/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F1%2F9d42e761dbabeef94591225588ecd583.jpg)
Трамп вмиває руки: США більше не будуть навіть посередником між Україною та Путіним
Хоча одразу після цього президент США заявляв, що наступний після Стамбула раунд переговорів між Україною та Росією може відбутися у Ватикані.
«Ватикан в особі Папи Римського заявив, що був би дуже зацікавлений у проведенні переговорів.
Нехай процес розпочнеться!», — дописував Трамп, який ще кілька тижнів тому жартував, що не проти бути наступним Папою Римським.
Водночас, як відомо, він відмовився запроваджувати нові санкції проти Росії за її відмову припинити вогонь, бо це, за його словами зашкодить переговорному процесу.
Проте, схоже, його вже й так немає.
Хоч президент Фінляндії Александр Стубб і припускає, що наступний раунд переговорів на технічному рівні Україна та Росія можуть провести наступного тижня у Ватикані, додаючи, що тепер «посередників стало більше, бо і Європа бере участь», підготовки до цього з обох сторін не видно.
Натомість днями під час візиту Путіна на Курщину місцеві чиновники закликали очільника Кремля приєднати українські Суми до РФ.
А в МЗС РФ вкотре прямо заявили, що Москва не говоритиме з лідерами ЄС про Україну та війну.
Тож, що далі після Стамбула та третьої телефонної розмови Трампа з Путіним? Чи продовжаться переговори між Україною та Росією вже у Ватикані? Та, чи справді США кинуть Україну сам на сам із Росією? ТСН.
ua зібрав, що про це пише західна преса, експерти й оглядачі.
«Не моя проблема»: США взяли курс на зближення з Росією.
Днями під час слухань у Конгресі держсекретар Марко Рубіо, відмовившись назвати Путіна воєнним злочинцем, заявив, що США очікують від Росії умов щодо припинення вогню в письмовій формі.
І, начебто, саме це має пролити світло на справжні наміри Москви.
«Якщо це реалістичний перелік умов, і ви можете з ним працювати, це одне.
Якщо в ньому висуваються вимоги, які, як ми знаємо, є нереалістичними, я думаю, це буде показовим.
А що президент вирішить зробити на той момент, я не можу говорити за нього», — заявив Марко Рубіо, також додавши, що США дали чітко зрозуміти російським чиновникам (у Стамбулі — Ред.), що Сенат підготував законопроєкт про жорсткі санкції — 500% для країн, які купують російську нафту, газ, уран тощо.
Проте рухів у напрямку його ухвалення в Конгресі ми так і не побачили.
Ключове в цій заяві Рубіо: «А що президент вирішить зробити на той момент, я не можу говорити за нього».
Хоча, насправді, не є секретом, що адміністрація Трампа взяла курс на зближення з Росією, навіть за рахунок інтересів України.
І Рубіо про це прекрасно знає.
Саме тому, як повідомило видання Politico, США виступили проти включення до спільної заяви G7, яку готують міністри фінансів країн Великої сімки у Канаді, обіцянки подальшої підтримки України та фрази про протиправність розв’язаної Росією війни.
І це вже не вперше, разом із солідаризацією США з Росією, Північною Кореєю та іншими диктатурами в ООН.
Трамп вже публічно відмовився від посилення санкцій проти Росії.
А після цього російський міністр закордонних справ Сергій Лавров заявив, що Росія не погодиться на безумовне припинення вогню.
Але в Білому домі знову вдали, що не почули цієї заяви, продовжуючи вочевидь чекати на надання Кремлем якихось своїх письмових вимог.
Проте, і так зрозуміло, що там буде: зупинення мобілізації в Україні та постачань західної зброї Києву; відмова України від членства в НАТО та постійний нейтральний статус; вихід Сил оборони України з чотирьох українських областей — Донецької, Луганської, Херсонської і Запорізької, які Путін ще у вересні 2022 року незаконно записав до конституції РФ, проте російська армія їх повністю не контролює тощо.
Хоч Трамп не розуміє і не хоче зрозуміти справжніх причин війни Росії проти України, він добре усвідомлює, що залученість США в переговорний процес між Росією з одного боку, та Україною і ЄС з іншого, як нейтрального посередника (а насправді США грають на боці Росії), добряче б’є по його рейтингу.
І це не дивно.
