Газове маскування: як Росія намагається повернутися на ринок ЄС. Спроба-2

Низка європейських енергетичних компаній, які виграли чи збираються виграти арбітражі у «Газпрому» за зрив законтрактованих обсягів постачань газу в 2021–2022 роках, переймаються питанням стягнення з нього коштів. Це чималі гроші, щоб європейці ними знехтували, навіть якщо дуже хочеться російського газу. За наявними даними, європейські компанії подали позови проти «Газпрому» на загальну суму приблизно 18 млрд евро. З них тільки німецька Uniper має стягнути 13 млрд евро за рішенням Стокгольмського арбітражу від червня 2024 року.

Звісно, що «Газпром» не збирається нікому нічого сплачувати. Він прагне уникнути прямих грошових виплат, активно затягує та блокує арбітражні рішення як може, але так чи інакше платити доведеться. Як відомо, «національне надбання» Росії перебуває в плачевному фінансовому стані. Спроби замінити ринок ЄС китайським — путінський «поворот на Восток» — зазнали невдачі. Країни Центральної Азії не можуть поглинути ті обсяги, які експортувалися в Європу. Проєкти російського газу для Ірану через Каспій і для Індії через Центральну Азію, Афганістан і Пакистан — це лише PR-акції «Газпрому». Тому здійснюються відчайдушні спроби повернути «втрачений рай» — європейський газовий ринок.

«Газпром» намагається це зробити ще з минулого року. Тоді робочою схемою був «азербайджанський» газ, тобто продовження транзиту через Україну російського газу під виглядом азербайджанського. На папері, звісно. З низки причин цей схематоз не вийшов. Тому цьогоріч вдаються до наступної спроби. Не тільки в офісі «Газпрому», а й у Кремлі розуміють, що рано чи пізно, але «національному надбанню» доведеться платити європейцям. Без цього плани повернення на ринок ЄС залишатимуться лише мріями. Саме сплата за арбітражами стане передумовою повернення «Газпрому» на ринок Євросоюзу.

Придуманий у Москві варіант має вигляд «натуроплати», тобто компенсаційних постачань газу на суму стягнень. «Газпром» через своїх лобістів у Європі, передусім у Німеччині, хоче подати ідею такої «натуроплати» як пропозицію його європейських партнерів. Маскування тут має дуже велике значення, оскільки в Москві роблять ставку на те, що Єврокомісії буде важко відмовити своїм же компаніям. А якщо ініціатива йтиме від Москви, то Брюссель одразу ж поставить політичну вимогу — спочатку припинення агресії РФ проти України, а вже потім поновлення газових відносин. Тому «маскіровочка» — понад усе.

Пропонований спосіб — змішані постачання: 50% обсягів надходитимуть як компенсаційні з нульовою ціною, 50% — як комерційні постачання за ринковими цінами. Вважається, що такий варіант є надзвичайно привабливим для європейських компаній, які хочуть компенсувати збитки. Водночас такі постачання дозволять дещо зменшити фінансовий тиск на збиткову компанію та відновити можливість використовувати російський газ як інструмент впливу на європейських партнерів.

Обсяг компенсаційних постачань на 18 млрд евро загалом може бути оцінений за середньою індикативною експортною ціною Міністерства економічного розвитку РФ на 2025 рік (308 дол., або ж 271 евро за 1000 кубометрів) у приблизно 70 млрд кубометрів. Однак компанії можуть наполягати на встановленні нижчої ціни, тоді обсяг відповідно буде більшим. Недаремно ж Путін під час Петербурзького форуму згадував ціну на газ для Німеччини в 220 дол. за 1000 кубометрів, що приблизно відповідає експортній ціні для німців 2021 року, перед тим як «Газпром» за вказівкою з Кремля розпочав спецоперацію з осушування газового ринку ЄС і розкручування цінової спіралі. За такою ціною обсяг компенсаційних постачань може становити десь 95 млрд кубометрів.

Одночасні комерційні постачання такого обсягу природного газу принесуть «Газпрому» виручку не менш як 18 млрд евро з відповідними відрахуваннями до бюджету війни. Для «Газпрому» такі змішані постачання означають досягнення одразу кількох важливих цілей: відновлення партнерства з європейськими компаніями через вирішення проблемного питання; повернення на ринок ЄС з отриманням карт-бланш на його подальшу там присутність; інтенсифікація діяльності лобістських груп в ЄС щодо «дешевого російського газу як рятівника європейської хімічної промисловості та енергетики». Для Кремля це буде ще важливіше, оскільки питання газової торгівлі з припиненням «війни в Україні» не пов’язуватиметься, а також тим самим буде завдано нищівного удару по планах ЄС із відмови від російського газу.

