити: немає сумніву в тому, що учасники угорського "опитування" одноголосно виступлять проти вступу України в ЄС.
Віктор Орбан проводить подібні "національні консультації" з різних питань з 2006 року і щоразу отримує понад 95% "за".
Процес побудований так, що інший результат просто неможливий.
Запитання цього опитування завжди формуються гранично маніпулятивно і де-факто не передбачають іншої відповіді, ніж та, якої чекає уряд Орбана (наприклад, вони звучать на кшталт "Вступ України в ЄС розвалить економіку Угорщини.
Чи підтримуєте ви це?").
Це – не референдум, а агітаційна кампанія, що проводиться коштом уряду.
І юридично його висновки не мають ваги.
Саме тому це спершу видавалося лише черговим піар-кроком.
Адже Угорщина за три роки вже втретє проводить такі "нацконсультації" саме щодо України.
У 2023 році Орбан також питав угорців щодо вступу України, отримав майже одностайне "проти" – і це не завадило йому після цього дати Києву зелене світло для кількох кроків у вступному процесі.
У 2022 році "нацконсультації" Орбана дали 97% проти запровадження санкцій щодо Росії.
Але це не завадило ЄС запровадити вже 17 санкційних пакетів за час повномасштабної війни; до того ж чотири рази на рік країни ЄС мають голосувати за продовження санкцій в цілому.
Кожне з цих рішень потребувало одностайності.
Тобто кількадесят разів угорський уряд голосував "за" або утримувався, тобто "виходив на каву" – хоча перед тим шантажував колег, що все заблокує.
То чому ж зараз ситуація інша?.
Як Україну роблять "ворогом".
"Європейська правда" вже розповідала про те, що угорські вибори 2026 року – особливі.
Уперше з 2010 року, коли почався безперервний період правління Орбана в Угорщині, його партія "Фідес" може втратити владу (детально читайте у статті "Орбан без правил: як влада Угорщини готується до поразки на виборах").
На чотирьох попередніх виборах Віктор Орбан досягав абсолютної перемоги і отримував конституційну більшість, об'єднуючи виборців у опорі ворогу, чи то противнику – не обов'язково реально існуючому.
На перших виборах це були соціалісти, що керували урядом перед Орбаном.
Потім, коли звинувачувати попередників стало недостатньо – Орбан будував кампанію навколо зовнішнього противника.
Кілька разів цю роль виконував Джордж Сорос, кілька разів – Єврокомісія, також "загрозою угорської нації" оголошували мігрантів (хоч ті й не прагнули оселитися в Угорщині) та європейські цінності.
Один раз "ворог" змінився вже у розпал кампанії.
Це сталося у 2022 році.
Тоді кампанія Орбана починалася як антиєвропейська і концентрована на традиційних угорських цінностях.
Але почалася повномасштабна війна, і саме вона обійняла роль головного емоційного тригера.
Орбану за допомогою державної машини пропаганди вдалося створити у виборців враження, що антиорбанівські партії хочуть втягнути угорську армію у війну проти Росії.
Останні тижні довели, що "ворогом-2026" Орбан визначив Україну.
Оновлена риторика Віктора Орбана виходить далеко за рамки "нацконсультацій".
Прем'єр Угорщини (а слідом за ним й інші посадовці) послідовно переконує своїх виборців у тому, що всі біди та проблеми, які є в Угорщини, мають одну спільну причину: Україну.
Навіть економічна стагнація Угорщини за останнього уряду Орбана відбувається суто через те, що європейські держави допомагають Україні – бо, мовляв, ці гроші Брюссель забирає в угорців.
"Мішки з грошима – до речі, і нашими грошима – вивозять з Європи в Україну", – переконував Орбан своїх слухачів 2 травня в ефірі пропагандистської програми "Доброго ранку, Угорщино!", яку прем'єр щоп'ятниці веде в ефірі "Радіо Кошут", де-факто підконтрольної уряду радіостанції.
А євроінтеграцію України у цій же програмі Орбан визначив головною, екзистенційною загрозою для Угорщини.
"Ми повинні цьому запобігти, бо це призведе Угорщину до банкрутства.
Давайте відверто: членство України в Європейському Союзі призведе до банкрутства угорської економіки, тому ми повинні цьому запобігти", – пояснив він.
За словами Орбана, у разі вступу ЄС буде змушений залізти у історично високі борги "для фінансування членства України".
