Чому прем’єр Франції пішов ва-банк ціною своєї посади і що це означає для країни

Майже гарантовано 8 вересня стане останнім днем нинішнього уряду Франції.

Давши тим самим старт новій політичній кризі.

Цього дня Національне зібрання Франції має розглянути питання вотуму довіри уряду Франсуа Байру.

Таке голосування було ініційоване самим прем’єром.

Рішення Байру стало справжнім подарунком для партії Марін Ле Пен "Національне об’єднання" – там заявляють, що розраховують на дострокові парламентські вибори, на яких мають реальні шанси отримати більшість.

Про те, чи є шанс уникнути такого сценарію, навіщо досвідчений політик Франсуа Байру пішов на такий крок і на що він розраховує, читайте в статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка "Самогубство" прем’єра: заради чого уряд Франції піде у відставку і які наслідки це матиме.

Далі – стислий її виклад.

25 серпня Франсуа Байру заявив, що Франція – "на межі втрати боргової стійкості".

Така ситуація, за словами французького прем’єра, змушує запровадити у державному бюджеті на 2026 рік радикальні кроки зі зменшення бюджетного дефіциту – економія має досягти 43,8 млрд євро.

Адже без цих заходів вже незабаром вартість запозичень Франції перевищить дохідність італійських державних паперів – і країні буде все складніше обслуговувати державний борг.

Заощадити пропонується як за рахунок "соціальної справедливості" – тобто завдяки збільшенню податків для надзаможних, так і через відверто непопулярні заходи: заморожування індексації соціальних виплат та пенсій, обмеження витрат на державне медичне страхування, ліквідацію деяких державних агенцій, а також скасування двох з одинадцяти неробочих святкових днів (Великоднього понеділка та 8 травня).

Також пропонується поступово скорочувати кількість державних службовців – найближчими роками планується скорочувати кожну третю посаду держслужбовців, що підуть на пенсію.

Розгляд цих бюджетних ініціатив мав розпочатися 10 вересня.

Проте вже заздалегідь було зрозуміло, що знайти голоси для реалізації таких ініціатив не вийде.

А на додачу 10 вересня ліва опозиція анонсувала початок масштабних антиурядових протестів.

Саме тому відставка уряду Байру очікувалася – не маючи голосів для "нормального" затвердження держбюджету, прем’єр не матиме іншого вибору, аніж використати можливість ухвалити законопроєкт без голосування у парламенті ("спецпроцедура 49,3", прописана у конституції Франції).

Розуміючи, що відставка майже неминуча, прем’єр Байру вирішив йти ва-банк.

Голова уряду заявив, що сам ініціює голосування за вотум довіри своєму уряду – і це питання має бути розглянуте за два дні до анонсованого початку протестів.

Навіщо французький прем’єр пішов на такий крок?.

Останніми днями Франсуа Байру почав часто згадувати П'єра Мендес-Франса – лівоцентристського політика та прем’єра Франції у 1954 році, який залишився в історії як голова уряду, ідеї якого, хоч і не були спочатку позитивно сприйняті французами, проте згодом отримали визнання.

На подібну роль в історії сподіваєтеся й Байру – голови уряду, який змусив французів замислитися про необхідність перегляду бюджетної політики, навіть ціною власної відставки.

Тим часом в партії Марін Ле Пен "Національне об’єднання" не приховують, що вже готуються до нових парламентських виборів.

Там сподіваються, що нинішній політичний хаос настільки обрид французам, що вони готові погодитися голосувати за них, аби лише у Франції з’явився уряд, що зможе спертися на стійку парламентську більшість.

Наскільки обґрунтованими є очікування опозиції про неминучість дострокових парламентських виборів?.

Президент Франції Емманюель Макрон довів, що є політиком, готовим йти на ризик.

А тому не виключено, що він вже має план, як вийти із цієї кризи.

Наприклад, завдяки переходу на "німецьку" модель виборів, яка унеможливить існування однопартійних урядів, змусивши партії домовлятися між собою.

Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка "Самогубство" прем’єра: заради чого уряд Франції піде у відставку і які наслідки це матиме.