В The Economist розповіли про позитивні аспекти корупційного скандалу в "Енергоатомі"

Скандал, пов'язаний з хабарами та відмиванням грошей, в центрі якого знаходиться державна атомна енергетична компанія "Енергоатом", швидко перетворюється на найгіршу кризу, з якою зіткнувся президент України Володимир Зеленський з моменту вторгнення Росії в його країну майже чотири роки тому. Двоє міністрів вже були звільнені, один заарештований; здається, що будуть і інші жертви серед високопосадовців.

Для західних прихильників України ця новина викликає обурення. Для пересічних українців — які воюють на фронті або живуть під щоденними російськими ракетними та дроновими атаками — це набагато гірше. Поки їхня країна веде боротьбу за виживання, високопосадовці, як стверджується, привласнили величезні суми, можливо, 100 мільйонів доларів. Якщо їхню провину доведуть, то можна вважати, що вони позбавили власні війська ресурсів, йдеться в журналі The Economist.

Обурення виправдане. Але важливо зрозуміти, що цей скандал означає — і що він не означає. По-перше, виявлена корупція не є новою. Україна, хоча й значно менш корумпована, ніж Росія, має довгу історію корупції як у радянський, так і в пострадянський періоди. Західна місія з підтримки реформ завжди була приречена на повільний процес. Ці зусилля почалися ще до Зеленського і триватимуть після нього.

"По-друге, якщо придивитися, у цьому скандалі є і хороша новина. Попри незграбну і швидко скасовану спробу Зеленського обмежити їхню незалежність у липні, антикорупційні органи країни, здається, здатні виконувати свою роботу. Саме цього і сподівалися прихильники України, і сьогоднішні розкриття можуть в кінцевому підсумку посилити їхні позиції", — зазначає журнал.

По-третє, принаймні наразі, сам Зеленський прямо не замішаний у скандалі, хоча вся відповідальність зосереджена на його руках, і одним із фігурантів є його колишній бізнес-партнер. Його позиція очевидно підірвана. Керівник офісу Зеленського, Андрій Єрмак, зараз під величезним тиском і може стати "жертвою" ситуації.

Якщо скандал зробить позицію Зеленського нестійкою — так тому й бути. На початку війни він проявив себе героєм, відмовившись тікати. Він повинен визнати, що тепер йому доведеться так само невтомно боротися з корупцією, щоб підтримати моральний дух у країні та підтримку за кордоном.

Але майже жоден лідер не є незамінним: Велика Британія змінювала прем’єрів під час обох світових війн, а Америка продовжила боротьбу до перемоги після смерті Франкліна Рузвельта у квітні 1945 року.

Небезпека того, що цей скандал підірве підтримку України, є реальною. Критики України на Заході — від американських республіканців MAGA до європейських популістів, таких як Віктор Орбан з Угорщини, Роберт Фіцо зі Словаччини, німецької партії AfD та французької "Національне об'єднання" — використають цей скандал як доказ того, що Україна є безнадійно корумпованою і не заслуговує на підтримку.

У деяких випадках вони вже це зробили. Вони давно шукали привід, щоб виправдати скорочення допомоги або нормалізацію відносин з Москвою. Ця справа дасть їм поверхнево правдоподібний привід.

Але тільки на поверхні. Якщо дивитися на це через призму геополітики, цей скандал нічого не змінює. Україна не є і ніколи не була зразком чесного управління. Це не тому, що Захід витратив близько 400 мільярдів доларів (і це ще не кінець) на її захист. Якби західна підтримка похитнулася, єдиним переможцем став би Путін.

"Він наблизився б до того, щоб розгромити Україну і перетворити її на ще більш корумповану державу-клієнта. Якби це сталося, кінцеві витрати для Європи (і для Америки, якщо вона продовжить виконувати свої зобов'язання перед НАТО) були б набагато вищими, ніж витрати на продовження підтримки України", — вважають у журналі.

В журналі підсумовують, що підтримка України — це не акт безкорисливого принципу, а прояв тверезого реалізму. Захист України — це захист Європи. Якщо спекулянти винні, вони заслуговують гнити у в'язниці. Але Захід не повинен дозволити, щоб неприємний скандал засліпив його перед більшою небезпекою, яка насувається з Москви.

Про те, що має зробити президент і що робити країні після корупційного скандалу — читайте в статті "Операція "Мідас". Шлях абсолютної влади завдовжки в долар" Інни Ведернікової.