Військовий експерт Юрій Касьянов у своїй публікації «Кому війна, а кому TikTok. Про якість державних рішень у воєнний час» звертає увагу на ключові проблеми та вразливі місця оборонно-промислового комплексу України.
Хоча країна активно збільшує обсяги власного виробництва озброєнь, Касьянов наголошує: мова йде здебільшого про обмежений перелік техніки – від мінометів і бронемашин до окремих видів радіолокаційного обладнання, засобів РЕБ і безпілотних систем. Виготовляються й боєприпаси, вибухівка, модернізуються залишки радянської техніки та адаптуються західні зразки під поточні реалії.
Проте ключова проблема – відсутність повного виробничого циклу. Україна залежить від імпорту: шасі для бронетехніки – з-за кордону, броньовані листи – іноземного виробництва, а багато електроніки для БПЛА та РЕБ — китайського походження. Попри заяви деяких виробників про «майже повну локалізацію» дронів, у реальності це здебільшого складання з готових іноземних деталей. За словами аналітика, достатньо, щоб Китай призупинив експорт мікросхем – і вже за два тижні українські FPV-дрони зникнуть з неба.
Для подолання цієї залежності, вважає Касьянов, потрібен не просто потік коштів від держави, а системний підхід: запуск нових технологічних напрямів, виробництво базових матеріалів і комплектуючих, підтримка повного циклу розробки та випуску озброєння всередині країни.
Основна причина, чому без державної участі це майже неможливо, – величезні витрати і ризики, пов’язані з оборонними проєктами. До того ж, єдиним клієнтом у воєнний час фактично виступає сама держава. Однак замість розвитку інфраструктури, заводів, навчальних центрів і виробничих ланцюгів, українська влада нині обмежується функцією закупівельника, який розподіляє бюджет між обраними постачальниками – іноді непрозоро.
Формально існують процедури: подання технічних умов, проходження випробувань, реєстрація «Потреби» – але вся ця бюрократія часто не відображає реальної ситуації на фронті. Через це, наприклад, закуповують дрони, які хоч і відповідають паперовим стандартам, але не мають необхідного бойового оснащення, працюють на застарілих частотах або не спроможні досягти цілей на великій відстані – зокрема в глибокому тилу ворога.
На думку Касьянова, без рішучої та цілеспрямованої державної політики оборонна промисловість не зможе стати справжньою опорою фронту. Замість символічних обіцянок – на кшталт мільйона дронів – країні потрібна реальна індустріалізація оборонки.
Раніше у Міноборони анонсували, що Україна здатна виробляти до 10 млн дронів на рік.
Також ZN.UA писало про те, що чинний податковий режим не заохочує національних виробників комплектуючих до озброєння та робить їхню продукцію дорожчою порівняно з імпортованими аналогами. Докладніше про те, як вирішити це питання - у статті Віктора Конева "Гальмо розвитку українського ОПК - чинна система оподаткування".