Світовий порядок на паузі: чи готовий Трамп домовлятись з Сі Цзіньпіном

Попри розмови про "нову Ялту", США й Китай не мають спільної стратегії. Зустріч Трампа і Сі малоймовірна — як і великі домовленості.

Не варто поспішати з оцінками ймовірної тристоронньої зустрічі Трампа, Сі Цзіньпіна та Путіна та порівнювати її з новою "Ялтою" чи розподілом сфер впливу. Між сторонами існує багато протиріч, які фактично ще не вирішені. Більше того — навіть не сформовано якогось початкового розуміння моделі їхнього врегулювання.

Крім того, я не впевнений, що така зустріч взагалі відбудеться. Адже бажано, щоб результатом цієї зустрічі став певний документ або рішення, яке задовольнило б усі сторони — передусім Сполучені Штати, Росію та Китай.Натомість поки що ми чуємо завищені очікування або навіть певні ультимативні вимоги — і з боку Китаю, і з боку США. А це неприйнятно для інших учасників.

Так само відсутня ефективна дипломатичної роботи для зняття цих протиріч. А "Ялті" мають передувати консультації на високому рівні, з досягненням хоча б проміжних домовленостей. Тому говорити про те, що відбудеться розподіл сфер впливу та визначення ліній, які поділять світ між США і Китаєм, ще зарано.

Втім, можлива зустріч для звірки годинників – визначення певних компромісу і сфер, у яких сторони готові взаємодіяти. А таких сфер багато — від нерозповсюдження ядерної зброї до продовольчої безпеки, питань штучного інтелекту, економічної мегакризи тощо. Тобто, все те, що турбує глобальний Уолл-стріт, Китай і США.

Друга важлива тема — зниження напруги в Тихоокеанському регіоні та інших гарячих точках глобального протистояння. Там можлива розмова про Україну, Африку, Латинську Америку або про зниження мілітаризації в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Проте реальних досягнень у цьому напрямку очікувати теж не варто. Щоб говорити, наприклад, про зупинку війни в Україні, мали б відбутися ефективні переговори — у Стамбулі чи десь іще — за участю України, Росії та за човникової дипломатії з боку США. А без такої підготовки не варто мати завищених очікувань – нова "Ялта" не відбудеться.

Щодо Трампа взагалі немає впевненості, що він поїде до Китаю. Але Трамп непередбачуваний, і якщо він відчує, що має якісь козирі, з якими Сі Цзіньпін буде змушений погодитися, — тоді сенс у зустрічі буде. Але поки що таких карт не видно. Якщо не брати до уваги економічні важелі впливу — зокрема, в питаннях ціни на нафту чи торговельних війн, які починав Трамп — немає серйозних досягнень, які можна було б викласти на стіл і сказати Сі: "Погоджуйся".

Навіть якщо ця велика багатостороння зустріч не відбудеться, теоретично можлива саме двостороння, між Трампом та Сі Цзіньпіном. Але і тут має бути порядок денний — список питань, у яких можуть бути досягнуті домовленості: торгові мита, оподаткування, інвестиції, спільні проєкти, економічний розподіл впливу на інших континентах. І знову ж — чи триває підготовка? Наскільки я бачу по роботі американо-китайських комісій і постійних експертних майданчиків, де це обговорюється — нічого суттєвого там не відбувається.

В оточенні Трампа також немає публічної моделі взаємодії з Китаєм. Це не означає, що її не напрацьовують — ведеться робота аналітичними структурами, є консультації з різними стейкхолдерами. Але поки що не видно чіткої стратегії, яка б вказувала на те, що Трамп хоче робити з Китаєм. А без цього їхати на зустріч немає сенсу. Адже немає стратегії, що робити з країною, з якою ти нібито хочеш поділити світ. Або навіть підпорядкувати, тому що зараз багато розмов про те, як Китай розглядають у США: чи як молодшого партнера, чи хочуть покласти на нього певні завдання, які він має виконувати в глобальному перерозподілі світових потуг. Але, те, що у Трампа наразі немає жодного бачення, що робити з Китаєм, не означає, що з часом воно не з’явиться

Чого чекати Україні? Перш за все, не варто мати завищених очікувань. Не буде швидких рішень у питанні війни в Україні внаслідок переговорів Сі Цзіньпіна з Трампом. Завершення активної фази бойових дій можливе лише в результаті багатьох факторів — насамперед нашої стійкості, ефективності на фронті, економічної здатності, а також взаємодії з європейськими партнерами.

Якщо нам вдасться це втримати — тоді домовленості між Трампом і Сі будуть не ініціативою, а лише фіксацією сформованої ситуації — і на лінії фронту, і в геополітичному розкладі. Якщо Захід буде сильним — лінії взаємодії з Китаєм можуть бути визначені. Якщо ж не буде — їхати туди не буде заради чого. Хоча Трамп може поїхати — для нього важливий особистий контакт із Сі. Тому поїздку виключати не можна. Але чи буде вона результативною — сумнівно. І саме тому не варто робити надмірних очікувань.

Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, спеціально для Главреду