Довели до смерті у російському концтаборі: як виглядає могила Василя Стуса і чому його перепоховали

Сьогодні, 4 вересня, минають сорокові роковини від дня смерті відомого українського поета-шістдесятника Василя Стуса. Публіцист чинив опір радянській владі, за що його утримували у концтаборах, де і закінчилося його життя. Справу Стуса"злив" на той час адвокат Віктор Медведчук, через якого поета і засудили до 10 років таборів.

"Телеграф" розповість, яким було життя видатного поета-шістдесятника, про трагічні сторінки в його біографії, а також де його поховали.

Що відомо про Василя Стуса

Майбутній поет народився 1938 року у селі Рахнівка, що на Вінниччині. Він був четвертою дитиною у звичайній селянській сім'ї. Згодом родина перебралась у Сталіно (сучасний Донецьк), аби уникнути колективізації. Там батько влаштувався на хімічний завод.

Василь закінчив школу зі срібною медаллю. Пізніше вступив на історико-філологічний факультет педагогічного інституту у Сталіно, який завершив з відзнакою. Після закінчення вишу Василь працював учителем української мови й літератури в селі Таужне, що на Кіровоградщині. Упродовж 2 років він проходив військову службу на Уралі. У той період Стус і почав писати вірші, перші з яких надрукував в "Літературній Україні".

У 1961-1963 роках Василь викладав українську мову та літературу в школі № 23 у Горлівці. Пізніше працював підземним плитовим на шахті "Октябрьська" в Донецьку. Певний час був літературним редактором газети "Соціалістичний Донбас". Після цього Стус навчався в Інституті літератури імені Шевченка Академії наук УРСР, опановуючи теорію літератури. Тоді вийшла його перша збірка творів "Круговерть". Також Василь входив до Клубу творчої молоді.

У 1965 році під час прем'єри фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" Стус взяв участь в акції протесту. Разом з Іваном Дзюбою, В'ячеславом Чорноволом і Юрієм Бадзьом, він закликав партійних керівників засудити арешти української інтелігенції. Після цього його відрахували з аспірантури. З того часу поета почало переслідувати КДБ.

Протягом 1965-1972 років Стус часто змінював роботи — працював у Центральному державному історичному архіві, на шахті, залізниці, будівництві, в котельні та метро. У 1966-1972 роках Василь працював старшим інженером у конструкторському бюро Міністерства промисловості будматеріалів УРСР.

У 1965 році поет побрався з Валентиною Попелюх, яка народила йому сина Дмитра. Він став відомим літературознавцем і дослідником творчості батька. У 1970 році книгу віршів Стуса "Зимові дерева" надрукували у Бельгії. Далі Василь почав активно критикувати тоталітаризм, відновлення культу влади та порушення прав людини у СРСР.

У 1972 році Стуса вперше заарештували на 9 місяців. Тоді він створив збірку "Час творчості". А поетичну збірку "Зимові дерева" співробітник Інституту літератури імені Шевченка Арсен Каспрук назвав "поетикою декадансу, ідейного занепаду" на замовлення КДБ.

Згодом Стуса звинуватили у "антирадянській агітації й пропаганді" й засудили до 5 років позбавлення волі та 3 років заслання. Поет відбував покарання у таборах Мордовії та Магаданській області. Там він писав вірші, але їх знищували. На Магадані Василь працював на золотих копальнях.

У 1979 році Стус повернувся в Україну та долучився до Гельсінської групи захисту прав людини. Здоров'я Стуса значно погіршилося у концтаборах, однак він працював робітником на заводі. А через рік поета визнали небезпечним рецидивістом і засудили до 10 років примусових робіт і 5 років заслання.

Стус відмовлявся від адвоката Віктора Медведчука, але його все одно призначили. Медведчук "злив" справу свого підзахисного, визнаючи його винним. Шістдесятника знову відправили у табір до Росії, де помер від зупинки серця. Припускають, що поет загинув від удару карцерними нарами, що підлаштували наглядачі.

Могила Василя Стуса

Упродовж півтора місяця радянська влада приховувала смерть Стуса. Його поховали на табірному цвинтарі у селі Борисово у Пермській області.

У 1989 році прах поета перепоховали в Києві на Байковому кладовищі, на ділянці № 33. Йому встановили об'ємний пам'ятник у вигляді хреста. У 2021 році могила поета перебувала у занедбаному стані. Згодом там навели лад.