Вважалась отрутою: який письменник пив по 50 чашок кави і чим це обернулося для його здоров'я

Раніше каву вважали, якщо не отруйною, то точно більш шкідливою, ніж зараз.

Що відомо:

Коли ми говоримо про каву як джерело натхнення, це не просто метафора. Історія знає чимало прикладів, коли філіжанка ароматного напою ставала не лише ритуалом, а й інструментом мислення.

Сайт Open Culture розкриває несподівані подробиці кавових звичок видатних філософів та письменників - від Канта до Кʼєркегора - і доводить: кава була їхнім паливом для розуму.

Іммануїл Кант, відомий своєю педантичністю, не просто пив каву - він робив це за суворим графіком. Його день був розписаний до хвилини, і кава займала в ньому особливе місце. Вона була частиною його щоденного ритуалу, що допомагав зберігати ясність думки та дисципліну.

Вольтер, навпаки, був справжнім кавоманом. За деякими свідченнями, він випивав до 50 чашок на день - і це не перебільшення. Його улюбленим міксом була кава з шоколадом, яку він вважав не лише смачною, а й стимулюючою для розуму. Вольтер вірив, що кава допомагає йому мислити швидше, писати гостріше і сперечатися переконливіше.

Серен Кʼєркегор, філософ екзистенціалізму, мав ще більш ексцентричний підхід. Він збирав десятки чашок, вибирав одну, яка відповідала його настрою, і лише тоді заварював каву. Його ритуал був не просто естетичним - він вважав, що правильна чашка впливає на якість думки.

Ці історії - не просто курйози. Вони показують, як інтелектуали минулого використовували каву як інструмент концентрації, саморефлексії та творчості. У часи, коли не було енергетиків чи цифрових помічників, кава була тим, що тримало думку гострою, а розум - активним.

Сьогодні, коли кава стала глобальним явищем, її роль у культурі мислення не зменшилася. Від університетських бібліотек до стартап-офісів — вона залишається символом інтелектуальної праці.

Вам також може бути пізнавально: