Вікторія Амеліна посмертно отримала премію Джорджа Орвелла

Українська письменниця та громадська діячка Вікторія Амеліна посмертно отримала премію Джоржа Орвелла у категорії Political Writing («Політична публіцистика») за книгу «Дивлячись на жінок, які дивляться на війну». Про це повідомили на сторінці премії у соцмережі X.

«Незабутня картина людських наслідків війни», — сказав голова журі Кім Даррок.

Книжка вийшла у 2025 році у видавництві William Collins, а передмову до неї написала канадська письменниця Маргарет Етвуд. Це незавершена книга Амеліної, яка поєднує щоденникові записи, інтерв'ю, репортажі з місць воєнних злочинів та поезію. Зокрема, вона містить низку розповідей про українських жінок, які залучені в боротьбу з російськими окупантами або допомагають її вести.

Премію Джорджа Орвелла щорічно присуджує фонд його імені за твори та репортажі, які найкраще відповідають амбіціям письменника «перетворити політичну літературу на мистецтво». Сума призу для переможця становить три тисячі фунтів стерлінгів.

Цьогоріч до списку фіналістів у категорії Political Writing також потрапила книжка «The World of the Cold War: 1945–1991» російського історика Владислава Зубка.

Вікторія Амеліна — українська письменниця та громадська діячка родом зі Львова, членкиня Українського ПЕН. 27 червня 2023 року вона потрапила під російський ракетний обстріл у Краматорську, де перебувала разом з делегацією колумбійських журналістів та письменників. Вікторія отримала тяжкі поранення. 1 липня в лікарні імені Мечникова у Дніпрі її серце перестало битися. Репортаж з прощання з письменницею в Києві читайте тут.

Амеліна — авторка роману «Синдром листопаду, або Homo Compatiens» (2014), роману «Дім для Дома» (2017), дитячих книжок «Хтось, або Водяне Серце» (2016) та «Е-е-есторії екскаватора Еки» (2021).

У 2021 році вона стала лавреаткою літературної Премії імені Джозефа Конрада. Того ж року заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль, що відбувався в селищі Нью-Йорк у Бахмутському районі Донецької області.

З літа 2022 року Вікторія Амеліна долучилася до правозахисної організації Truth Hounds, з якою працювала як документаторка воєнних злочинів на деокупованих територіях на сході, півдні та півночі України, зокрема в Капитолівці на Ізюмщині, де знайшла щоденник убитого росіянами письменника Володимира Вакуленка.

Вже після смерті Вікторія Амеліна стала однією з номінанток премії «Читомо», а також отримала Премію за свободу слова від Норвезької спілки письменників.  У січні 2024 року президент Володимир Зеленський нагородив Амеліну посмертно орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

У лютому британське видавництво Jetstone випустило збірку «Writing Under Fire: Poetry and Prose from Ukraine and the Black Country» («Писати під вогнем: Поезія і проза з України та Black Country»), присвячену пам’яті загиблої української письменниці.

У червні 2024 року стало відомо, що одне з найстаріших світових видавництв Macmillan Publishers St. Martin’s Press у США також опублікує книгу Вікторії Амеліної «War & Justice Diary: Looking at Women Looking at War»(«Щоденник війни і правосуддя: Дивлячись на жінок, що дивляться на війну»). 

Фото: Читомо