"Цей борг збанкрутує нас, ми не зможемо його повернути.
Наші діти та онуки будуть обтяжені цим боргом.
Тому зараз необхідно запобігти смертельному рівню боргу Європи", – додав прем'єр.
"Альфа і омега, початок і кінець усього, найважливіший момент – це те, що не можна допустити, щоб Україна стала членом Європейського Союзу".
Те, що цього не бачать ключові столиці ЄС, на кшталт Берліна та Парижа, які забезпечують основні внески у бюджет Євросоюзу – Орбан пояснює тим, що інші держави виграють від членства України, "бо їхні великі компанії вже працюють в Україні".
"А є ті, хто за це заплатить – це Угорщина.
Ми за це заплатимо, ми збанкрутуємо", – наполягає голова уряду.
Навряд чи є потреба доводити, наскільки економічно безглуздими є ці пояснення.
Однак коли вони повторюються щодня "з кожної праски" – дедалі більше угорців сприймають їх як факт.
А оскільки за чинного уряду Орбана Угорщина відчуває серйозні економічні проблеми, багатьом його риторика "заходить".
Російський шлях Віктора Орбана.
Штучне створення "української загрози", яка, мовляв, ставить під питання виживання угорської нації як такої (звучить дико і безглузду, але це є дослівним урядовим наративом) – це важливий елемент виборчої стратегії Орбана, але недостатній.
Її другий елемент – це необхідність пов'язати цю "українську загрозу" з політичними противниками Орбана.
Цим угорський прем'єр та його уряд також системно займаються.
В усіх виступах Орбана поруч зі згадкою України як великої біди звучить теза про те, що угорська опозиційна партія "Тиса", а також Європейська народна партія, до якої "Тиса" входить – виступають за вступ України в ЄС, за допомогу Україні тощо.
Наскільки ефективно Орбану вдається просувати цю думку – сказати складно, адже сама "Тиса" та її лідер Петер Мадяр від заяв щодо України утримуються.
А рейтинги "Тиси", попри всю пропаганду режиму Орбана, наразі не падають.
Також у цій задачі Орбану дуже шкодить те, що він не до кінця монополізував медіаполе Угорщини.
У країні є один вільний телеканал (RTL, що належить люксембурзько-німецькій медіагрупі) та кілька доволі потужних, якісних інтернет-порталів, у тому числі з донорським фінансуванням.
Місяць тому, у статті "Орбан без правил", "Європейська правда" прогнозувала, що у разі, якщо зусилля Орбана не матимуть успіху – чинний угорський режим не зупинять жодні червоні лінії, які є обов'язковими для держав ЄС.
Саме це відбувається зараз.
Нещодавно в Угорщині з'явився новий орган – Офіс із захисту суверенітету, перед яким уряд поставив задачу визначати організації, які отримують фінансування з-за кордону.
Якщо вам здалося, що це копіювання російського закону "про іноагентів", то вам не здалося, це так і є.
Можливо, єдина відмінність – поетапність підходу.
Спершу Офіс із захисту суверенітету мав тільки визначати негідні організації, але не карати їх, однак було очевидно, що й цей крок готується.
Тепер Будапешт переходить до другого етапу.
У ніч на середу у базі парламенту з'явився проєкт закону "Про прозорість суспільного життя", який наділяє цей офіс довільними, нерегульованими повноваженнями.
По суті, у разі ухвалення цього закону новий орган матиме змогу змусити будь-яку громадську організацію або медіа припинити діяльність, якщо її визначать такою, що виконує функції політичного впливу з використанням іноземних ресурсів.
"Доброго ранку, Росія",.
написав у середу один з ключових незалежних порталів Telex.
"Сьогодні вранці ми прокинулися в Росії, – прокоментував ініціативу експрезидент опозиційної партії Momentum Андраш Фекете-Дьор.
– Який наступний крок, прем'єр-міністре? Заборонити опозиційні партії? Закриєте опозиційних політиків у в'язниці? Чи підете ще далі?".
Значна кількість авторитетних угорських організацій виступили зі спільним зверненням про те, що Орбан готується демонтувати залишки угорської демократії.
Чимало спостерігачів сходяться на думці, що перед ухваленням закон змінять, бо зараз він надто неконкретний.
Доходить до смішного (і сумного водночас) – аналіз свідчить, що Орбан пропонує карати за ведення незалежних медіа на кошти західних донорів суворіше, ніж за пропаганду нацизму.