Нещодавнє опитування Harvard CAPS/Harris Poll свідчить, що 62% американців підтримують продовження військової підтримки України.
Тому, можливо, вже навіть прихильний до республіканців телеканал Fox News ставить доволі незручні запитання як самому Трампу, так і членам його адміністрації.
Але замість того, щоб видаватися сильним американським лідером в очах і демократичного, і республіканського електорату, Трамп вирішив вдати, що війни Росії проти України не існує.
Як пише The New York Times, це більше «не його проблема».
Із допису Трампа у соцмережі Truth Social одразу після розмови з Путіним проглядається, що він пристав на ще одну умову Путіна — прямі переговори України та Росії без участі США та ЄС, залишивши Київ сам на сам з Москвою без посередників і союзників.
І це на додачу до переконання Трампа, що Путін не збирається закінчувати війну, бо впевнений, що перемагає.
Про це, зокрема, написала The Wall Street Journal, посилаючись на відповідні слова президента США, які він висловив під час розмови з європейськими лідерами в понеділок, 19 травня, одразу після його дзвінка Путіну.
Фейковий світ Трампа: його головні помилки щодо РФ.
Схоже, що Володимир Зеленський мав рацію, коли казав про серйозний вплив російської пропаганди на Дональда Трампа.
Хоча візит президента Південної Африки Сиріла Рамафоси до Вашингтона, який теж закінчився сваркою в Овальному кабінеті, продемонстрував, що чинний президент США в принципі дуже схильний вірити фейкам.
Трамп звинуватив Сиріла Рамафосу в геноциді білих фермерів, показавши відео, де начебто видно понад 1000 місць поховання.
Хоча насправді це були несправжні могили, що є частиною відповідної акції протесту проти насильства.
У статті для The Hill колишній посол США в Україні Стівен Пайфер нагадує, що Трамп має багато потенційних важелів впливу на Путіна: усунення лазівок у західних санкціях, які дозволяють Росії отримувати гроші для продовження війни; звернення до Конгресу за новим пакетом військової допомоги для України; та, авжеж, співпраця з ЄС і G7 для конфіскації заморожених активів Центробанку РФ, щоб передати їх Києву для закупівлі зброї та фінансування відбудови України.
Проте, схоже, Трамп дійсно вірить, що може налагодити економічні відносини з Росією і заробляти на цьому.
Зокрема про це він зазначав у своєму дописі на Truth Social одразу після третього телефонного дзвінка Путіну, кажучи про «необмежений потенціал і багатства Росії».
І, вочевидь, єдина перепона на цьому шляху, на його думку, — це Україна.
Саме Київ, а не Москву він неодноразово звинувачував у початку війни, разом із нашим прагненням стати членом НАТО.
Проте, як зазначає у своїй колонці для The Washington Post міжнародний оглядач Девід Ігнатіус, Трамп має хибну оцінку щодо економічного потенціалу РФ.
«Росія залишається корумпованою, погано керованою економікою, яка все ще значною мірою залежить від експорту енергоносіїв та корисних копалин.
В останні десятиліття вона була країною, що занепадає, а не розвивається.
Якби Трамп мав більш реалістичну економічну оцінку, він би побачив, що краще зробити економічну ставку на Україну», — додає Девід Ігнатіус.
Старший науковий співробітник Центру Європи та Євразії Інституту Гудзону Даніель Кочіс підкреслює, що адміністрація Трампа має відмовитися від свого підходу до війни Росії проти України «угода або крах», адже закінчення війни на прийнятних умовах та утвердження спадщини Трампа як миротворця (і, можливо, отримання Трампом Нобелівської премії миру — Ред.) все ще можливе.
Але для цього Трамп має спрямувати своє прагнення до миру на єдину стратегію — послаблення Путіна та ведення переговорів з позиції сили.
Експерт нагадує, що армія РФ дуже залежить від великих виплат контрактникам і сім’ям загиблих.
«Обмеження можливостей Москви фінансувати армію, наприклад, шляхом придушення тіньового флоту танкерів, які вона використовує для перевезення сирої нафти, змусить її або відмовитися від плану розширення чисельності своїх ЗС до 1,5 млн військовослужбовців, або почати активніше набирати війська із заможніших класів російського суспільства, які набагато ближче до бази влади Кремля та становлять більший ризик для стабільності режиму», — наголошує Даніель Кочіс.

