/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F131%2F01e2910befc193702c03b0f31534329b.jpg)
Чи може війна закінчитися за кілька місяців?
Ще на початку 2024 року ми проводили стратегічну сесію аналітиків нашого центру, і тоді ми приблизно визначали, що з 2026 року Російська Федерація продовжуватиме агресію, але поступово тиск - як у живій силі, так і в інших видах озброєння - почне падати.
І ось бачимо: станом на жовтень 2025 року росіяни не мають контролю над Чорним морем, техніки на фронті фактично не залишилося. Єдине, що в них ще є - це "шахеди", які вони штампують, і "м'ясні" штурми.
Зараз, через розвал частини тилової інфраструктури після наших ударів по нафтовій галузі РФ у них виникають перебої з виплатами мобілізованим. Саме тому росіяни вже розсилають нові повістки і перейшли на режим так званого цілорічного призову - не весняно-осіннього, як було раніше, а постійного.
Поточна осінньо-зимова наступальна кампанія - це, по суті, їхній останній самостійний ривок. Далі вони, ймовірно, продовжать агресію, але поступово почнуть просідати. Єдиним фактором, який може суттєво вплинути на ситуацію, є Китай. Якби не китайська підтримка (і підтримка її сателіта - Північної Кореї), війна, по суті, вже б завершилася.
Китай постачає Росії технології та обладнання для виробництва ракет. Уперше з 2022 року Росія збільшила свій арсенал ракетного озброєння більш ніж на 2000 одиниць - це і "Калібри", і "Іскандери", і Х-101, з якими в них було найменше проблем. Фактично, Китай сьогодні для Росії виконує ту саму роль, яку для нас у 2022-2023 роках відігравав Захід, - коли ми почали контрнаступальні дії, відтіснили росіян, але нам тимчасово "перекрили кран" військової допомоги, бо на Заході не було розуміння, як саме діяти щодо Росії.
Китай не хоче перемоги Росії. Китай не хоче перемоги України чи Європи. Китай хоче, щоб війна тривала якомога довше, виснажуючи всіх учасників. І поки триває війна, Росія змушена продавати Китаю енергоносії за заниженими цінами, вуглеводні та інші товари, які перебувають під глобальними санкціями.
Росіяни намагатимуться змінити ситуацію, але літня наступальна кампанія була для них провальною, хоча американці фактично дали їм час спробувати це зробити. Можливо, ситуація для нас покращиться, адже і президент Зеленський, і вище військово-політичне керівництво, зокрема заступник голови ОП, полковник Павло Паліса, чітко заявили: "Ми не будемо обмінювати території. Питання наших територій і суверенітету - не предмет торгу".
Це не сподобалося американцям - згадаймо, як держсекретар Рубіо розвернув свій літак. Відповідно, було надано певний "люфт" часу росіянам, щоб вони спробували досягти чогось на Донеччині і змусити нас підписати невигідні документи. Росіяни провалилися, вони пішли в небезпечну гру з китайцями, а Китай, нагадаю, - це "червона лінія" для США. Сам Пекін Вашингтон визначає своїм головним конкурентом. Путін став другорядною ланкою в цій "осі зла", яку очолює Піднебесна.
Американці спочатку перейменували Міністерство оборони на "Міністерство війни" (чого, м'яко кажучи, недостатньо), і зараз ми дійшли до "Томагавків". Росія не впевнена, що зможе переламати нас військовим шляхом. Тому вони почали підвищувати градус - дроновими атаками, порушенням повітряного простору, диверсіями, як, наприклад, підпали вантажівок Бундесверу, вчинені їхньою агентурою. Уся їхня надія - на те, щоб налякати Європу, змусити Захід пасувати і показати йому: "Ви передали зброю Україні, а самі не маєте чим захищатися. Пожертвуйте Україною заради власної безпеки - припиніть постачання".
Паралельно росіяни б'ють по українській залізниці, щоб західна допомога до нас не доїжджала. У РФ нервують і досі не впевнені, що восени та взимку зможуть чогось досягти.
Тому багато що залежить від того, чи відбудуться переговори між Трампом і Сі Цзіньпіном. Якщо справді буде перекрито "кран" військової допомоги Росії, якщо світ погодиться на нашу пропозицію і ми здійснимо великий компроміс - наприклад, погодимося на заморожування лінії бойового зіткнення за умови, що ми й надалі повертатимемо наші території дипломатичним шляхом, і, що не менш важливо, якщо Україна ввійде в європейську безпекову архітектуру, - тоді картина може змінитися. Саме тому ми пропонуємо допомогу у збиванні російських дронів і ухвалили суперечливе для суспільства рішення про відкриття ринку зброї.
Якщо пазл складеться правильно, то це можливо - і за два місяці, і за рік. Але для цього потрібна політична воля західного світу (насамперед США) і відсутність зовнішньої допомоги для Росії. Тобто все реалістично, проте "але" дуже і дуже багато.
Дмитро Жмайло, спеціально для Главреда
Про персону: Дмитро Жмайло
Дмитро Жмайло - український військово-політичний експерт, співзасновник і виконавчий директор Українського центру безпеки та співробітництва (УЦБС). Він активно коментує питання національної безпеки, оборонної політики та міжнародних відносин, зокрема в контексті війни Росії проти України. Жмайло є автором численних аналітичних статей та інтерв'ю, де висвітлює актуальні виклики для України та пропонує стратегічні підходи до їхнього вирішення.
У своїх публікаціях акцентує увагу на необхідності посилення обороноздатності України. Регулярно виступає в українських медіа, де аналізує поточну ситуацію на фронті, оцінює дії противника та надає прогнози щодо розвитку подій.