Але хай якими будуть зміни, режим Орбана напевно лишить для себе можливість зачистити медіаполе у критичній ситуації.
Не зважаючи на будь-яку можливу реакцію Брюсселя, Берліна або будь-кого ще.
Бо на цих виборах на кону – занадто багато.
Хто може "зламати" Орбана.
Для України цей розвиток має кілька дуже негативних наслідків.
Довгострокова загроза – це саме по собі створення з України образу ворога в Угорщині.
Зважаючи на і без того непросту історію відносин, це може мати тривалий отруйний вплив на взаємини.
Друга, безпосередня загроза – це блокування руху України до ЄС.
Тут Орбан гранично чіткий і каже, що його мета – зупинити процес у зародку, поки вступні переговори не почалися.
А отже – він наполягатиме на збереженні свого вето.
"Якщо каток (перебіг переговорів.
– ЄП) вже рухається вперед на повній швидкості, і якщо через два-три роки ми підійдемо до остаточного рішення, буде дуже важко.
Адже зупинити машину, яка вже набрала обертів, набагато складніше, ніж не дати їй набрати обертів", – пояснив він у черговому ефірі програми "Доброго ранку, Угорщино!".
Та найбільш небезпечним є варіант, якщо після такої маніпулятивної кампанії, витративши рік на доведення угорському суспільству, що Україна є його ворогом, Орбан знову переможе на виборах.
А таку можливість – не виключити, зважаючи на готовність чинного режиму вести політичну битву без правил.
У такому разі навіть Віктору Орбану з його машиною пропаганди буде украй складно розвернути цей наратив.
Та й потреби у цьому не буде – бо якщо пропаганда працює, то навіщо її скасовувати?.
Це, по суті, може заблокувати Україні рух до ЄС на роки, якщо не назавжди – бо ми будемо змушені пропустити вперед інших кандидатів, і політичне "вікно розширення" закриється.
Цього сценарію треба уникнути.
За будь-яку ціну.
Проблемою є те, що тепер не варто сподіватися, що проблему Орбана вирішить Брюссель, як це було усі попередні рази.
І не лише через те, що для Орбана це – не питання торгівлі з Брюсселем.
Так само і Брюссель зараз не готовий "купувати" у Орбана додаткові поступки, як це було раніше, коли в обмін на голос за підтримку України уряд Орбана отримував якісь фінансові вливання, розблокування фондів тощо.
Тепер цього не буде.
Чинний угорський режим "дістав" у ЄС буквально всіх, і щоб наблизити його падіння, Євросоюз не має наміру робити для Угорщини фінансових подарунків.
Утім, є інший – напевно, єдиний шлях, який може спрацювати.
Він проходить через Вашингтон.
Для Орбана одним зі стовпів його влади та іміджу в Угорщині (та й за кордоном теж) є добрі відносини з Дональдом Трампом.
Однак джерела свідчать, що між ними не все так добре, як видається.
Нещодавно Будапешт відвідав син президента США Дональд Трамп-молодший.
Але всіх здивувало, що він відмовився від поїздки в МЗС на запрошення міністра Петера Сійярто (хоча в МЗС навіть почали збирати лояльних журналістів) і провів із Сійярто лише коротку зустріч на полях бізнес-форуму.
Коротку і, як кажуть, неприємну: Трамп-молодший пояснив, що Угорщина має змінити свої відносини з Китаєм.
Але проблема Орбана – у тому, що на цей крок він піти точно не зможе.
А тому – може бути готовий виконати інше прохання, якщо таке надійде.
А Трамп має що попросити.
Адже Орбан саме зараз руйнує його мирні зусилля щодо України (і без того не надто вдалі).
І це не перебільшення.
Частиною будь-яких мирних планів та ідей, які виходили з Білого дому, є згода на вступ України до ЄС.
Це – неодмінна умова будь-якого довготривалого перемир'я.
Але якщо її блокує Орбан, то про що можна говорити?.
Інше питання – як донести цю просту думку особисто до Трампа… Але це – можливо.
Якщо Урсула фон дер Ляєн, Емманюель Макрон, Фрідріх Мерц тощо у своїх розмовах з Трампом хоча б коротко згадають про це – позиція Трампа може стати геймченджером.
Так, це непросто.
Але ризики, які виникають, якщо цього не зробити, є занадто високими.
Автор: Сергій Сидоренко,.
редактор "Європейської правди".