Невипадково Путін 18 червня висловлювався на тему газу та європейської промисловості на Петербурзькому міжнародному економічному форумі. Він просував ідею, що російський газ залишається вигідним і стабільним ресурсом для європейської промисловості, протиставляючи його «нестабільним» біржовим цінам у ЄС і «складній» американській інфраструктурній конкуренції. Він зауважив, що ціни на європейському ринку значно вищі через біржові стрибки — до 650 дол. за 1000 кубометрів, тоді як «Газпром» продавав газ Німеччині за 220 дол.

Однак проблемою для такого плану є брак трубопровідних потужностей для експорту газу в ЄС. Фактично на ринок ЄС зараз працює тільки одна нитка «Турецького потоку» потужністю 16 млрд кубометрів газу на рік, яка фактично заповнена. «Північні потоки» через Балтику нефункціональні. І новий німецький уряд Мерца в Берліні, і Європейська комісія відкинули чергові спроби актуалізувати реанімацію путінських потоків. Газопровід Ямал—Європа через Білорусь і Польщу не може бути використаний через принципову політичну лінію Варшави. Польща повністю відмовилася від російського газу і наполягає на тому ж у рамках ЄС для інших країн. До того ж польська EuroPolGaz позивається до «Газпрому» на 1,55 млрд евро за невиконання зобов’язань по Ямал—Європа.

Єдиний маршрут, який може бути задіяний, — традиційний, через Україну і далі через Словаччину до Австрії та через Чехію до Німеччини. Але в Москві відчувають, що позиція ЄС буде пов’язана з припиненням російської агресії проти України. Окрім того, непрозорі схеми газового бізнесу між європейськими компаніями та «Газпромом» приводили в минулому до корупції, і ніщо не вказує на те, що «Газпром» змінить свої підходи і практики.

Показавши перспективу пряника європейським компаніям через своїх лобістів, «Газпром» водночас дає зрозуміти, що має й кийок. Щоправда, це більше розраховано на Єврокомісію. «Газпром» може вдатися до шантажу словацької SPP можливістю подати позов на багатомільярдну суму за відмову виконувати зобов’язання із закупівлі законтрактованих обсягів газу згідно з чинним до 2034 року контрактом у разі припинення імпорту, якщо ЄС його заборонить з 2027 року. Але схоже, що тут «Газпром» і SPP можуть грати домовлену гру, щоб створити тиск на Єврокомісію, через дії якої словацька національна газова компанія, мовляв, зазнає колосальних збитків і тоді буде змушена вимагати компенсацій від Брюсселя через Суд ЄС.

Що стосується питання з розблокуванням транзиту через Україну, то в Москві вважають, що його можна вирішити через «певних людей у Києві», з одного боку, а також організувавши тиск з Брюсселя через Братиславу — з іншого. Словаччина понад усе зацікавлена в означеному схематозі, тому що газотранспортний оператор Eustream отримає грубі гроші, а SPP — знижку в ціні на газ за згаданим довгостроковим контактом. Також, мовляв, і схема для Києва виглядатиме бездоганно, адже через ГТС України транспортуватиметься газ групи європейських компаній, а не газ «Газпрому». До того ж «Оператор ГТС України» отримуватиме транзитні платежі і робитиме відрахування до бюджету. Поки що незрозуміло, хто ці «певні люди у Києві», але очевидно, що ставка робиться на когось з оточення Банкової. Тим більше що у червні 2025 року швейцарський арбітраж прийняв кінцеве рішення на користь «Нафтогазу» та зобов’язав «Газпром» виплатити йому 1,37 млрд дол. Очевидно, можливі європейські гінці від «групи зацікавлених компаній» схилятимуть Київ до сприйняття пропонованої схеми, мовляв, і ви своє отримаєте, хоча й будете наприкінці черги.

І насамкінець. Росія не полишає спроб повернутися на газовий ринок ЄС в європейській обгортці. Це свідчить як про поганий фінансовий стан «Газпрому», якого не поліпшити без «повернення в Європу», так і про нагальну необхідність у будь-який спосіб поповнювати бюджет. Ймовірно, низка європейських компаній можуть утворити консорціум зацікавлених сторін для спільного отримання компенсаційного газу для того, щоб російський газ виглядав як європейський на кордоні РФ—Україна (за схемою «угорської» нафти на кордоні РБ—Україна). Європейські лобісти «Газпрому», уряди Угорщини та Словаччини намагатимуться чинити тиск на Єврокомісію, щоб вона схиляла українську сторону до сприйняття вищевикладеного «прагматичного плану» змішаних постачань безвідносно до припинення Росією війни проти України.

Зрозуміло, що пропонована схема, хоч би від кого вона виходила, хоч би як вона маскувала «Газпром» і Кремль, не може бути для нас прийнятною, поки триває агресія РФ. Росія не повинна отримувати додаткові можливості поповнювати бюджет війни проти України та Європи. Це в наших спільних інтересах — України та ЄС.