Феномен консильєрі. Єрмак на порозі відставки та ризики для влади Зеленського

Всесильний і незамінний глава ОП Андрій Єрмак, "не перша, але й не друга людина у державі", за всю свою феєричну політично-адміністративну кар’єру знаходиться найближче до потенційної відставки.

І тут не має значення, чи закодований Єрмак на плівках Міндіча під псевдо "Алі-Баба", чи спільники взагалі намагалися не згадувати його у розмовах, як злого духа. Важливо, що Єрмак гранично дістав надто багатьох як всередині країни, так і за її межами. Майже усіх, окрім Володимира Зеленського. Ну і хіба що РФ практично не висловлює на адресу Єрмака нічого негативного.

Незадоволеність "тінню президента", яка впливає в Україні абсолютно на все, а зараз ще й у міжнародні відносини просочилася, досягла такого градуса, що можливий навіть офіційний розпад монобільшості у Раді з наступним формуванням уже більшості "антиофісної". Принаймні, частина депутатів зі СН готова виходити з картонками з відомим революційним написом "Дістало!".

У медіа називаються можливі кандидатури на заміну глави ОП – Оксана Маркарова або Юлія Свириденко (якщо уряд піде у відставку повністю), тобто жінки, які за планом будуть знаходиться під вичерпним впливом Єрмака. А він продовжить керувати всім і всіма в Україні вже з "бек-офісу", тобто, перетвориться на чергового Міндіча (може, треба просто посаду таку створити?)

Але саме тут має проявитися один із боків феноменальності Андрія Борисовича. Як тільки він буде посунутий із посади (нехай навіть отримає іншу – радника якогось), то вся його фантастична влада почне миттєво випаровуватися, як роса на сонці. Бо така вже надтекуча природа влади президентського консильєрі в Україні. Всі колишні можуть підтвердити.

Ця влада тримається лише на контролі дверей, які ведуть до президента, та вибіркової інформації, яку він споживає. Як тільки Єрмака хоч трішечки посунуть із цієї позиції Цербера, моментально виникнуть нові інформаційно-комунікаційні шляхи до президента, які підуть повз колишнього главу ОП. А доволі скоро будь-хто, призначений на заміну, хай найслухняніша людина, почне діяти всупереч колишньому, бо цю нову фігуру почнуть надувати і посилювати всі ті, кому заважав монополізм Єрмака.

Так що ж, Андрій Єрмак є звичайним клерком – призначили іншого, ніхто і не помітить? Як раз ні, і в цьому проявляється інший бік зазначеною єрмаківської феноменальності (точніше, феноменальності тандема Зеленський-Єрмак). Це як у Росії намагалися замінити Аллу Борисівну: начебто теж співають, але нема того ефекту...

Бо Єрмак фактично – людина, яка перетворює Зеленського, дуже талановитого виконавця чужих текстів, на політичного діяча міжнародного рівня, з яким постійно спілкуються глави світових держав. Саме Єрмак створив і підтримує у дієздатності таку-сяку систему виконання рішень президента України. Прибрати Єрмака – і залишаться лише президентські промови.

Тобто після заміни керівника ОП неминуче почне формуватися нова система фіксування президентських рішень і контроль за їх виконанням.

І вона вже не буде монопольною, як зараз, тому що готових повпливати на ці рішення є аж надто багато. Впливати спробують із декількох центрів у Раді і Кабміні, плюс люди з великого бізнесу, плюс закордонні партнери. І про чисельних друзів президента також забувати не можна.

Таким чином, має скластися, хай і тимчасово, але конкурентна, порівняно демократична система взаємодії гілок української влади. Про "уряд Національного порятунку" мріяти не слід, але будь-яке потрясіння цієї забронзовілої неефективної системи Україні на користь.

Я не торкнувся ще одної, теж феноменальної ролі Єрмака як "духовного старшого брата" президента, який завжди спокійний, впевнений, вірить у свого "молодшого" і переконує, що все буде добре. І тому Зеленський буде триматися за нього із затятістю залежного. Але про це вже якось після свят.

Оригінал