Один шматок на всі випадки життя. Що робили в СРСР з господарським милом

У часи, коли полиці магазинів не рясніли шампунями з аргановою олією та гелями для душу з ароматом "ліс після дощу", радянські громадяни мали один універсальний засіб — господарське мило. Його використовували на всі випадки життя.

"Телеграф" розповість, де його використовували. А також, як його робили.

Господарське мило виготовляють шляхом омилення тваринних і рослинних жирів (сала, яловичого жиру, рослинних олій) за допомогою лугу, як-от гідроксид натрію (каустична сода). В результаті процесу утворюються натрієві солі жирних кислот, які й є основою мила, а також утворюється гліцерин.

Брусок кольору від світло-коричневого до майже чорного із чітким штампом "72%" міг замінити цілий побутовий відділ сучасного супермаркету. Його застосовували так:

• Для особистої гігієни. Мили ним голову — так, без кондиціонера й бальзаму, але з гарантією скрипучої чистоти. Гелі для душу? Ні, не чули — господарське мило справлялося і з тілом.

• Для дому. Посуд, підлога, килими, навіть дерев’яні дошки — усе натирали одним і тим самим шматком. Сучасні засоби "2 в 1" і "3 в 1" могли б лише позаздрити радянському "все в одному".

• Для здоров’я. Ним підсушували шкіру, мазали рани, навіть використовували як засіб профілактики застуди.

• Для прання. Біла сорочка після ручного прання виглядала настільки суворо, що сама вимагала "плану п’ятирічки".

Сьогодні господарське мило зберігається на полицях більше як "артефакт минулого". Але для тих, хто застав СРСР, воно назавжди лишилося символом радянської практичності: коли один шматок мила замінював купу непотрібної хімії.