Подружжя часто має спільні психічні розлади, і ця тенденція тільки зростає

Масштабне міжнародне дослідження, результати якого опубліковані у журналі Nature Human Behaviour, виявило, що подружні пари часто мають однакові психічні захворювання. Аналіз охопив понад 14,8 млн людей у Тайвані, Данії та Швеції.

У роботі вивчалися дев’ять поширених психічних розладів: шизофренія, біполярний розлад, депресія, тривожні стани, синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), аутизм, обсесивно-компульсивний розлад (ОКР), розлади, пов’язані з уживанням психоактивних речовин, та нервова анорексія. Команда дослідників встановила, що якщо один із партнерів мав діагноз із цього переліку, то в іншого значно частіше виявляли той самий стан. 

“Головний результат полягає в тому, що ця закономірність зберігається в різних країнах, культурах і поколіннях”, – зазначив співавтор дослідження Чун Чіє Фан, дослідник популяції та генетики з Лауреатського інституту досліджень мозку (США).

Лише деякі розлади, зокрема ОКР, біполярний розлад і нервова анорексія, демонстрували відмінності залежно від країни. Наприклад, у Тайвані пари частіше поділяли діагноз ОКР, ніж у Скандинавії.

Дослідники розділили учасників на групи за десятиліттями народження від 1930-х до 1990-х років. З’ясувалося, що для більшості діагнозів імовірність мати однаковий розлад у подружжя поступово зростала з кожним поколінням. Найбільше ця тенденція проявилася у випадках розладів, пов’язаних зі зловживанням психоактивними речовинами.

Причини цього явища дослідження не визначає, але науковці пропонують кілька пояснень. Партнерів можуть приваблювати схожі риси та “спільний досвід”, середовище здатне робити їх більш подібними, а стигматизація психічних хвороб може звужувати вибір пари.

Експерти також попереджають, що така закономірність може мати наслідки для наступних поколінь. За даними дослідження, діти, у яких обоє батьків мають один і той самий розлад, удвічі частіше стикаються з цим самим діагнозом, ніж діти, де хворий лише один із батьків.

“Соціальні та екологічні стресові фактори також можуть сприяти розвитку нового діагнозу в одного з партнерів”, – пояснила Джен Фуллертон, психіатричний генетик з Університету Нового Південного Уельсу (Австралія).

Фахівці зазначають, що результати дослідження можуть стати важливим інструментом у консультуванні пар, адже більшість людей не усвідомлює генетичних ризиків при виборі партнера з таким самим психічним розладом. Також повідомляють, що необхідно провести додаткові дослідження, перш ніж психіатри змінять спосіб, у який вони повідомляють пацієнтам про ризики.

У статті “Фабрика гніву. Як соціальні мережі контролюють “емоційні гойдалки”” соціальний психолог та психотерапевт Олег Покальчук стверджує, що соціальні мережі більше не є просто інструментом спілкування, а перетворилися на інструмент маніпуляції. Автор пояснює, що така цифрова залежність призводить до того, що користувачі втрачають здатність до критичного мислення, занурюючись у нескінченний потік симульованих емоцій.