Тепер всім вже відомо, що критика США в бік Росії та накладання санкцій були лише туманом, який насправді прикривав таємні переговори представників Вашингтона і Москви щодо майбутнього України. Оглядач The Telegraph Девід Блер називає це кричущим цинізмом та контрастом між словами та діями, який рідко коли можна побачити. Втім, Штати все ж прийняли умови припинення війни, дружні до РФ, які фактично є капітуляцією України.
Сьогодні ЄС та наша держава опинилися перед загрозою об'єднання Трампа й Путіна та ризиками схилення президента Володимира Зеленського до такої "мирної угоди". Більшість європейських союзників відкидають таку можливість, але навіть не через небажання йти на поступки. Насправді ж вони не хочуть дати російському диктатору бажаного, адже після цього він відновить сили й за кілька років розпочне нове, ще більш кровопролитне вторгнення. І 28-пунктного американсько-російського плану для цього цілком достатньо.
Єдиною можливістю уникнути катастрофи є наявність у цій пропозиції якоїсь форми американських гарантій безпеки для України після укладення угоди. І способів зробити це — від абсолютно безглуздих до абсолютно безпомилкових — є дуже багато. До того ж це — постійна вимога нашої держави, яка вважає, що Путін не вступить у нову війну, якщо вона означатиме конфронтацію зі США. Втім, до питання американських гарантій українці повинні ставитися край чутливо, адже такий сценарій вже програвався — Будапештський меморандум 1994-го.
Якщо ж Києву доведеться відмовитися від американсько-російської "мирної ініціативи", то їй разом з Британією та іншими союзниками у Європі доведеться вирішувати, як протидіяти гніву Трампа. Хоча головною метою дипломатії є уникнення такого складного вибору і запобігання розколу НАТО, це рішення може стати неминучим, підкреслює оглядач.
Нагадаємо, 19 листопада західні медіа почали "зливати" умови нового американського мирного плану для завершення війни в Україні, який фактично є старим російським. Його, як з'ясувалося, Вашингтон і Москва узгоджували таємно, поки Білий дім робив видимість тиску на Кремль. Відповідно до цього плану, Сили оборони повинні вийти з територій Донеччини, які все ще контролюють (а це близько 20%), чисельність ЗСУ (але не інших формувань) необхідно скоротити вдвічі, а Київ мусить відмовитися від далекобійної зброї, миротворців та вступу в НАТО. Також ця ідея "легалізує" державний статус для російської мови та офіційний статус російської церкви в Україні.
