А ви називаєте її білка: у цієї тваринки є ще одна цікава українська назва

Коли з'явилася назва "білка" та як ще можна назвати тваринку, розповідає 24 Канал посилаючись на блог мовознавця Рамі Аль Шаєра.

Як ще можна назвати білку?

Таке звичне наймення для мешканки парки та лісів – білки, ми почали використовувати не так давно. Хоча саме слово давнє і наше.

Слово "білка" походить від праслов’янського "bělъka", утвореного від bělъ – "білий". Первісно воно могло означати "та, що має світле хутро." Цікаво, що в багатьох слов’янських мовах зберігся цей корінь біл-, для позначення кольору – білий.

Цікаво! Тваринка, тулуб довжиною приблизно тридцять сантиметрів, пухнастий двадцятисантиметровий хвостик, темно-рудий окрас. Забарвлення білочки може змінюватися від регіону, погодних умов, віку звіра. Часто у гризунів спостерігаються пучки вовни біля вушок (їх ще називають китицями).

Однак, білка не завжди була білою. У давніх текстах це слово могло позначати не лише тварину, а й хутро, яке використовували для пошиття одягу – особливо світле, цінне.

Словами "біле" чи "білиця" (білка) називали коштовне хутро тваринок – біле = цінне. І був перелік цінних хутряних тваринок – "білим (цінним)" хутром.

А Етимологічний словник української мови в давньоукраїнських текстах зазначає, що словом "білка" позначали рідкісний і цінний вид білих вивериць ("бѣла вѣверица"). З часом, ймовірно, це слово почало витісняти слово "вивірка" на Наддніпрянщині ще у XIV столітті.

Слово "вивірка" – староукраїнське, архаїчне, сьогодні майже не вживається, лише у певних регіонах. Воно має спільне походження з давньоруським вевѣрь, що, своєю чергою, пов’язане з праіндоєвропейським коренем wer- — "крутитися, вертітися". Тобто вивірка – "та, що вертиться", "та, що метушиться" – образ руху, грації, неспокою – поведінки верткої тваринки.

Саме за цією ознакою позначають тваринку і в інших слов'янських мовах: польське – wiewiórka, чеське – veverka, словацька – veverica, але в українській – саме білка, як відлуння кольору.

У "Словнику Беринди" слово вивірка вже згадується як тлумачення білки. А в народних казках і піснях воно звучить як щось чарівне, лісове, майже міфічне.

Значна частина словників української мови – словник Бориса Грінченка 1907 року, Історичний словник під редакцією Тимченка, Енциклопедія українознавства під редакцією Кубійовича, позначають слова "білка" та "вивірка" як синоніми. А Іван Огієнко у своєму Стилістичному словнику української мови надає терміну "вивірка" перевагу.

І хоча "вивірка" поступово зникла з активного вжитку, вона залишається в мовлення у деяких регіонах.

Обидва слова – це не просто назви тварини. Це два способи бачити світ: один – крізь призму кольору і хутра, інший – крізь рух і легенду.

Не зважаючи на те, що "вивірка" і позначають як архаїзм, проте саме так цю тваринку позначає енциклопедія "Вікіпедія" – Вивірка звичайна, вид ссавців родини вивіркових, представник надряду гризунів.

Тож білка/вивірка – це слова-синоніми, і це не просто тваринка, а символ легкості, руху, і навіть розкоші.

Це чудово, що для цієї тваринки ми маємо кілька назв. Хоча, в українській мові чимало слів-синонімів для назв тварин і комах, як-от до росіянізму – "кузнєчік".

Білка чи вивірка: дивіться відео

Цікаві факти про білку

1. Білці потрібно приблизно три тисячі горіхів, щоб харчуватися взимку.
2. Білки бувають з рудим, бурим, червоним, сірим та чорним хутром.
3. Середньостатистична білка за зиму з'їдає третину своїх запасів.
4. Хвіст для білки служить кермом – під час стрибків вона за його допомогою керує своїм польотом.
5. Білки нерідко забувають місця своїх численних схованок із горішками та іншими припасами. І цим поширюють рослини лісом.
6. Білка може без наслідків приземлитися з висоти 20 – 30 метрів, використовуючи свій хвіст на кшталт парашута і сповільнюючи таким чином падіння.
7. У давнину в багатьох народів білячі шкурки були еквівалентом валюти.
8. Білка за тиждень з'їдає кількість їжі, що дорівнює масі її тіла.
9. Крім рослинної їжі, білки охоче харчуються пташиними яйцями і навіть нападають на молодих зайчат.
10. Білки спілкуються одна з одною за допомогою рухів хвоста.
11. Білки дуже довірливі і їх можна привчити до годування з рук. Однак – не можна годувати арахісом – вони його не перетравлюють.

Руда красуня: дивіться відео

Маєте можливість – помилуйтеся білками і знайте – називати їх вивірками не є помилкою!